Срібна стріла, що розрізає небо з виттям турбіни, несе в собі руйнівну силу, здатну пробити броню фортець чи потопити кораблі. Ракета Х-59, відома як “Овод” у радянських арсеналах, народилася в лабораторіях МКБ “Радуга” наприкінці 1970-х. Льотно-конструкторські випробування гримів у Ахтубінську з 1975 по 1977 рік, а вже в 1979-му державні тести завершилися тріумфом. На озброєння її взяли в 1980-му разом із Су-24М – першим основним носієм, де дві такі “бджоли” могли вийти в політ під крилами бомбардувальника.
Ця машина не просто снаряд – це високоточний мисливець, що полює на укріплені об’єкти, приховані за щитом ППО. Спочатку її тестували на Су-17М4, але масове виробництво Су-24М зробило фронтовий бомбардувальник королем носіїв. Сьогодні, у 2025-му, корпорація “Тактичне ракетне озброєння” продовжує модернізацію, адаптуючи Х-59 під Су-57 та інші винищувачі п’ятого покоління. Дальність зросла з початкових 45 кілометрів до 290 у свіжих версіях, а бойова частина – з 148 до 320 кілограмів вибухівки.
Історія створення: від прототипу до серійного монстра
Усе почалося з потреби в точному ударі по захищених цілях – радянські генерали хотіли зброю, що б’є з безпечної відстані, ніби невидима рука. МКБ “Радуга” взялося за справу, створивши Х-59 як двоступеневу ракету з твердопаливними двигунами. Перші пуски показали дива: телевізійна головка самонаведення “Тубус-2” фіксувала ціль на екрані пілота, дозволяючи коригувати траєкторію в реальному часі.
Після розпаду СРСР проект не загинув – навпаки, розквітнув. Х-59М з турбореактивним маршовим двигуном з’явилася для подвоєння дальності, а Х-59МК пішла в антикорабельний клас з радаром АРГС-59. На МАКС-2009 та 2015 представили Х-59МК2 – компактну, стелс-версію з квадратним фюзеляжем для внутрішніх відсіків Су-57. Ви не повірите, але ці ракети коштували 16 мільйонів рублів у 2010-му, а зараз, з санкціями, Росія бореться з дефіцитом компонентів, “каннібалізуючи” старі запаси.
- Ключові етапи еволюції: 1975-1977 – льотні тести; 1979 – держвипробування; 1980 – озброєння з Су-24М; 2001 – Х-59МК на МАКС; 2015 – стелс-Х-59МК2.
- Експортні успіхи: Алжир, Індія, Венесуела отримали Х-59МЕ за мільйони доларів.
- Проблеми: Початкові версії боялися туману – ТВ-наведення зривалося в дощ чи ніч.
Ці кроки перетворили скромну тактичну ракету на універсального вовка, готового до будь-якої погоди в новіших моделях. Перехід до ГЛОНАСС/GPS і оптоелектроніки зробив її не вразливою до хмар, а точною, як лазер.
Технічні характеристики: розбір по гвинтиках
Серце Х-59 – аеродинамічна “бесхвостка” з Х-подібним крилом і дестабілізаторами, що розкриваються пружинами після пуску. Корпус з алюмінієво-магнієвих сплавів АМГ-6 витримує перевантаження, а відсіки ізольовані для живучості. Стартові твердопаливні прискорювачі виштовхують ракету, потім турбіна РДК-300 чи ТРДД-50Б бере естафету, мчачи на 0,8-0,9 Маха.
