Сталевий рев двигунів розриває небо, коли балістична ракета злітає з пускової установки, малюючи криву траєкторію, що нагадує вогненний лук. Ці машини смерті, успадковані від радянської епохи та вдосконалені сучасними технологіями, становлять основу ядерного щита Росії. Від тактичних “Іскандерів”, які сіють хаос на фронтах, до міжконтинентальних “Ярсів” і “Сарматів”, здатних досягти будь-якої точки планети, російський арсенал налічує сотні одиниць, готових до негайного запуску. У 2026 році, попри санкції та війну, Москва нарощує виробництво, випускаючи до 50 “Іскандерів” щомісяця, а нові моделі на кшталт “Орешника” вже тестуються в бою.
Балістичні ракети рухаються по параболічній траєкторії: активний політ на двигунах, потім балістичний спуск, де швидкість сягає 7-10 Махів. Їхня сила — у непередбачуваності для ПРО, маневрувальних блоках і потенціалі нести ядерні заряди від 100 кілотонн до мегатонн. Росія тримає близько 500 стратегічних носіїв, з яких понад 300 — ICBM і SLBM, за оцінками експертів. Цей арсенал не просто стримування: у війні проти України вони стали інструментом терору, з сотнями запусків “Іскандерів” лише за 2025 рік.
Але за блиском технологій ховається реальність: багато систем — спадок СРСР, з термінами служби на межі, а нові проєкти потерпають від аварій. “Сармат”, хизуючись дальністю 18 000 км, досі не в повній серії через вибухи на старті. Тож давайте розберемо цей арсенал по швах, від тактичних до стратегічних гігантів.
Від радянських піонерів до сучасних монстрів: еволюція
Все почалося з Р-7 у 1957-му — першої МБР, що вивела “Спутник” у космос, але й могла нести бомбу на 6000 км. Радянські інженери, як Сергій Корольов і Михайло Янгель, будували імперію ракет: Р-36 “Сатана” з 10 мегатоннами, здатна стерти мегаполіс. Після розпаду СРСР Росія успадкувала 80% арсеналу, скоротивши до лімітів ДСНВ, але з 2000-х модернізує шаленими темпами.
Тополь-М з’явився 1997-го як мобільний антипротектор, з трьома ступенями на твердому паливі — запуск за хвилини, маневр на спуску. Ярс, його наступник з 2010-го, несе 4-6 MIRV (незалежні блоки). Підводні Булава і Синева забезпечують “другу ударну силу”. У 2020-х додалися гіперзвукові Авангард і Орешник, реагуючи на американську ПРО. За даними CSIS Missile Threat, модернізація триває: 80% наземних ICBM — Ярс і Тополь-М станом на 2026-й.
Ця еволюція — не просто техпрогрес, а відповідь на НАТО. Кожна нова ракета обіцяє “неперевершеність”, але реальність суворіша: вибух “Сармата” 2022-го, затримки Булави. Виробництво в Воткінську та Макеєва триває, попри дефіцит чіпів, з Китаєм як рятівником компонентів.
Іскандер: тактичний терор на фронті
Комплекс 9К720 “Іскандер-М” — король оперативно-тактичних ракет (ОТРК), дальність 500 км, швидкість 2100 м/с. Стартова маса 3800 кг, бойова частина 480-700 кг: уламково-фугасна, касетна чи ядерна до 50 кт. Запуск з мобільної установки MZKT-7930, прицільність 5-7 м — ідеально для мостів чи складів.
У війні проти України “Іскандер” — зірка атак: 492 запуски балістичних 9М723 у 2025-му, по 91 на місяць у січні 2026-го. Росія має 250-350 одиниць у запасі, виробляє 50 щомісяця. Варіанти: 9М723 з керамікою проти ПРО, 9М727 крилата. Їхній “хиба” — висока траєкторія, вразлива для Patriot, але масовість компенсує.
- Переваги: Швидкий розгорт (хвилини), маневр на спуску, низька помітність радарам.
- Недоліки: Висока ціна (2,4 млн дол. за одиницю), залежність від GPS-подібних ГЛОНАСС.
- Використання: Удари по Києву, Харкову; у 2026-му — з Білорусі.
