Марина Францівна Поплавська, відома як зірка “Дизель Шоу” та незмінна лідерка команди КВН “Дівчата з Житомира”, залишила по собі яскравий слід у серцях мільйонів українців. Ця харизматична жінка з неповторним голосом і гострим гумором поєднувала ролі вчительки, акторки та продюсерки, створюючи образи тещі й мами, які смішили до сліз. Народжена 9 березня 1970 року в Новоград-Волинському на Житомирщині, вона мріяла про педагогіку з дитинства й реалізувала мрію, викладаючи українську мову та літературу понад два десятки років.
Її кар’єра розквітла в гумористичних шоу, де Марина грала ролі, близькі кожній родині: сварилася з зятями, годувала борщем і мудро коментувала життя. Трагедія обірвалася 20 жовтня 2018-го в ДТП під Києвом, але спадщина Поплавської живе в повторних трансляціях, флешмобах і пам’ятниках. Сьогодні, у 2026-му, її жарти актуальні як ніколи, надихаючи нове покоління коміків.
З Новограда-Волинського, де дитинство минало серед звичайних вулиць і шкільних дзвінків, Марина виросла в дівчину з амбіціями. Батько Франц Петрович і мати Ніна Олександрівна Філіпова виховували її в любові до слова та гумору. Сестра Людмила Францівна стала найближчою соратницею, а племінники – обожнюваними “дітьми” без офіційного шлюбу.
Раннє життя та шлях до педагогіки
Новоград-Волинський, теперішній Звягель, став колискою талантів Марини. Тут, у маленькому містечку з ароматом свіжого хліба й шелестом волинських лісів, вона проводила безтурботне дитинство. Мріяла стати вчителькою, бо любила розповідати історії однокласникам, перетворюючи уроки на міні-спектаклі. Ця пристрасть не зникла з роками – навпаки, розквітла в повну силу.
Після школи вступила на філологічний факультет Житомирського державного університету імені Івана Франка. Спеціальність “українська мова та література” пасувала ідеально: Марина співала в самодіяльності, грала в університетському театрі й уже тоді вражала голосом, схожим на гучний дзвін. Закінчивши навчання, влаштувалася вчителювати в школи №26 та №33 Житомира. Двадцять три роки – з 1990-х до 2017-го – вона прокидалася о п’ятій ранку, готувала конспекти й бігла на репетиції.
Учні згадують її як “маму з гумором”: на уроках розігрувала сцени з Шевченка, а перерви перетворювала на імпровізації. “Я живий. Вона ні”, – сумно казали колеги після трагедії, маючи на увазі, як Марина надихала живими уроками. Навіть слава не змусила покинути клас – лише щільний графік “Дизель Шоу”.
Тріумф у світі КВН: від аматорів до чемпіонок
У 1993-му все змінилося: Марина приєдналася до команди КВН “Дівчата з Житомира” як акторка, а згодом стала лідеркою та продюсеркою. Ці “дівчата” не пасли задніх – вони виривали перемоги в чоловічих командах, сміючись над стереотипами. Двічі чемпіонки Асоціації КВН України, лауреатки Міжнародного музичного фестивалю КВК імені Ріхтера.
1997-й – рік прориву: “Голосящий КіВіН в темному” у Юрмалі. А 2011-го “Шенгенська зона” знову принесла тріумф. Марина грала ролі, де її голос і міміка ламали шаблони: від суворих мам до ексцентричних тіток. Після Юрмали НТВ запросило вести “На трьох” – скетч-ком, де вона сяяла поряд із колегами.
- 1993: Вступ до команди “Дівчата з Житомира” – перші локальні перемоги.
- 1997: Перемога на фестивалі КВК у Юрмалі, запрошення на ТБ.
- 2011: “Голосящий КіВіН” за “Шенгенську зону” – пік популярності.
Ці успіхи відкрили двері в великий шоу-біз. Команда грала в прем’єр-лізі, хоч і не дійшла до вищої, але залишила слід у серцях. Марина часто казала: “Гумор – це як борщ: гострий, ситний і для всіх”. Переходи від шкільних уроків до сцени були хаотичними, але вона впоралася блискуче.
