Інтерв’ю «Робітничої газети»
Від лікарні для бідних – до лікарні … для бідних
На початку листопада Київська обласна клінічна лікарня відзначатиме своє 150-річчя. Про день нинішньому цієї медустанови ми розмовляємо з його головним лікарем – професором, доктором медичних наук Миколою Львовичем Анкін.
За останнім словом техніки
Микола Львович, ви 10 років очолюєте Київську обласну клінічну лікарню. Саме вам вдалося значно поліпшити її технічне оснащення, розкажіть про це.
– Насправді це робота не одного дня і не одного головного лікаря. Це робота останніх 30 років. Лікувальна і діагностична база формувалася поступово. Створювалися відділення та центри. І на сьогодні ми охоплюємо практично всі напрямки лікування, крім кардіології. Але торік купили ангіограф, завдяки якому можемо проводити найскладніші операції серцево-судинної системи, тобто практично впритул підійшли до кардіохірургії. У результаті в створеному на нашій базі відділенні ендоваскулярної хірургії вже напрацьований досвід стентування при гострих інфарктах.
Роком раніше придбали обладнання для лікування кістково-гнійної інфекції – ультразвуковий очищувач, що дозволило нам за останніх два роки зробити справжній ривок у даному напрямку хірургії. Це один з наших успіхів, хоча і дуже важкий. Тут нам є чим пишатися.
Цього року купили лазерний вапоризатор, який дозволяє видаляти аденому простати взагалі без розрізу, і близько двох десятків чоловіків вже відчули на собі всі переваги подібного втручання. У Києві такий апарат є тільки в Медмістечку і в госпіталі МВС.
У нас відмінне опікове відділення – з реконструктивними кийками. Не кожна клініка може пишатися тим, що в ній проводять операції навіть з пересадки м’язово-васкулярних клаптів.
Я переконаний, що зупинятися на досягнутому в цьому питанні не можна. Новітні технології – це шанси допомогти більшій кількості пацієнтів з більшою ефективністю.
– Як вам вдається подібне при повсюдному убогому фінансуванні медицини?
– Ми знаходимо спільну мову з керівництвом області. І торік область профінансувала оснащення протишокової палати найсучаснішою технікою. Це шанс врятувати найважчих хворих. Такого немає в жодній обласній лікарні України.
Крім того, клініка заробляє власні гроші, оскільки до нас їдуть лікуватися люди з інших областей і навіть з інших країн, адже успіхи клініки відомі далеко за межами не тільки області, а й України.
– Якраз про це пишуть і наші читачі, які перенесли складні травми, в їхніх листах звучать слова подяки саме вам як оперуючому травматолога.
– Дякую. Я давно займаюся хірургією тазу та вертлюжної западини. Це найскладніші операції в ортопедії і травматології. Цього року нами зроблено вже більше 50 таких операцій. В Україні ніхто не підходить навіть близько до цієї цифри. А у нас вона така висока саме тому, що люди вже знають про нас і везуть до нас пацієнтів з такими травмами. Це наш коник.
А взагалі наші лікарі здійснюють всі операції, які робляться в травматології та хірургії. У нас працюють чотири операційні. За рік відділення травматології (а це 100 ліжок) робить близько 2,5 тисячі операцій. Для прикладу: Київський інститут травматології та ортопедії (400 ліжок) робить за той же час 5000 операцій. Але у них лікарів дуже багато, а у нас – 12.
– У лікуванні таких хворих дуже важливу роль відіграє реабілітація – період, коли людина заново вчиться ходити, обслуговувати себе.
– Від таких пацієнтів в інших клініках, як правило, відмовляються. Але ми плануємо розвивати цей напрямок. Вже два роки як відкрили відповідне відділення. У нинішньому році через нього пройшло більше 100 пацієнтів. Майже всі вони (близько 90 відсотків) можуть себе обслуговувати. Це дуже хороший показник.
Тут живе милосердя
– Що, на ваш погляд, є головною особливістю клініки?
– Лікарі. Ми завжди мали дуже хорошу базу фахівців (вони відрізняються високим професіоналізмом, виїжджають до закордонних клінік для навчання та обміну досвідом) і поповнюємо її досі. Але все знов приходять в колектив дуже швидко переймаються особливим духом милосердя, характерним для клініки.
Наші лікарі з 1952 року працюють з сільським населенням області. Населенням, прямо скажемо, не багатим. Така особливість пацієнта, як його бідність, сформувала особливі якості фахівців нашої клініки. Вони ставляться до хворих з великою часткою милосердя, вникаючи в проблеми хворої людини. У наших лікарів це виходить, що здорово відрізняє нас від інших лікарень. У цій лікарні я працюю майже 10 років, а перш оперував в інших клініках і знаю, про що говорю.
На харчування нам виділяється по 15 гривень на день на пацієнта. Небагато, але наша кухня справляється із завданням. Пацієнти не скаржаться, а для деяких це єдина можливість нормально харчуватися.
– Ось як … Скажіть, як змінився пацієнт за останні 20 років?
– Крім того, що у нас, як і у всій Європі, існує проблема старіння населення, в Україні є свої особливості. Зараз хвороби зліше, а люди слабкіше, оскільки відкинуті в матеріальному плані на дно. Тому й звертаються за медичною допомогою несвоєчасно, часто – за наполяганням дітей чи онуків. Самі лікуватися не хочуть, щоб не втягувати родичів у великі витрати.
А пізнє звернення до лікаря – причина того, що ми не завжди в змозі допомогти. Але робимо все можливе.
***
Київська обласна клінічна лікарня, заснована колись як лікарня для бідних, тепер знову обслуговує саме бідне населення. І заслуга нинішнього головного лікаря клініки в тому, що роблять це тут на найвищому професійному рівні.
Довідка «РГ»
Віхи історії
Київська клінічна обласна лікарня веде відлік своєї діяльності з 1862 року, коли на приватні пожертвування меценатів була створена Перша єврейська лікарня – медустанову для бідних євреїв, яка не відмовляло в медичній допомозі і решті незаможному люду Києва. Було там 12 лікарняних ліжок, один лікар і один фельдшер.
У 1923 році Перша єврейська лікарня була перейменована в Першу робочу лікарню. А оскільки молода Радянська республіка дуже велику увагу приділяла медицині, то і відтоді почався період активного розвитку медустанови.
У 1943 році на базі лікарні був розгорнутий евакогоспіталь.
З 1945 по 1962 рік в нинішньому адміністративному корпусі знаходився дитячий будинок № 13, де жили і виховувалися діти, звільнені з німецьких концтаборів, а також діти, батьки яких загинули в роки Великої Вітчизняної війни. В інших корпусах працювала і приростала новими відділеннями лікарня.
З 1952 року медзаклад отримало сьогоднішній статус і стало обслуговувати пацієнтів області, було зведено багато нових корпусів.
Тепер головне медичний заклад області, Київська обласна клінічна лікарня, – це сучасна багатопрофільна клініка з 22 відділень на 800 ліжок. На її базі діють 11 кафедр Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Міністерства охорони здоров’я України.
Джерело: http://rg.kiev.ua/page5/article25983/
Автор: Ірина САМСОНОВА. Фото Олександра Бурковського.
