У спекотних вулицях Гвадалахари, де пил змішується з ароматом тако й агави, 9 жовтня 1964 року з’явився на світ хлопчик, чиє серце від дитинства билося в ритмі жахів і казок. Ґільєрмо дель Торо Ґомес виріс у суворих обіймах католицької бабусі, яка намагалася вигнати з нього диявола святою водою, але замість того лише розпалила любов до монстрів. Його перша зустріч із “Франкенштейном” у два з половиною роки стала хрещенням вогнем – маленький Ґільєрмо ховався під ковдрою, але не міг відірвати очей від екрану. Цей момент визначив усе: монстри для нього не просто жахи, а покровителі недосконалості, символи тих, кого світ відкидає.
Батько Федеріко, підприємець у сфері автомобілів, виграв у лотерею в 1969-му, перетворивши скромний дім на “замок чарів” із книгами, екзотичними тваринами та супер-8 камерою. Мати Гуадалупе працювала секретаркою, але саме бабуся правила балом – ультраконсервативна католичка, яка вчила онука молитися й боятися гріха. Ґільєрмо згадує нічні кошмари, де диявол приходив у подобі комах, і як він малював монстрів, аби приборкати страх. У школі для хлопчиків його дражнили, але саме там зародилася пристрасть: у вісім років він зняв перші короткометражки з іграшками “Планети мавп” – про картоплину-убивцю, що мріє про світове панування. Ці дитячі експерименти, близько десяти стрічок, стали фундаментом його візії.
Навчання мистецтву гриму та перша студія
Університет Гвадалахари, Центр кінематографічних досліджень, відкрив Ґільєрмо двері до світу спецефектів. Там він опублікував першу книгу – біографію Альфреда Гічкока. Але справжній наставник – Дік Сміт, майстер гриму з “Екзорциста”, навчив його творити ілюзії плоті й крові. Десять років дель Торо пропрацював гримёром, заснувавши Necropia – студію, де оживають кошмари. У 1980-х він писав і режисував епізоди для серіалу “La Hora Marcada”, співпрацюючи з майбутніми зірками на кшталт Еммануеля Любецкі та Альфонсо Куарона.
Разом вони створили “Tequila Gang” – продакшн-компанію, що стала базою для мексиканського кіно. Ґільєрмо мріяв про стоп-моушн “Omnivore” про ящірко-людину, але вандали знищили декорації, змусивши перейти до живого кіно. Так народився “Кронус” (1993) – вампірська сага про давній артефакт, що дарує вічність ціною людяності. Фільм здобув дев’ять “Аріель” від мексиканської академії та гран-прі критики в Каннах. Це був тріумф аутсайдера, де гротескні ефекти Necropia сяяли, як бурштин у його улюбленому освітленні.
Голлівудські випробування: “Мутанти” та повернення додому
Голлівуд кликав: Miramax доручила “Мутантів” (1997) з бюджетом 30 мільйонів. Ґільєрмо створив історію про гігантських комах у нью-йоркських тунелях, але студія втрутилася – перезняті сцени, вирізаний монтаж. Він називає це “найгіршим досвідом життя, гіршим за викрадення батька”. Конфлікт із Гарві Вайнштейном ледь не дійшов до бійки, Джеймс Камерон захищав режисера. Фільм вийшов компромісним, але касові збори склали 30 мільйонів.
Розчарований, дель Торо повернувся до Мексики, створивши “Хребет диявола” (2001) в Іспанії – примарну притчу про громадянську війну. Критики захоплювалися, нагороди полилися: “Гойя”, “Сатурн”. Потім “Блейд 2” (2002) – вампірський екшн, де коміксний стиль розквітнув у кровавому балеті. Касові 150 мільйонів відкрили двері до “Хеллбой” (2004), де Рон Перлман став червоним демоном – Ґільєрмо боровся за нього сім років проти студії. Сиквел “Золота армія” (2008) посилив казковість, з феєричними битвами орків і фей.