Ось детальна таблиця порівняння основних варіантів, складена за даними з авторитетних джерел. Найпотужніша БЧ у 320 кг робить Х-59М ідеальним бункеробійцем.
| Параметр | Х-59 | Х-59М | Х-59МК/МК2 |
|---|---|---|---|
| Довжина, м | 5,37 | 5,7 | 5,7 / 4,2 (компактна) |
| Розмах крила, м | 1,26 | 1,3 | 1,3 / 2,45 |
| Діаметр, м | 0,38 | 0,38 | 0,38-0,42 |
| Стартова маса, кг | 760-790 | 930 | 900-770 |
| БЧ, кг | 148 | 320 (проникаюча) | 320 / 310 |
| Дальність, км | 40-45 | 115 | 285-290 |
| Швидкість, км/год | 900-1050 | 860-1060 | 750-1050 |
| Наведення | ТВ-командне | ТВ + висотомір | БІНС + ГЛОНАСС + АРГС/опто |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, missilery.info. Таблиця показує, як еволюція збільшила дальність удвічі, а точність КВО тримається на 2-5 метрах. Ракета маневрує на висотах від 7 м над водою до 1100 над землею, уникаючи радарів рельєфним польотом.
Системи наведення та двигуни: розум і потужність
Ключ до успіху – комбіноване наведення. Базова Х-59 використовує інерційну СНАУ-59 плюс телекомандну “Текон-1” з ТГСН “Тубус-2”: пілот бачить картинку з носа ракети й коригує. У Х-59М додався радіовисотомір для низького профілю, а лінія зв’язку тягнеться на 140 км.
- Інерційна + телевізійна: для денних ударів по статичних цілях.
- БІНС + ГЛОНАСС/GPS: автономний політ у МК/МК2.
- АРГС-59 чи оптоелектроніка: нічне/погане небо, проти кораблів чи бункерів.
Двигуни еволюціонували від двох РДТТ до гібриду з ТРДД у гондолі під фюзеляжем – це додало палива й дальності. Стартові бустери відстрілюються, відкриваючи воздухозабірник. Така схема робить ракету тихою хижачкою, що крадеться на дозвуковій швидкості.
Носії та тактика застосування
Су-24М лишається класикою – до шести ракет на крилах з контейнером АПК-9. Але сучасні Су-30СМ, Су-34, Су-35 несуть по дві-три, запускаючи з 200-11000 м висоти. Су-57 ховає компактну МК2 всередині. Тактика проста: низький пуск, рельєфний політ, фінальний піке.
У Чечні 1994-го Х-59М била по гірських базах, але туман зривав ТВ – лише чотири пуски за кампанію. В Грузії та Сирії дальність виявилася рятівною. А в Україні з 2022-го – сотні запусків: у липні 2025-го ППО збила 65 Х-101, але Х-59 йшли роями з “Шахедами”, цілячи інфраструктуру.
Цікаві факти про ракету Х-59
- Могла нести ядерну БЧ для Ту-160 – 148 кг апокаліпсису!
- Вага БЧ у МК2 – 320 кг з вольфрамовими кульками для максимум шрапнелі.
- У 2025-му Росія каннібалізує старі ракети через санкції на чіпи з Китаю.
- КВО 2-3 м – точніше, ніж постріл снайпера за кілометр.
- Експорт: Індія тестувала на Су-30МКІ проти індійських кораблів.
Ці перлини показують, як технологія перевершує час. У 2025-му Х-59 лишається основою тактичних ударів РФ по Україні, з понад 500 пусковими зафіксованими.
Переваги, недоліки та сучасні виклики
Сильні сторони виблискують: універсальність від землі до моря, низька висота обльоту, точність. Недоліки гризуть: базові версії чутливі до погоди, виробництво гальмує дефіцит електроніки. У 2025-му ГУР України фіксує “макети” замість реальних ракет – ворог економить.
- Переваги: Дешева в серії, інтеграція з ГЛОНАСС, проникаюча БЧ рве бетон.
- Недоліки: Дозвукова – легка мішень для ППО; ТВ обмежує ніччю.
- Майбутнє: Інтеграція з дронами, стелс-елементи для Су-57.
Ракети Х-59МК2 з оптичною ГСН долають туман, маневруючи на 50-300 м. Джерело: missilery.info. Вони стають гнучкішими, але українська ППО еволюціонує паралельно, збиваючи рої з радарами та “Патріотами”. Бій триває, і кожна нова модифікація – виклик для оборонців.
Коли Су-34 скидає пару “Оводів” над степом, земля здригається. Ця ракета не вмирає – вона мутує, шукаючи нові жертви в безкінечній грі тіней і вогню.