Ранок 24 лютого 2022 року вибухнув ракетними ударами по Києву, Харкову та десятках інших міст. Володимир Путін, стоячи перед телекамерами, оголосив про “спеціальну військову операцію” для “демілітаризації та денацифікації” України. За лаштунками ховалася глибша правда: Росія напала, бо не змогла змиритися з незалежною Україною, яка відроджувалася як нація, кидаючи виклик кремлівським мріям про відновлення імперії. Це не раптовий спалах, а кульмінація десятиліть напруги, де історичні міфи слугували виправданням для танків і бомб.
Уявіть гігантську тінь, що простягається від Москви до Києва, намагаючись поглинути світло української державності. Путін неодноразово повторював: українці та росіяни – “один народ”. Ця теза, викладена в його есе 2021 року, стала ідеологічним паливом для агресії. Насправді ж напад стався через страх втратити контроль над “братньою” землею, яка обрала європейський шлях після Революції Гідності 2014-го. Геополітика, економіка та патологічна імперська ментальність злилися в єдиний вир руйнування.
Сьогодні, у 2026 році, війна триває, виснажуючи обидві сторони, але українська стійкість руйнує кремлівські ілюзії. Росіяни, опитані в опозиційних колах, починають сумніватися в “перемозі”, а санкції душать економіку. Та розберемося по суті: чому саме Україна стала мішенню, і які сили штовхнули Путіна на цей крок.
Історичні корені: від Київської Русі до радянських кайданів
Київська Русь – не російський, а спільний спадок східних слов’ян, але Москва століттями привласнювала цю спадщину. У 1547 році Іван Грозний проголосив Московію “Руським царством”, відібравши назву в Києві, де цвіла культура князів Володимира та Ярослава. Ця “історична крадіжка”, як зазначає історик Ендрю Чахоян у BBC, стала основою імперського наративу. Росія бачила себе збирачем земель, а Україну – частиною “руської душі”.
Козацька Гетьманщина XVII століття з Іваном Мазепою кинула виклик Москві, але поразка під Полтавою 1709 року закріпила колоніальний статус. Тарас Шевченко писав про “кайдани”, якими імперія душила українську мову та культуру. У ХХ столітті Ленін обіцяв автономію, але Сталін влаштував Голодомор 1932–1933 років, знищивши мільйони українців – геноцид, визнаний багатьма країнами. Ці рани не загоїлися, а радянська “братня єдність” виявилася інструментом русифікації.
Розпад СРСР 1991 року став для Кремля геополітичною катастрофою, як сказав Путін. Україна, з її 44 мільйонами населення, родючими землями та портами, стала ключем до Чорного моря. Без неї Росія – просто велика, але периферійна держава. Історичний реваншизм наростав: від газових воєн 2006 та 2009 років до анексії Криму 2014-го.
Офіційна риторика Кремля: міфи, що виправдовують агресію
Путін майстерно плів павутину брехні. “Денацифікація” – абсурд, бо президент Зеленський єврейського походження, а ультраправі в Україні мають менше 2% підтримки (дані Київського міжнародного інституту соціології). “Геноцид росіян на Донбасі” – фейк, подібний до “розіп’ятого хлопчика” 2014 року, вигаданого для виправдання вторгнення.
НАТО – улюблений козел відпущення. Україна не член Альянсу, а розширення НАТО – реакція на агресію РФ, як вступ Фінляндії та Швеції після 2022-го. У грудні 2021-го Росія висунула ультиматум: вивести війська з Східної Європи. Відмова стала приводом. Насправді це класичний сценарій: вигадати загрозу, щоб виправдати напад.
Ось таблиця, що розкриває ключові міфи Кремля проти реальності. Вона базується на даних з uk.wikipedia.org та звітів Інституту вивчення війни (ISW).
| Міф РФ | Реальність | Наслідки |
|---|---|---|
| “Україна – не держава, штучне утворення” | Україна визнана ООН з 1991, корені в Русі та Гетьманщині | Заперечення суверенітету виправдовує окупацію |
| “НАТО нападає на Росію” | НАТО – оборонний альянс, Україна не член | 1300 км нового кордону з НАТО після Фінляндії |
| “Денацифікація” | Зеленський – єврей, нацисти маргінальні | Пропаганда для внутрішньої аудиторії РФ |
| “Захист росіян” | Мовний закон 2019 захищає українську, не забороняє російську | Колабораціонізм на окупованих землях |
Джерела даних: uk.wikipedia.org (розділ “Передумови та причини”), ISW.org. Ця таблиця показує, як брехня слугує зброєю. Після неї логічно перейти до справжніх мотивів, бо міфи – лише ширма.