“Лабіринт фавна” та “Форма води”: шедеври, що змінили кіно
2006-й – вершина: “Лабіринт фавна”, дія в франківській Іспанії, де дівчинка Офелія входить у підземний світ фавна. Три “Оскари” (грим, арт, оператор), шість номінацій, BAFTA, “Гойя”. Фільм – метафора війни, де монстри кращі за людей. Дель Торо казав: “Я бачу в монстрах святих недосконалості”. “Тихоокеанський рубіж” (2013) – мехи проти кайдзю, 411 мільйонів каси, гімн дружбі в апокаліпсисі.
“Кривавий пік” (2015) – готичний жах у стилі “Сяйва”, а “Форма води” (2017) – роман риболюдини й німеми під час холодної війни. Чотири “Оскари”, включаючи найкращий фільм і режисуру, “Золотий лев” у Венеції. Це історія кохання аутсайдерів, де риболюдина – емблема милосердя, натхненна “Кришталевим крапом”. “Темний провулок” (2021), “Піночіо” (2022, Netflix) – “Оскар” за анімацію, де маріонетка оживає під Муссоліні.
Цікаві факти 🎬
- 🦷 Любов до комах: Комахи в його фільмах – символ трансформації, від “Мутантів” до риболюдини, натхненні мексиканським фольклором.
- 📚 Колекціонер: Має “Bleak House” у Лос-Анджелесі – музей з 700 тисячами книг, плакатів, реліквій. У 2025-му почав аукціон, аби профінансувати нові проекти.
- 💔 Вага: Скинув понад 45 кг, відмовившись від дієти з чизбургерів, аби жити довше для кіно.
- 🎮 Геймер: Обожнює “Ico”, “Shadow of the Colossus”, знявся як Deadman у “Death Stranding”.
- ✝️ Католицький атеїст: Відкинув віру після побаченого в морзі, але символи – архангели, риба як Христос – скрізь у творах.
Ці деталі роблять дель Торо не просто режисером, а феноменом, де реальність переплітається з фантазією.
Особисте життя: від викрадення до нових починань
1997-й став пеклом: батько викрадений у Гвадалахарі, 72 дні в полоні, викуп удвічі більший за мільйон доларів. Джеймс Камерон позичив на перемовника, родина емігрувала до США – “неvoluntary вигнання”. Ґільєрмо одружився з Лорензою Ньютон у 1986-му (племінниця співачки Гуадалупе Пинеда), дочки Маріана й Стелла. Розлучення 2017-го, шлюб з Кім Морган, істориком кіно, співавторкою “Темного провулка”, у 2021-му.
Він – ліберал, антиавторитарист, ненавидить інститути: промисловці в “Кронусі”, франкісти в “Лабіринті”. Фінансував мексиканських олімпійців з математики 2019-го. Пише книги: трилогія “The Strain” (з Чаком Хоганом, серіал FX), “Форма води” (Scribe Award), “Кабінет дивацтв” (2013). “Trollhunters” – анімаційна сага Netflix.
| Фільм | Рік | Ключові нагороди |
|---|---|---|
| Кронус | 1993 | 9 Ariel, Канни |
| Лабіринт фавна | 2006 | 3 Оскар, 3 BAFTA |
| Форма води | 2017 | 4 Оскар (реж., фільм), Золотий лев |
| Піночіо | 2022 | Оскар анімація, BAFTA |
| Франкенштейн | 2025 | Прем’єра Венеція, Netflix |
Дані з IMDb.com та en.wikipedia.org. Таблиця показує еволюцію від indie до блокбастерів, з акцентом на практичні ефекти й монстрів як героїв.
Спадщина майстра та горизонти анімації
Три “Оскари” як режисер, загалом вісім, плюс BAFTA, “Золоті глоби”. Час включив у 100 впливових 2018-го, зірка на Walk of Fame. “Кабінет дивацтв” (2022, Netflix) – антологія жахів. “Франкенштейн” (2025) з Оскаром Айзеком і Джейкобом Елوردі закриває цикл: від “Кронуса” до емпатії творіння. Попереду стоп-моушн “The Buried Giant” за Ішігуро. Дель Торо скептик ШІ: “Краще померти, ніж використовувати”. Його кіно – мексиканська душа в голлівудських штормах, де темрява ховає світло. Ви не уявите, скільки ще монстрів чекає на його пензель.
У 61 він планує анімацію, бо там – чиста магія. Його світи пульсують, наче живі, запрошуючи нас полюбити те, що лякає.