Гербера БПЛА: розкриваємо таємниці російського пенопластового дрона

Уявіть собі безпілотник, який виглядає як іграшка з пінопласту, але здатний перевантажити системи ППО чи завдати удару по цілі. Це не фантастика, а реальність сучасної війни — російський БПЛА “Гербера”. Цей дрон, названий “молодшою сестрою” іранського “Шахеда”, став новим викликом для української оборони. У цій статті ми розберемо, що таке “Гербера”, як вона працює, які загрози несе та як з нею боротися. Готові зануритися в деталі? Тоді поїхали!

Що таке БПЛА “Гербера” і чому про нього говорять?

БПЛА “Гербера” — це російський безпілотний літальний апарат, який з’явився на полі бою влітку 2024 року. Його вперше зафіксували над Києвом у липні 2024-го, і відтоді він став частим гостем у нічних атаках на Україну. Чому “Гербера”? Назва, ймовірно, походить від асоціації з іранським дроном “Герань-2” (російська назва для Shahed-136), але офіційно це пов’язано з конструкторським бюро імені Гастелло в Татарстані. Цей дрон — справжній “вовк в овечій шкурі”: за простим пінопластовим корпусом ховаються складні функції, від розвідки до ударних операцій.

Виготовлений із дешевих матеріалів, таких як пінопласт і фанера, “Гербера” коштує приблизно 10 000 доларів — у десятки разів дешевше за “Шахед”. Але не дозволяйте цій простоті вас обдурити: дрон може нести до 5 кг вибухівки, проводити радіоелектронну розвідку чи відволікати ППО, діючи як фальшива ціль. Його компактні розміри (довжина 2 м, розмах крил 2,5 м) і низька радіолокаційна помітність роблять його складною мішенню для радарів.

Технічні характеристики “Гербери”: що ховається всередині?

Щоб зрозуміти, чому “Гербера” стала проблемою, давайте зазирнемо під її пінопластовий “капот”. Цей дрон — це не просто шматок пінопласту з мотором, а складна система з іноземними компонентами, зібрана за китайським прототипом від Skywalker Technology Co., Ltd. Ось ключові технічні характеристики:

• Розміри: Довжина — 2 м, розмах крил — 2,5 м, вага — близько 10 кг.
• Дальність польоту: До 300 км без бойового навантаження, з бойовою частиною — значно менше через обмеження радіозв’язку.
• Бойова частина: До 5 кг вибухівки (еквівалент легкого артилерійського снаряда).
• Двигун: Китайський DLE60 від Mile Hao Xiang Technology Co., Ltd (під санкціями США з літа 2024 року).
• Електроніка: Містить чіпи від Analog Devices, Texas Instruments (США), NXP Semiconductors (Нідерланди), STMicroelectronics, U-Blox (Швейцарія) та XLSEMI (Китай).
• Камера: Китайська Topotek KHY10S90 з тривісним підвісом для FPV-наведення.
• Модем: Xingkai Tech Mesh Network XK-F358, часто з українською SIM-карткою для передачі даних через 4G.

Ці характеристики роблять “Герберу” гнучким інструментом. Вона може літати як розвідник, передаючи дані в реальному часі, або атакувати цілі, керуючись оператором у режимі FPV. Але головна її перевага — низька вартість і масовість, що дозволяє Росії запускати десятки таких дронів, перевантажуючи українську ППО.

Типи “Гербери”: розвідник, приманка чи камікадзе?

“Гербера” — це не один дрон, а ціла родина з трьома основними модифікаціями. Кожна з них має свою роль на полі бою, і розуміння цих ролей допомагає оцінити загрозу:

1. Розвідувальна версія: Оснащена камерою та 4G-модемом, ця “Гербера” фіксує позиції ППО, передає фото та відео в реальному часі через українські мобільні мережі. Її мета — зібрати дані для подальших атак.
2. Фальшива ціль: Без бойової частини, ця версія змушує ППО витрачати ресурси на “порожні” цілі, відволікаючи від справжніх загроз, як-от “Шахеди” чи крилаті ракети.
3. Ударна версія: Найнебезпечніша, з 5 кг вибухівки. Хоча її ураження менш потужне, ніж у “Шахеда” (50–90 кг), вона може руйтувати будівлі чи викликати займання. Наведення здійснюється вручну через FPV-камеру, що залежить від майстерності оператора.

Ця багатозадачність робить “Герберу” грізним противником. Уявіть: рій дронів летить уночі, і ви не знаєте, який із них несе вибухівку, а який просто “дурить” радари. Така тактика змушує ППО працювати на межі можливостей, що й є головною метою ворога.

Як “Гербера” впливає на війну в Україні?

Росія почала масово застосовувати “Гербери” з літа 2024 року, і їхня поява змінила динаміку повітряних атак. За даними Генштабу ВСУ, у період з серпня по жовтень 2024 року Росія запустила 4300 дронів, з яких близько половини були фальшивими цілями, включно з “Герберами”. Сили оборони України знищили 71% цих БПЛА, але це вимагає величезних ресурсів.

Основна мета “Гербери” — перевантажити українську ППО. Її низька швидкість (значно повільніша за “Шахед”) дозволяє зенітникам відрізняти її від інших цілей, але це не вирішує проблему. Якщо збивати кожен дрон, запаси ракет ППО швидко вичерпаються. Якщо ігнорувати — є ризик пропустити ударну версію. Це справжній “шах і мат” для оборонних систем.