Після списку стає ясно: “Іскандер” — не стратегія, а щоденний жах, змушуючи ППО працювати на межі. Без нього російські атаки були б менш інтенсивними.
Стратегічні наземні: Ярс, Тополь-М і надії на Сармат
РС-24 “Ярс” — хребет РВСП, 210+ одиниць: 180 мобільних, 30+ у шахтах. Довжина 17,8 м, маса 46 т, дальність 10 500 км, 3-6 MIRV по 300-500 кт. Мобільність на MZKT-79221 робить його “привидом” — переїзд 600 км/добу. Станом на 2026-й, розгорнуто в Тейково, Козельську, Татішчевому.
Тополь-М (РС-12М) — 78 штук (60 шахтних, 18 мобільних), дальність 11 000 км, один блок 800 кт. Надійний, але старішає — терміни до 30 років. Р-36М2 “Воєводa” — сумнівно 34 у строю, 10 мт, але без тестів з 2013-го.
РС-28 “Сармат” — “Сатана-2”, маса 208 т, дальність 18 000 км, 10-15 MIRV чи Авангард. Перший політ 2022-го, але аварії гальмують: фінтести у 2026-му, кілька в Ужуре. Авангард — 12 на SS-19, гіперзвук 27 Махів.
| Ракета | Дальність, км | Бойові блоки | Статус 2026 | Кількість |
|---|---|---|---|---|
| Ярс (РС-24) | 10 500 | 3-6 MIRV | Операційна | 210+ |
| Тополь-М | 11 000 | 1 | Операційна | 78 |
| Сармат (РС-28) | 18 000 | 10-15 MIRV | Тести | Кілька |
Таблиця базується на даних russianforces.org та CSIS Missile Threat станом на 2026 рік. Порівняння показує: Ярс — масовий лідер, Сармат — амбітний, але ризикований.
Підводний щит: Булава і Синева
Морська тріада — 208 SLBM. Р-30 “Булава” на 8 підводних “Борей” (128 ракет), дальність 9300 км, 6 MIRV по 150 кт. Стабільна з 2019-го, останній “Князь Пожарський” у 2025-му. РСМ-54 “Синева”/”Лайнер” — 80 на 5 “Дельта-IV”, дальність 11 000 км, 4 MIRV.
Ці субмарини — невидимки Арктики, здатні відповісти з глибин. Але старіння “Дельт” тисне: заміна на “Бореї” йде повільно.
Ключовий факт: Разом ICBM+SLBM несуть до 1500 боєголовок, перевищуючи ДСНВ, але з “завантаженням” під ліміт.
Орешник: свіжий подих середньої дальності
RS-26 “Орешник” — IRBM 3500-5470 км, MIRV 6 блоків з суббоєприпасами, гіперзвук >10 Мах. Модифікація РС-26 “Рубеж”, серія з 2026-го (5+ на рік). Перший бій — Дніпро, листопад 2024-го (800 км з Капустина Яру), другий — Львів, січень 2026-го. Розгорнуто в Білорусі, загроза НАТО.
Його сила — MIRV з маневром, важко для ПРО. Але запас малий: 3-4 у 2025-му.
Аналіз трендів розвитку
Росія йде на гіперзвук і MIRV: Ярс-М з новими двигунами блоків, Сармат з орбітальним плануванням. Виробництво зросло — Іскандер х3 у 2025-му завдяки Китаю. Тренд: децентралізація пусків (Білорусь, Арктика), але слабкість — залежність від імпорту. У 2026-му фокус на Орешнику для Європи, попри санкції. Це не стримування, а ескалація: від 36 Іскандерів/рік у 2024-му до 600 у 2026-му. Західні ПРО (Aegis, THAAD) адаптуються, але масовість РФ тисне.
Прогноз: До 2030-го — 300+ Ярсів, 50 Сарматів, але аварії гальмують.
Тренди малюють картину: Росія не зупиняється, додаючи маневр і точність. Орешник у Білорусі — провокація, сигнал НАТО. А Іскандер продовжує грати в “російську рулетку” на фронті, з новими варіантами як 9М723-1Ф2 з покращеними уламками.
Кожна з цих ракет — не просто метал, а тінь над безпекою. Вони еволюціонують, адаптуються, і світ стежить, чи вдасться стримати цей рев далеких загроз.