Два вересня 1794 року на скелястому березі Чорного моря, де солоний вітер б’є в обличчя, Йосип де Рибас, іспанський авантюрист на російській службі, заклав перший камінь у фундамент порту. Саме цю мить історики називають днем народження Одеси – міста, що виросло з руїн турецької фортеці Хаджибей, як перлина з мушлі. Хоча імператриця Катерина II дала зелене світло рескриптом за два місяці до того, Рибас став душею проєкту, його руками й розумом.
Цей чоловік, народжений у сонячному Неаполі, перетворив болотяну улоговину на жвавий порт, де змішалися мови, смаки й долі десятків народів. Без його наполегливості Одеса могла б лишитися забутою фортецею, а не перлиною Чорного моря. Але історія не така проста: перед Рибасом тут вирувало життя тисячоліть, від грецьких колоністів до османських гарнізонів.
Тепер розберемося глибше, чому саме Рибас вважається засновником, як планувалося це диво й хто ще стояв за кулісами. Подорож по хронології подій розкриє шари минулого, де кожна битва й указ народжували нову главу.
Давні корені: греки, ногаї та литовські фортеці
Територія сучасної Одеси пульсувала життям ще за тисячі років до Рибаса. У VII столітті до нашої ери давні греки висадилися тут, заснувавши дюжину колоній – від Істрійської гавані біля Приморського бульвару до Ісіакона на протилежному березі Одеської затоки. Ці торгові осередки процвітали на перетині шляхів з варварських степів до Середземномор’я, обмінюючи амфори вина на рабів і хутра.
Потім прийшли гуни в 375 році, спопеливши все, і край занепав у Дикому Полі – безлюдній пустці, де вітер виє над курганами. У XIII столітті ногаї з Золотої Орди оселилися тут, пасучи отари під татарами. Литовці за Вітовта в XIV столітті збудували Коцюбіївську фортецю, згадану в хроніках Яна Длугоша 1415 року як Хаджибей – поселення шляхтича Якушинського Коцюба.
Османи захопили його в XV столітті, перетворивши на фортецю Єні-Дунья з мечетями й базарами. Козаки чатували неподалік, здійснюючи набіги. Цей калейдоскоп культур заклав основу для одеського космополітизму, де схід зустрічає захід на солоній воді.
Штурм Хаджибею: кров і перемога 1789-го
Російсько-турецька війна 1787–1792 років стала каталізатором змін. Генерал Іван Гудович з чорноморськими козаками Антона Головатого та Захарії Чепіги, під загальним командуванням Суворова, у ніч на 14 вересня 1789 року штурмом взяли Хаджибей. Йосип де Рибас очолив авангард, прорвавшись крізь дим і ядра – його гребна флотилія розгромила турків.
Фортеця впала за годину, залишивши 300 полонених і руїни. Яський мир 1792-го закріпив перемогу, передавши узбережжя Росії. Рибас, нагороджений орденами Георгія й Володимира, побачив потенціал: глибока гавань для флоту й торгівлі зерном з Європою. Без цього штурму не було б рескрипту Катерини.
Козаки, українці за походженням, стали першими господарами – їхні слободи обрамляли фортецю, додаючи степового колориту майбутньому порту.
Рескрипт Катерини: імператорське благословення
27 травня 1794 року Катерина II видала рескрипт: на Хаджибеї звести військовий порт і торговий причал. Це не просто папір – стратегія “Грецького проєкту”, де імператриця мріяла відродити Візантію через чорноморські бази. Хоча Потьомкін волів Кінбурн, Зубов і Рибас переконали в перевагах Хаджибею.
Маніфест 2 вересня обіцяв поселенцям 20-річні пільги, землю й вільну торгівлю. Назва “Одеса” з’явилася 22 січня 1795-го, натхненна грецьким Одессосом біля Варни – символ античної спадщини. Катерина не тримала лопату, але її воля оживила степ.
Йосип де Рибас: від неаполітанського хлопця до адмірала-засновника
Уявіть іспанця з ірландською мамою, що народився 24 вересня 1751-го в Неаполі, де лимони цвітуть круглий рік. Хосе де Рибас, син маршала, знав шість мов, служив у гвардії. У 1769-му в Ліворно зустрів Орлова й кинувся в російську авантюру – Чесменська битва 1770-го, де його брендер спопелив османський флот.
