Серед безкраїх тундр Кольського півострова, де вітер з Баренцевого моря несе крижаний подих, причаївся аеродром Оленья – справжній форпост російської дальньої авіації. Ця база, вирізьблена в скелях сопок, стає видимим знаком сили на будь-якій карті, від Google Maps до супутникових знімків. Координати 68°09′06″ пн. ш. 33°28′12″ сх. д. ведуть прямо до її серця, за 92 кілометри на південь від Мурманська, неподалік Оленегорська. Якщо ви відкриваєте карту, шукайте поселення Високий – там, на висоті 214 метрів над рівнем моря, простягається злітно-посадкова смуга довжиною 3500 метрів, готова прийняти гігантів неба.
Оточення вражає суворими барвами Арктики: з одного боку – пологі схили сопок, зрізані під будівництво, з іншого – тундра, де мохи та карликові берізки борються з вічною мерзлотою. Відстань до кордону з Норвегією сягає 200 кілометрів, до Фінляндії – 150, а до України – близько 1800 кілометрів по прямій. Ця віддаленість робить Оленья недосяжною для багатьох загроз, але сучасні дрони доводять, що відстані стираються. На картах OpenStreetMap чи Yandex база позначена як XLMO – ICAO-код, що шепоче про її військовий статус.
Розташування аеродрому Оленья: як знайти на мапі та чому Арктика
Уявіть, як курсор ковзає по цифровій карті Мурманської області: від порту Мурманська на північному сході на південь, повз Оленегорськ, і ось – західний схил сопки. Точні координати 68.1517° N, 33.47° E відкривають вид на ЗПС форми “сідло” з прогином у центрі на 12 метрів – унікальна особливість, народжена рельєфом. Навколо – ангари, укріплені від полярних вітрів до 100 км/год, радари та системи ППО, що вартують як дракони.
Клімат тут – суворий страж: зими тримають мінус 30°C, літо ледве теплішає до +15, сніг лежить 250 днів на рік. Це змушує інженерів боротися з обмерзанням крил, а пілотів – тренуватися в полярній ночі. Поселення Високий, де живуть тисячі військових та родин, ховається за ангарами: казарми, школи, навіть магазини – міні-місто в тундрі. На супутникових картах видно, як база розростається: нові капонири для Ту-95МС з’явилися після 2022-го.
- Ключові точки на карті: ЗПС 01/19 орієнтована на північ-південний напрямок, ідеальна для зльотів у Баренцеве море.
- Ближні об’єкти: Оленегорськ – 13 км на схід, траса Р-21 до Мурманська.
- Стратегічні сусіди: База Умбозеро – 50 км, Північний флот у Североморську – 100 км.
Ці деталі роблять пошук на карті не просто технічним завданням, а зануренням у геополітику. Відстані до НАТО – ключ до розуміння, чому Оленья лишається серцем ядерної тріади РФ.
Історія аеродрому Оленья: від ядерного вогню до сучасних тіней
У середині 1950-х, коли Холодна війна набирала обертів, на сопках Кольського з’явився аеродром – спочатку скромний, з бетонними плитами серед валунів. 1957 рік приніс перших мешканців: 34-ту ескадрилью з Ту-16 для тестів у Арктиці. Але справжній розквіт – ядерна ера. З вересня 1957 по 1962 тут базувалася спецгрупа для випробувань на Новій Землі: розвідка погоди, супровід бомбардувальників, вимірювання радіації після вибухів.
30 жовтня 1961-го з Оленьї злетів Ту-95В з “Цар-бомбою” – 57 мегатонн, вибух якої видно було за 1000 км. 22 серпня 1962-го екіпаж Курпякова випустив крилату К-10С з ядерною головкою – єдиний реальний пуск у історії радянської МРА. Вересень того ж року: 24 Ту-16 бомбометали з 11 км, підриваючи заряди на висоті 2 км. Хрущов і Кастро відвідали базу 1963-го, але договір про заборону тестів закрив главу.