Крім того, “Гербери” ускладнюють виявлення. Пінопластовий корпус робить їх частково радіопрозорими, а низька висота польоту ускладнює роботу радарів. У прифронтових зонах, таких як Донецька область, ударні “Гербери” вже застосовувалися, завдаючи локальних ушкоджень.

Як боротися з “Герберою”?

Боротьба з “Герберою” — це не лише виклик, а й можливість для інновацій. Традиційні методи, як-от використання дорогих зенітних ракет, економічно невигідні. Ось кілька стратегій, які вже застосовуються або розробляються:

• Радіоелектронна боротьба (РЕБ): Глушіння каналів управління — найефективніший спосіб. “Гербера” менш стійка до РЕБ, ніж “Шахед”, через простішу електроніку.
• Дрони-перехоплювачі: Українські розробки, наприклад, дрон “Генерал Черешня AIR”, уже показали здатність збивати “Гербери”. Це економічніший підхід, ніж ракети.
• Мобільні групи ППО: Невеликі команди з кулеметами чи лазерними системами можуть ефективно знищувати низьколетючі дрони.
• Удосконалення радарів: Нові системи для виявлення радіопрозорих цілей уже в розробці, щоб відрізняти “Гербери” від інших об’єктів.

Українські експерти, такі як Сергій Бескрестнов (“Флеш”), наголошують: ключ до перемоги — це адаптація. Замість витрачання дорогих ресурсів на кожен дрон потрібно розвивати точкові, економічні рішення.

Порівняння “Гербери” з іншими дронами

Щоб краще зрозуміти місце “Гербери” на полі бою, порівняймо її з іншими популярними дронами. Ось таблиця з ключовими характеристиками:

Джерела даних: ГУР МО України, Defense Express

Як бачимо, “Гербера” поступається “Шахеду” за потужністю, але виграє за вартістю та гнучкістю. Її аналог, дрон “Пародия”, ще дешевший, але менш функціональний, оскільки не несе бойової частини.

Цікаві факти про БПЛА “Гербера”

Давайте відійдемо від технічних деталей і зануримося в кілька несподіваних фактів про “Герберу”, які роблять цей дрон ще більш інтригуючим:

• 🌍 Міжнародний “рецепт”: Хоча “Гербера” позиціонується як російський дрон, її компоненти — це справжній “глобальний коктейль”. Чіпи з США, Нідерландів, Швейцарії та Китаю показують, як Росія обходить санкції через треті країни.
• 🔍 Українська SIM-карта: Уявіть здивування українських саперів, коли вони знайшли в “Гербері” SIM-карту українського оператора. Це дозволяє дрону передавати дані через наші мережі, що додає викликів для кібербезпеки.
• 💥 Помилка пропаганди: Російські пропагандисти випадково опублікували відео, де оператор “Гербери” промахнувся по цілі. Це показало, що точність дрона залежить від навичок пілота, а не від автоматики.
• ✈️ Литовський інцидент: У липні 2025 року “Гербера” випадково залетіла до Литви з Білорусі, впавши на її території. Це викликало міжнародний скандал і підняло питання про безпеку повітряного простору НАТО.

Ці факти показують, що “Гербера” — це не просто дрон, а й символ сучасної гібридної війни, де технології, пропаганда та економіка переплітаються в складний вузол.

Чому “Гербера” небезпечна, але не непереможна?

Небезпека “Гербери” полягає в її масовості та дешевизні. Росія може виробляти тисячі таких дронів на заводі в Єлабузі, використовуючи прості матеріали та іноземні компоненти. Це створює постійний тиск на українську ППО, змушуючи витрачати ресурси на боротьбу з “пінопластовими приманками”. У прифронтових зонах, таких як Сумська чи Донецька області, ударні версії вже завдавали шкоди, хоч і меншої, ніж “Шахеди”.

Але є й хороші новини: “Гербера” не є невразливою. Її слабкості — це низька стійкість до РЕБ, залежність від оператора та обмежена дальність польоту з бойовою частиною. Українські інженери вже розробляють дрони-перехоплювачі, а мобільні групи ППО вдосконалюють тактику. Наприклад, у липні 2025 року дрон “Генерал Черешня AIR” успішно знищив кілька “Гербер”, довівши, що інновації можуть змінити хід гри.

Ключ до перемоги — це не лише технології, а й адаптивність. Україна вже довела, що може швидко реагувати на нові загрози, і “Гербера” не стане винятком.

Майбутнє “Гербери” та уроки для світу

Поява “Гербери” — це не лише виклик для України, а й сигнал для світу. Дешеві, масові дрони змінюють природу сучасної війни, роблячи її доступною навіть для країн із обмеженими ресурсами. Використання іноземних компонентів у російських дронах також піднімає питання про ефективність санкцій. Якщо чіпи з США та Швейцарії опиняються в російській зброї, чи достатньо робить світ для контролю експорту?

Для України “Гербера” — це черговий тест на стійкість. Але він також стимулює інновації: від дронів-перехоплювачів до нових систем РЕБ. Уявіть, як за кілька років ці технології можуть змінити не лише війну, а й цивільні сфери, наприклад, логістику чи рятувальні операції.

Наостанок, “Гербера” нагадує нам: у війні перемагає не той, хто має більше зброї, а той, хто швидше адаптується. І в цій грі Україна вже не раз доводила свою перевагу. Тож, поки “Гербери” гудять у небі, українські інженери та захисники готують нові сюрпризи для ворога. А ви готові дізнатися, що буде далі?