Реальні мотиви: імперія, гроші та параноя Путіна
Геополітика грає першу скрипку. Контроль над Кримом – доступ до Чорного моря, де стоїть флот. Донбас – промислове серце з вугіллям та сталлю. Суецький канал і Близький Схід залежать від українських зернових коридорів, які РФ намагалася перекрити. Економіка: газопроводи через Україну приносили мільярди, доки “Північний потік” не обійшов Київ.
Путін, екс-чекаіст, бачить світ як нулеву суму: успіх України – поразка Росії. Революція Гідності 2014-го, коли Янукович утік, стала особистою образою. Анексія Криму та війна на Донбасі – відповідь, але Київ не впав. До 2022-го ЗСУ модернізувалися, отримавши Javelin від США. Путін боявся: сильна Україна надихне інші пострадянські країни на бунт.
Економічний фактор не менш жорстокий. Україна – 40% світового соняшникового масла, 10% зерна. Окупація Харківщини та Херсона – удар по глобальній продовольчій безпеці, але й шанс для РФ диктувати ціни. Санкції 2022–2026 підірвали рубль, але нафта від Індії та Китаю тримає afloat. Ви не повірите, але війна коштувала РФ понад 200 млрд доларів (оцінка SIPRI), а Україні – тисячі життів.
Психологічний вимір: чому росіяни досі вірять у “братів”
Росіяни – не моноліт зомбі, але імперська ідентичність глибока. Як пише UINP.gov.ua, “Росія напала, бо росіяни не знають, хто вони”. Без України їхня історія – порожнеча: від Золотої Орди до Сталіна. Путінське есе “Про історичну єдність” – спроба заповнити цю діру міфами про “триєдиного народу”.
Пропаганда працює: опитування “Левада-центру” 2024 показують 70% росіян підтримують “СВО”, але приватно – страх. Війна рятує від екзистенційного вакууму: краще битися з “нацистами”, ніж визнати провал. Українці ж, навпаки, крізь вогонь відчули себе нацією – волонтерство, ЗСУ як символ.
Гумор у трагедії: Путін, самозваний історик, ігнорує, що Москва заснована 1147-го, коли Київ уже 500 років процвітав. Це як якщо б Португалія претендувала на Іспанію через римські корені.
Цікаві факти про міфи агресії
- Путінське есе як прелюдія: Опубліковане 12 липня 2021 на kremlin.ru, за півроку до вторгнення. Воно містить 29 згадок “Захід” як ворога – класичний конспірологізм (джерело: BBC Ukrainian).
- Колаборація в цифрах: У Криму 2014-го 70% ЗСУ здалися без бою через пропаганду та хабарі (uk.wikipedia.org).
- Економічний провал РФ: У 2026 планують скоротити оборонку вперше – дефіцит від падіння нафти (Bloomberg).
- Українська стійкість: ЗСУ знищили 8000+ танків РФ – більше, ніж Наполеон у 1812-му.
- Іранські дрони: Shahed-136 стали символом залежності Москви від Тегерана після 2022-го.
Ці факти розбивають кремлівську казку, показуючи агресію як відчайдушний ривок.
У 2026-му війна не закінчилася, бо Росія не готова визнати поразку – але українці довели: незалежність варта кожної ціни.
Глобальні наслідки та уроки для світу
Вторгнення розкололо світ: НАТО посилилося, Європа переозброїлася, Китай тихо підтримує РФ дронами та чіпами. Санкції сягнули 16 тис., але Москва обходить через Індію. Україна ж стала символом опору – F-16, ATACMS змінили фронт.
Статистика вражає: 500 тис. втрат РФ (за оцінками ГУР МО України), 100 тис. українців. Економіка РФ стагнує на 2% зростання за рахунок війни, Україна – руїни, але відродження. Перехід до дронів та AI – тренд 2026-го.
Уроки? Демократії мусять озброюватися заздалегідь. Путінівська параноя – не виняток, а симптом авторитаризму. Україна вчить: єдність і воля перемагають танки. А Росія? Можливо, поразка змусить переосмислити себе, як після 1991-го. Хто знає, що принесе завтра – але вогонь свободи в Києві не згасне.
Імперські мрії Кремля тріщать, а українська нація міцнішає з кожним днем опору.