1960-ті принесли Ту-114 до Куби, 1970-ті – Ту-22М3 у складі 924-го полку. 1990-ті: МіГи, Су-25, скорочення за договорами. З 2011-го – частина дальньої авіації, підрозділ 6950-ї бази Енгельс. Катастрофи нагадували про ризики: Ту-16 у 1968-му, 1980-му, Ту-22М3 у 2019-му з жертвами.
Технічні характеристики авіабази Оленья: інженерний шедевр Арктики
ЗПС – серце бази: 3500×80 метрів бетону, витримує 200 тонн на вісь. Форма “сідло” вимагає майстерності пілотів, але захищає від бокового вітру. Інфраструктура: 20+ капонірів, ангари з обігрівом, Іл-78 для дозаправки, радари “Небо-М”. ППО – С-400, Тор-М2. Унікальність: база розрахована на полярну ніч, з LED-світильниками та системами розігріву.
| Характеристика | Деталі |
|---|---|
| ЗПС | 01/19, 3500×80 м, бетон |
| Висота | 214 м над рівнем моря |
| Літаки | Ту-95МС (до 20), Ту-22М3 (до 40 у 2025) |
| Персонал | Тисячі, включаючи родини |
Дані з uk.wikipedia.org та en.wikipedia.org. Ця таблиця показує, чому Оленья – елітна база, здатна підтримувати глобальні місії.
Цікаві факти про аеродром Оленья
- Єдина база, з якої запустили “Цар-бомбу” – потужнішу за всі WWII бомби разом.
- Ту-114 сюди дозаправлялися до Гаванни, долаючи Атлантику над полюсом.
- У 2025-му туди перегнали 40 Ту-22М3 – третину флоту РФ (militarnyi.com.ua).
- Форма ЗПС нагадує сідло через сопки – пілоти жартують про “гойдалки Арктики”.
- База пережила візит Кастро, який милувався Ту-16 у снігах.
Такі перлини роблять історію живою, ніби шепіт вітру з минулого.
Сучасний статус Оленья: бомбардувальники та перекидання 2025
Сьогодні Оленья – хаб для Ту-95МС (ракети Х-101/555), Ту-22М3 (Х-22), іноді Ту-160. Травень 2025: 11 Ту-95, 40 Ту-22М3 – маневр для захисту від ударів. Полки 444-й та 200-й гвардійські. Звідси летять на Україну, Венесуелу, Сирію. Станом на червень 2025, після атак, флот скоротився, але база лишається ключовою (thebarentsobserver.com).
- Перекидання: З Енгельса та інших – 56 вильотів Ту-95 у 2025.
- Навчання: ППО тренують проти дронів у полярних умовах.
- Життя: Високий – самозабезпечений, з поліклініками та полем для оленів (іронія назви).
Ця динаміка тримає базу в центрі новин, де кожен зліт – гра на глобальній шахівниці.
Атаки на авіабазу Оленья: дрони до Арктики
Операція “Павутина” 1 червня 2025: супутникові докази
1 червня 2025-го СБУ запустила FPV-дрони за 4700 км – Оленья палає. Супутникові знімки (Reuters, Maxar): 4 Ту-95МС знищено, An-12 згорів, пошкоджено Ту-22М3. Попередні атаки: липень 2024 – два Ту-22, вересень – дрони збито. Дрони долали Баренцеве, ховаючись у тундрі. РФ мовчить про втрати, але фото не брешуть – дим над сопками.
Це змінює гру: Арктика вже не фортеця. Пілоти тепер сканують небо, а радари в режимі 24/7. Оленья еволюціонує, ховаючи літаки в капонирах, але загроза лишається – як арктичний шторм, що не вщухає.
Кожен подих бази пульсує історією та сучасністю, де карта стає полем битви, а сопки – свідками. Ту-95 ревуть двигунами, нагадуючи: небо над Оленею завжди в русі.