Лапаротомічна операція – вид хірургічного втручання, при якому доступ до органів черевної порожнини відбувається через один великий розріз на передній черевній стінці. Лапароскопічні, на відміну від них, проводяться за допомогою трьох невеликих розрізів, через які в черевну порожнину вводяться лапароскоп з маленькою камерою та 2 -3 хірургічні інструменти в залежності від об’єму операції. Вся операція проводиться з візуалізацією на спеціальному моніторі.
Вибір методу оперативного втручання
Рішення щодо виду втручання, вирішує безпосередньо хірург-гінеколог. Це залежить від багатьох факторів:
- складності операції;
- “терміновості” втручання;
- наявності хірургічних втручань в анамнезі, спайок;
- необхідності очної оцінки стану сусідніх органів;
- загального стану здоров’я пацієнта (вік, індекс маси тіла, наявність супутніх захворювань, реакцій наанестезії в минулому).
У гінекологічних лапаротомічних операціях застосовується два основних доступи:
- Поперечний доступ – розріз проводиться над лобком (по Пфанненштилю);
- Повздовжній розріз – лінія розрізу проходить від пупка до початку лобкової кістки.
Найчастіше в сучасній гінекології використовується саме доступ по Пфанненштилю, після операції у жінки залишається охайний шрам, прикритий шкірною складкою.
Підготовка до лапаротомічної операції
Планова лапаротомічна операція здійснюється після проведення наступних досліджень:
- загальний і біохімічний аналізи крові;
- визначення групи крові і та резус-фактору;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз крові на антитіла до вірусів гепатитів та ВІЛ;
- аналіз крові на згортання.
За умов допустимих показників всіх вищевказаних аналізів пацієнта мають оглянути терапевт і анестезіолог. Операція проводиться тільки при нормальному рівні глюкози крові і гемоглобіну. За необхідності терапевт корегує лікування для нормалізації показників. При порушенні згортання крові також необхідна корекція лікування.
За наявності у пацієнтки рідкісної групи крові (наприклад четвертої) доктор повинен заздалегідь подбати про наявність даної групи в банку крові.
Неможливо проведення операції під час загострення хронічних або гострих інфекційних захворювань.
Проведення лапаротомічної операції
В день операції пацієнтка не їсть оскільки це ускладнює завдання анестезіолога і підвищує ризик операційних ускладнень. Ще вранці перед початком операції проводиться так звана премедикація – введення препарату, що полегшує подальшу анестезію.
Безпосередньо в операційний залі анестезіолог обирає метод проведеної анестезії в залежності від виду операції. Найчастіше лапаротомічні операції проводяться під загальним наркозом, але, наприклад кесарів розтин може проводитися і під епідуральною анестезією. При цьому препарат вводиться в спинномозковий канал на рівні поперекових хребців і жінка перестає відчувати біль нижче цього рівня. Протягом всього періоду проведення операції вона знаходиться в свідомості і може відразу ж побачити свого малюка.
При загальному наркозі жінка перебуває в глибокому сні: не чує і не бачить що, відбувається.
Після введення в наркоз гінеколог обробляє операційне поле і приступає до необхідного втручання. Поетапно розрізаються передня черевна стінка, очеревина, матка. Після вилучення плоду із порожнини матки цілісність всіх органів пошарово відновлюється.
Під час всіх гінекологічних операцій катетеризують сечовий міхур.
Післяопераційний період при лапаротомічній операції
Після закінчення операції жінку переводять в післяопераційну палату, де протягом щонайменше двох годин вона знаходиться під наглядом лікаря. В цей період найвищим є ризик післяопераційної кровотечі.
Після пробудження все ще не можна їсти. В день операції рекомендується пити тільки чисту негазовану воду.
Перші кілька днів після втручання пацієнтка може відчувати себе слабкою, втомленою – організму потрібен час на відновлення. У ці дні і кілька наступних тижнів заборонені фізичні навантаження, стреси. Необхідно стежити за дієтою відповідно рекомендацій лікаря та поступово збільшувати фізичну активність.
Після проведення операції на органах малого тазу планувати вагітність рекомендується не раніше, ніж через півроку після операції.
Можливі ускладнення лапаротомічних операції
Як і після будь-якого іншого оперативного втручання після лапаротомії можливі ускладнення. Найчастішими ускладненнями подібних операцій вважаються:
- рання і пізня післяопераційна кровотеча;
- утворення післяопераційних спайок;
- запалення операційної рани.
Для уникнення подібних проблем проводяться всі необхідні перераховані вище запобіжні заходи. Необхідно пам’ятати, що кожне оперативне втручання це серйозне навантаження для організму і перед проведенням кожної операції варто раціонально зважити всі плюси і мінуси.