Він став Дерибасом, одружився з Анастасією Соколовою, виховував дітей при дворі. У 1788-му розгромив турків у Лимані, взяв Ізмаїл. 1793-го збудував фортецю Хаджибей, 1794-го очолив комісію. За два роки порт стояв, моли захищали кораблі. Рибас не просто будував – він малював мрію на піску, змішуючи військову хватку з інженерним генієм.
Помер 13 грудня 1800-го в Петербурзі за загадкових обставин – отруєння? Його вулиця Дерибасівська пульсує життям досі, пам’ятники нагадують про героя.
Франц де Волан: геній планування, забутий архітектор
Нідерландський інженер Франц Павлович де Волан, 1752–1818, намалював перше планування 1794-го. За римськими канонами – регулярна сітка кварталів, адаптована до схилів і моря. Він обстежив узбережжя, розрахував моли, фортеці. Без його креслень Одеса була б хаосом хибар.
Де Волан укріплював Азов і Чорне море, склав плани Очакова. Його бачення – широкі вулиці, площі, вентиляція – зробило місто зразком для імперії. Одесити мало згадують його, але кожен крок по центру – його спадок.
Цікаві факти про заснування Одеси
- Рибас витратив лише 400 тисяч рублів за три роки – копійки для імперії, але порт окупився зерном за сезон.
- Назва “Одеса” – не випадок: Катерина любила грецькі мотиви, плануючи хрестовий похід на Константинополь.
- Перші будинки будували солдати й козаки; до 1800-го населення зросло до 7 тисяч – вибух зростання!
- Де Волан використав топографію: схили стали бульварами, захищаючи від штормів.
- Рибас планував флот із затоплених турецьких галер – екологічний рециклінг XVIII століття.
Ці перлини історії роблять Одесу не просто портом, а легендою, де факти переплітаються з міфами.
Перші поселенці: етнічний вибух у степу
Після 1794-го сюди ринули тисячі: солдати з армії, ремісники з Європи, купці з Османської імперії. За оцінками, росіяни – 39%, євреї – 41%, греки – 18%, плюс болгари, вірмени, українці-козаки. Чорноморські козаки оселилися слободами, несучи вишиванки й гумор.
Пільги приваблювали: земля безкоштовно, податки нульові. До 1814-го – 30 тисяч жителів, порт експортував мільйони пудів зерна. Цей мікс народів створив одеський діалект – суміш суржику, ідишу, французького.
| Етнос | Частка, % (початок XIX ст.) | Роль |
|---|---|---|
| Росіяни | 39 | Військові, чиновники |
| Євреї | 41,5 | Торгівці, ремісники |
| Греки | 17,6 | Моряки, купці |
| Інші (українці, болгари) | ~2 | Козаки, фермери |
Дані з історичних переписів, uk.wikipedia.org. Ця таблиця показує, як різноманітність стала силою Одеси.
Розвиток Одеси: від форпосту до перлини
До 1797-го, коли Рибаса відсторонили, порт стояв: склади, верфі, фортеця. Де Волан удосконалив плани, додавши театри й ринки. 1803-го статус порту закріпив статус, 1819-го – губернії. Зерно, вино, рабівництво (поки не заборонили) наповнювали скарбницю.
Але міфи живуть: дехто каже, Катерина “заснувала” все сама, ігноруючи Хаджибей. Сучасні історики, як на istpravda.com.ua, наголошують: 1794 – дата трансформації, а 1415 – корені. Верховна Рада 2015-го визнала давні згадки, але 2 вересня святкують як день Рибаса.
Одеса виросла на крові битв і мріях авантюристів. Рибас, Де Волан, козаки – вони намалювали карту, де море шепоче історії. Сьогодні, гуляючи Дерибасівською, відчуваєш той пульс: місто, що не вмирає, а відроджується, як Чорне море після шторму. Кожен камінь кричить про них – засновників, що змінили узбережжя назавжди.