У маленькому прикордонному містечку Рава-Руська, де вітер з Польщі несе аромати далеких лісів, народилася жінка, яка стала символом незламності. Ірина Андріївна Верещук, заступниця керівника Офісу Президента України з вересня 2024 року, пройшла шлях від офіцерки Збройних Сил до ключової фігури в гуманітарних зусиллях країни під час повномасштабної війни. Її кар’єра — це суміш військової дисципліни, адміністративного хисту та політичної сміливості, де кожен крок відлунює ехом національних викликів.
Сьогодні, у 2026 році, вона координує підтримку ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та повернення депортованих дітей, беручи участь у міжнародних нарадах і планах гуманітарного реагування. Від гуманітарних коридорів на фронті до бюджетних дискусій про ветеранську політику — Верещук залишається в епіцентрі подій, доводячи, що справжня сила ховається в тих, хто не ламається під тиском. Її історія надихає, бо це не просто посади, а реальні долі, врятовані нею.
Ранок 30 листопада 1979 року в Рава-Руській видався морозним, але в родині електромеханіка Андрія Луцика та продавчині Наталії Пилипівни з’явилася дочка Ірина — майбутня лідерка. Дівоче прізвище Луцик нагадує про корені в Галичині, де працьовитість і патріотизм переплітаються з повсякденними радощами. Сестра Ольга, яка служила в армії, стала прикладом для Ірини, формуючи її характер з дитинства.
Освіта: від військового інституту до докторського ступеня
Золотою медалісткою Рава-Руської школи №1 у 1997 році Ірина вступила до Військового інституту при Національному університеті “Львівська політехніка”. Спеціальність “Міжнародна інформація” виявилася ідеальним стартом для розвідувальних мрій — п’ять років лекцій, тренувань і тактичних ігор загартували її. Закінчила з відзнакою у 2002-му, одразу отримавши офіцерське звання старшого лейтенанта.
Паралельно, з 2002 по 2006 рік, опанувала правознавство у Львівському національному університеті імені Івана Франка, а з 2008-го — магістратуру в Львівському регіональному інституті державного управління НАДУ. Аспірантура принесла кандидатський ступінь у 2015-му: дисертація “Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України” досі цитується в наукових колах. Стипендія Польсько-американського фонду Свободи у 2015-2016 та диплом Національної школи державного управління в Польщі у 2016-му розширили горизонти — від Брюсселя до Варшави.
Ця освіта не просто папери: вона стала фундаментом для рішень, які рятували життя. Уявіть, як кандидатка наук аналізує геополітику окупованих земель — це не теорія, а практика на передовій.
Військова служба та перші адміністративні кроки
П’ять років офіцерської служби в ЗСУ після випуску — це період, коли молода лейтенантка освоювала шифрування, аналітику та дисципліну. Звільнилася у 2007-му, але армія залишила відбиток: стійкість перед наказом і вміння тримати стрій під вогнем. З травня того ж року — юристка в Рава-Руській міськраді, де боролася з бюрократією на місцях.
У червні 2010-го — три місяці заступницею голови Жовківської РДА з гуманітарних питань та зовнішньої політики. Тут вона ініціювала проекти перепусток для велосипедистів на кордоні з Польщею — дрібниця, яка оживила торгівлю й туризм. Ці кроки нагадують, як локальні ініціативи переростають у національні.
- Військовий досвід: навчилася приймати рішення в стресі, що згодом допомогло в гуманітарних кризах.
- Ранні посади: фокус на гуманітарці — від освіти до кордонів, що визначило траєкторію.
- Перехід до політики: від юриста до мера за лічені місяці показує амбіційність.
Після списку стає зрозуміло: ці етапи — не випадковість, а сходинки до вершин, де кожен урок множиться на тисячі життів.
Міський голова Рава-Руської: реформи в мініатюрі
31 жовтня 2010-го, у 30 років, Ірина Верещук стає наймолодшою жінкою-мером у Львівській області — від партії “Сильна Україна”. Рава-Руська, з населенням у 8 тисяч, перетворюється на лабораторію змін: ремонт доріг, модернізація кордону, культурні фестивалі. Вона закликає ЄС підписати асоціацію спочатку з її містом — смілива заява, яка привернула увагу Брюсселя.
До лютого 2015-го мерство триває чотири роки: відставка через конфлікти з “Свободою”, але спадщина жива. Створено пішохідно-велосипедний перехід “Рава-Руська — Гребенне”, покращено інфраструктуру. Навіть відеозвернення до матерів Росії у травні 2014-го — “Не пускайте своїх синів на нашу землю” — віщує майбутні битви.
Цей період — метафора її стилю: маленьке містечко як модель України, де локальні проблеми вирішуються з державним розмахом.
Політичний злет: депутатка, кандидатка у мери Києва
2014-й: самовисуванка на виборах до ВР у окрузі №122 — 4,46%, шосте місце, але досвід. 2019-й: №29 у списку “Слуги народу”, депутатка IX скликання. Голова підкомітету з безпеки в Комітеті нацбезпеки — звідси представництво уряду у ВР до листопада 2019-го.