Зірка “Дизель Шоу”: ролі, що стали легендою
“Дизель Шоу” на ICTV стартувало 2015-го, і Марина Поплавська миттєво стала обличчям проєкту. 171 випуск, де вона грала тещу, що лякає зятьків, маму з вічними радами чи дружину з гострим язиком. Її персонажі – це дзеркало української родини: галасливі, теплі, з гумором над буденністю.
У скетчах “На трьох” (12 сезонів) вона сяяла в абсурдних ситуаціях: барменила в “Днях надії” чи комендантувала в “Як гартувався стайл”. Голос Марини – низький, пронизливий – робив жарти незабутніми. Колеги з “Дизель Студіо” згадують: вона була душею команди, продюсеркою, що тягнула всіх вперед.
У 2026-му шоу продовжується, але без неї – порожнеча. Флешмоб “Марина з нами” у соцмережах збирає тисячі постів щороку. Її номери переглядають мільйони: від пародій на політиків до сімейних сценок.
Кінематографічна кар’єра: від епізодів до культових ролей
Кіно манило з 2004-го. Дебют у “Чотирьох коханнях” – епізод, що відкрив двері. Потім “Повернення блудного чоловіка”, барменка в “Днях надії”. У серіалах – комендантка в “Як гартувався стайл” (2013–2015), Тамара Василівна в “Країні У”.
| Рік | Фільм/Серіал | Роль |
|---|---|---|
| 2004 | Чотири кохання | Епізод |
| 2006 | Повернення блудного чоловіка | Епізод |
| 2007 | Дні надії | Бармен |
| 2013–2015 | Як гартувався стайл | Комендантка |
| 2015 | Країна У | Тамара Василівна |
| 2015–2016 | Це-любов | Епізод |
| 2018 | Кохання. Побічний ефект | Пацієнтка |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, dizelstudio.com. Ця таблиця показує еволюцію від епізодів до ключових ролей – Марина доводила, що гумор у кіно працює не гірше за драми.
Особисте життя: любов поза шлюбом
Марина тримала приватність під замком, як скарб. Не одружена, без дітей, але серце не пустувало. Сестра Людмила розповідала про коханого за кордоном – роман тривав два роки, повний ніжності й дзвінків. Племінників баловала, як своїх: іграшки, поїздки, жарти. Католичка з польським корінням – правнучка барона Вінцента Левадовського.
Вона опікувалася родиною, друзями, учнями. “Любов – це не папери, а тепло в серці”, – мабуть, так би сказала Марина. Її життя – приклад, як бути щасливою без шаблонів.
Трагедія на Житомирській трасі
20 жовтня 2018-го, о 6:43, після гастролей автобус “Неоплан” “Дизель Шоу” на швидкості понад 100 км/год врізався у вантажівку DAF з причепом на трасі М-06 біля села Мила. Марина сиділа спереду поруч з водієм – удар забрав життя миттєво. Інші актори травмовані, водій у шоці.
Прощання в Жовтневому палаці Києва та театрі Кочерги в Житомирі. Похована 22 жовтня на Корбутівському кладовищі. У 2020-му колеги встановили пам’ятник у Житомирі.
Спадщина: нагороди та вічна пам’ять
Посмертно – Орден “За заслуги” III ступеня (1 грудня 2018) та звання Почесного громадянина Житомира (8 листопада 2018). У 2026-му річниці збирають фанатів: відео на YouTube набирають мільйони, флешмоби в Instagram. Її гумор – місток поколінь, де теща сміється разом з онуками.
Цікаві факти про Поплавську Марину Францівну
- Справжнє ім’я – Маріанна, але сцена звала “Марина” за простоту.
- Голос – її “зброя”: низький тон робив тещ жахливо смішними.
- У Юрмалі 1997-го перемогла в “темному” КіВіН – за харизму без макіяжу.
- Вчила 23 роки, звільнилася лише 2017-го: “Діти – мій КВН”.
- Коріння з польської шляхти: барон-прадід Вінцент Левадовський.
- Останній номер у “Дизель Шоу” – про родину, пророчо близький до серця.
Ці перлини роблять її легендою – не просто акторкою, а подругою з екранів.
Марина Поплавська пішла, але її сміх лунає в кожному жарті про маму чи тещу. Її уроки гумору вчать нас сміятися над труднощами, а персонажі нагадують: родина – це найсмішніше шоу життя. Уявіть, якби вона побачила нові флешмоби – напевно, додала б свій голос: “Дівчата, тримайте рівень!”