У тьмяно освітленому студійному просторі Неаполя 1974 року Марина Абрамович стоїть нерухомо, оголена, перед столом із 72 предметами — від троянди до заряженого пістолета. Публіка, спочатку сором’язлива, поступово перетворюється: хтось цілує її, хтось ріже шкіру, хтось приставляє дуло до скроні. Шість годин пасивності розкривають темряву людської природи. Це Rhythm 0 — перформанс, що зробив сербську художницю іконою мистецтва виносливості. Народжена 30 листопада 1946 року в Белграді, Марина Абрамович, відома як “бабуся перформансу”, понад п’ять десятиліть шокує світ, змушуючи дивитися вглиб себе через біль тіла та зоровий контакт.
Її кар’єра — це не просто шоу, а філософія: тіло як полотно, де мистецтво народжується з ризику. Від ранніх експериментів у Югославії до легендарного The Artist Is Present у MoMA 2010 року, де вона витримала 736 годин мовчазного погляду в очі 1545 глядачам, Абрамович перевернула уявлення про глядача-перформера. Сьогодні, у 2026-му, на 80-річчя вона готується до історичної виставки Transforming Energy у венеційській Галереї Академії — першій для живої жінки за 275 років існування музею.
Чому її твори досі викликають сльози, спори та натхнення? Бо Марина не грає — вона живе мистецтвом, ризикуючи життям, щоб ми відчули пульс існування. Її метод, інститут і колаборації з Леді Гагой чи Джей-Зі роблять перформанс масовим феноменом, а не елітарним ритуалом.
Дитинство в тіні червоної буржуазії: витоки бунтарки
Белград 1946-го — місто, що отямилося від війни, приймає на світ дівчинку в родині героїв-партизанів. Батько Войо Абрамович, командир дивізії, мати Даниця Росич, майор і директор музею революції, — національні ікони тодішньої Югославії. Двоюрідний дід — патріарх Варнава, канонізований святий. До шести років Марину виховують суворі бабуся з дідусем: церква, пости, ритуали, що просякнуті містицизмом. Потім — повернення до батьків, де панує військовий порядок: мати б’є за “показуху”, забороняє гуляти після 22:00 аж до 29 років Марини.
Ця епоха формує її. Батько дарує фарби у 14 — перша іскра. Друг родини рве полотно, кричачи: “Процес важливіший за результат!” — і це стає маніфестом. Розлучення батьків 1964-го, три аборти (бо “діти — катастрофа для мистецтва”), езотерика з юності — все це топить коріння в її творах. “Я — екс-югославка, не сербка чи чорногорка”, — каже вона, уникаючи національних ярликів.
Навчання в Академії образотворчих мистецтв Белграда (1965–1970), магістратура в Загребі (1972), викладання в Нові-Саді. Шлюб з Нешем Паріповичем (1971–1976) — перший досвід, але справжній вибух чекає попереду.
Серія Rhythm: перші рани мистецтва виносливості
1973-й, Единбург: Rhythm 10. Марина на підлозі, ножі в руках — російська рулетка пальцями. Кров, біль, магнітофонний запис помилок, повторення з закривавленими лезами. Дослідження підсвідомого, ритуалу жесту. Наступні — вихор самознищення. У Rhythm 5 (1974, Загреб) вона стриже нігті, волосся, лягає в центр палаючої п’ятикутної зірки з нафти — втрачає свідомість від нестачі кисню, публіка рятує.
Кататонія в Rhythm 2: пігулки для м’язових спазмів і шизофренії, п’ять годин безконтрольності. Rhythm 4 — гола перед вентилятором, чергова непритомність. Кульмінація — Rhythm 0. Публіка ескалує від ніжності до жорстокості: гола Марина з пістолетом у руці загарбника. Поліція зупиняє хаос. Ці роботи, верифіковані en.wikipedia.org та uk.wikipedia.org, народили жанр endurance art.
Вони не про мазохізм — про довіру до глядача, межі тіла як метафора душі. Марина пише: “Я віддала контроль, і світ показав кігті”.
Урай і Марина: кохання, що б’є та зцілює
Амстердам, 1976: зустріч з Франком Уве Лайзіпеном, Ураєм. Вони стають “іншим” — єдиним тілом у перформансах. Relation in Space: оголені зіштовхуються, вивчаючи енергію. Relation in Time (1977): спиною до спини, волосся сплетене, 17 годин мовчання — публіка тримає їх у трансі.