Праймеріз “СН” на мера Києва 16 липня 2020-го: перемога з підтримкою Зеленського, 87 голосів. Кампанія коштувала 22 млн грн, образ “Мері Поппінс” — з парасолькою та енергією. 5,44% — п’яте місце, але столиця запам’ятала.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2019-2021 | Народна депутатка | Підкомітет з оборони |
| 2020 | Кандидатка у мери Києва | Праймеріз перемога |
| 2021-2024 | Віцепрем’єр-міністрка реінтеграції | Гумкоридори, обміни |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та president.gov.ua. Хронологія ілюструє динаміку — від парламенту до виконавчої влади.
Міністерка реінтеграції: фронт гуманітарних битв
4 листопада 2021-го — призначення віцепрем’єркою — міністеркою з реінтеграції тимчасово окупованих територій, 260 голосів Рады. З початком повномасштабного вторгнення у 2022-му — головна за гуманітарні коридори. Тисячі евакуйованих з Маріуполя, Сумщини, Харківщини — її переговори з окупантами тривали ночами.
Обміни полоненими: з березня 2022-го очолювала процес, знята з обов’язків у травні через критику. Повернуто сотні “азовсталевців”, дітей. Російський суд заочно заарештував її 6 грудня 2022-го за “порушення територіальної цілісності” — медаль за мужність. Орден “За заслуги” III ступеня 23 серпня 2022-го — визнання.
Ця роль перетворила теорію на практику: деокупація через закони, підтримка ВПО. Відсутність повного звіту перед відставкою у вересні 2024-го спричинила провал першого голосування, але 255 “за” 5 вересня закрили главу.
Цікаві факти про Ірину Верещук
- У 2016-му на молитовному сніданку з Бараком Обамою в Києві — як голова центру досліджень.
- Бурштиновий бізнес: директорка ТОВ “Українська бурштинова біржа” 2017-2019, видобуток на Рівненщині — не уникала економіки.
- Презентація Рава-Руської в Європарламенті 2016-го — маленьке місто на велику сцену.
- Греко-католичка: віра підтримує в кризах, цитує Біблію в постах про фронт.
- Ви не повірите, але змінила думку про метро на Троєщину: від “утопії” до підтримки у 2020-му — гнучкість політики.
Ці перлини роблять її не іконою, а живою людиною з несподіваними гранями.
Заступниця керівника ОП: гуманітарний щит у 2025-2026
8 вересня 2024-го — призначення заступницею керівника Офісу Президента, координація гуманітарки, ВПО, ветеранів, полонених, депортованих дітей. У 2025-му — наради з ветеранською політикою, бюджетом-2026 (18,9 млрд на ветеранів). Презентація Плану гуманітарного реагування ООН на 2026-й: “Складний рік, але впораємося”.
Січень 2026-го: пости про ППО — “протиповітряна оборона впливає на стійкість цивільного населення”. Наради з Ляшком про здоров’я нації, доступ ТЦК до реєстрів. Вона на фронті з Президентом, як у IG-пості грудня 2025-го. Тренд: фокус на поверненні дітей, деокупаційному законодавстві — нарада 23 січня 2026-го.
- Ветеранська політика: врегулювання різночитань у законах.
- Гуманітарний план ООН: професійність проти викликів.
- ППО та цивільний захист: щоденні зусилля в соцмережах.
Ці кроки показують еволюцію: від локальної політики до стратегії виживання нації.
Особисте життя: сім’я як опора в бурях
Перший шлюб з Ігорем Верещуком подарував сина Олега (2004 р.н.), студента КПІ. Розлучення у 2012-му не зламало: Олег — гордість, вступив на бюджет у 2021-му. Цивільний чоловік Михайло Кухаренко, екс-очільник “Альфи” СБУ у Львові, — порадник з безпеки. Родина — джерело сили, хоч батьки пішли з життя.
Вона рідко ділиться приватним, але у 2022-му зізналася: “Син і чоловік — моя фортеця”. Греко-католицька віра додає духовності — пости про молитву за полонених. Сестра Ольга — зв’язок з армією.
Скандали: тіні на яскравому шляху
Звинувачення Парасюка у 2015-му: корупція в Рава-Руській, прогули — обіцяла суд, але не подала. Співпраця з Медведчуком? Гостя на каналах — пояснила як гострі дискусії. Заява про НАТО 2019-го: “Не йти, де не чекають” — роз’яснила Кабмін.
Бійка в Раді 2019-го через образу, помічник з “регіоналів”, інтерв’ю росЗМІ 2013-го (“Путін кращий за Януковича”), критика фемінізму (“В армію — і все на місця”), “Аллатра”-скандал, поїздка до Москви 2015-го. Коментарі “Страна” 2022-го — заперечено Мінреінтеграцією. Критика обмінів: неефективність, але цифри говорять про тисячі врятованих.
Скандали — як шторми: минають, лишаючи сильнішу Верещук. Контекст важить більше за заголовки — її внесок у війну переважить.
Її шлях продовжується: від Рава-Руської до Банкової, де кожен день — нова битва за Україну. З ентузіазмом, з яким вона координувала коридори, Верещук дивиться в 2026-й — з планами, що рятують майбутнє.