Найдраматичніші: Breathing In/Breathing Out — роти з’єднані, вдихи-видихи до задухи. Rest Energy (1980): Урай цілеється стрілою в серце Марини, серцебиття на моніторах — 90 секунд напруги. Nightsea Crossing (1981–1987): 90 перформансів по 7 годин сидіння навпроти. Кінець — The Lovers (1988): по 2500 км Великою Китайською стіною з протилежних кінців, прощання посередині.
| Перформанс | Рік | Опис |
|---|---|---|
| Relation in Time | 1977 | 17 годин спиною до спини, волосся сплетене — тест виносливості пари. |
| Rest Energy | 1980 | Стріла до серця, моніторинг пульсу — ризик смерті заради мистецтва. |
| The Lovers | 1988 | Хода стіною для розриву — епічний фінал дуету. |
Джерела даних: en.wikipedia.org, britannica.com. Цей дует не просто романтика — метафора злиття ідентичностей, де біль очищає.
Після розриву судові баталії: 2016-го Урай виграв 250 тис. євро роялті. Але MoMA 2010-го вони зустрінуться — сльози в очах усього світу.
Соло-шлях: від крові до сліз у MoMA
1990-ті: викладання в Парижі, Берліні, Гамбурзі. Cleaning the Mirror (1995): миє скелет, бруд переходить на неї — метафора очищення. Spirit Cooking (1996): “кулінарна книга” афродизіаків з кров’ю свині, пізніше — конспірологічний скандал з Подестою. Balkan Baroque (1997): чотири дні миє криваві коров’ячі кістки, співає колискові — Золотий Лев Венеції за відповідь на югославські війни.
2005: Seven Easy Pieces у Guggenheim — відтворює твори Бойса, Наумана. 2010: MoMA-ретропектива, The Artist Is Present. 736 годин, щоденно по 7. Глядачі плачуть, Урай з’являється — найемоційніший момент. Фільм HBO, книга, гра — вірусний феномен. “Вона дивиться в твою душу, і ти бачиш себе”, — пишуть очевидці.
Далі: 512 Hours (2014, Serpentine) — порожній простір для публіки. Crystal Wall of Crying (2021, Бабин Яр) — кварцовий меморіал Голокосту. 2022: повтор перформансу для допомоги Україні після вторгнення.
Marina Abramović Institute: спадщина, що дихає
Заснований 2007-го в Хадсоні (проект скасовано 2017-го через витрати), MAI — платформа для довготривалого перформансу. Abramović Method: дихання, танці, медитація для очищення. Майстер-класи в Сан-Франциско, Бразилії, Греції. Колаборації: Леді Гага в ArtRave (2013), Джей-Зі в Picasso Baby.
- Довготривалість: час як елемент, де глядач стає частиною.
- Доступність: воркшопи для всіх, від новачків до профі.
- Інновації: NFT-колекція 2025-го, цифрові реперформанси.
Цей підхід демократизує мистецтво — не еліта, а кожен може відчути трансформацію.
Цікаві факти про Марину Абрамович
- Три аборти заради кар’єри — “Мистецтво вимагає жертв”.
- У 2023-му — перша жінка в головних залах Royal Academy з ретроспективою.
- Balkan Erotic Epic: чотиригодинний ритуал з 70 перформерами, тур 2025–2026 (Манчестер, Барселона, Берлін, Нью-Йорк, декабрь 2026 у Park Avenue Armory).
- Підтримала протести в Сербії 2024–2025 проти корупції.
- У 80 — Transforming Energy у Венеції (6 травня – 19 жовтня 2026): кварц, аметист, фото “П’єта” з Ураєм (mai.art, gallerieaccademia.it).
Сучасний вир: від скандалів до вічності
2025–2026: Balkan Erotic Epic оживає — фольклор, еротика, міфи в чотиригодинному шоу з ню. Альбертіна Відень до березня 2026-го, Museum Schloss Moyland (2025). Нагороди: Princess of Asturias (2021), Sonning (2023), Praemium Imperiale (2025). Автобіографія Walk Through Walls (2016, укр. “Пройти крізь стіни” 2018).
Скандали? Spirit Cooking — “темний ритуал” для конспірологів, але це мистецтво. Юридичні сварки з Ураєм. Та Марина стоїть: “Мистецтво — це присутність”. Її твори в MoMA, Guggenheim, впливають на покоління — від перформерів до терапевтів. Уявіть: ви дивитеся в її очі, і бар’єри падають. Це не кінець — лише пауза перед новим подихом.