Геннадій Шаповалов, бригадний генерал, що став командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України у червні 2025 року, тримає в руках ключі до найчисленнішого роду військ – тих, хто стоїть на передовій, витримує перші удари і веде контрнаступи. Сухопутні війська, як могутній дуб у бурю, утримують фронт на тисячах кілометрів, від східних степів до південних узбереж. Ця посада не просто адміністративна вершина – це нервовий центр операцій, де кожне рішення може змінити хід битви.
Під його командуванням понад 200 тисяч воїнів, сотні бригад і дивізій, оснащених від радянських Т-64 до сучасних Leopard і Abrams від партнерів. Шаповалов успадкував естафету від героїв на кшталт Олександра Сирського чи Михайла Драпатого, продовжуючи трансформацію армії в НАТО-сумісну машину. Роль командувача – це не лише накази з кабінету в Києві, а й візити на фронт, де пил доріг змішується з потом бійців, а дрони гудуть над головами.
Сухопутні війська становлять основу ЗСУ, виконуючи 80% наземних завдань – від утримання позицій до проривів оборони ворога. Командувач координує це все, балансуючи між мобілізацією, логістикою та інноваціями, роблячи армію гнучкою, як пантера в засідці.
Історія посади: від перших кроків до фронтових титанів
Командування Сухопутних військ народилося в 1996 році Указом Президента Леоніда Кучми, коли Україна розплутувала спадщину радянської армії. Першим командувачем став Василь Собков у 1994-му – ветеран, що витягував війська з хаосу розпаду СРСР. Він заклав фундамент: скоротив чисельність з 780 тисяч до 300, перейшов на контрактну основу, модернізував танковий парк. Уявіть: тисячі танків ржавіють, а Собков змушує їх ревти на перших маневрах.
Далі естафету підхопили Петро Шуляк і Олександр Затинайко на зламі тисячоліть, коли НАТО стукало в двері, а бюджет тремтів. 2004-го Микола Петрук зіткнувся з Помаранчевою революцією, балансуючи лояльність армії. Кожен з них додавав цеглинку: Валерій Фролов посилив артилерійські підрозділи, Іван Свида модернізував піхоту. Але справжній перелом стався з АТО 2014-го.
Генадій Воробйов керував до Революції Гідності, Анатолій Пушняков витримав Іловайськ – пекло, де Сухопутні втратили тисячі, але не дух. Руслан Хомчак, т.в.о. у 2016-му, пізніше став головнокомандувачем, а Сергій Попко стабілізував фронт під час розгортання ООС. Олександр Сирський (2019–2024) перетворив Сухопутні на машину контрнаступу 2022-го – Харківська операція стала його шедевром, де бригади маневрували, як симфонія.
| Період | Командувач | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1994–1998 | Василь Собков | Формування структури |
| 1998–2001 | Петро Шуляк | Перехід на контракт |
| 2016–2019 | Сергій Попко | Стабілізація ООС |
| 2019–2024 | Олександр Сирський | Контрнаступи 2022 |
| з 19.06.2025 | Геннадій Шаповалов | НАТО-інтеграція, мобілізація |
Таблиця охоплює ключові етапи, дані з uk.wikipedia.org. Ця хронологія показує еволюцію: від розбудови до виживання у вогні повномасштабної війни. Кожен командувач залишав слід – від скорочень до озброєння HIMARS.
Геннадій Шаповалов: від танкового взводу до вершини
Народжений 1978-го в Кіровоградщині, Шаповалов виріс серед степів, де гудуть трактори, а мрії про танки оживають у військовому ліцеї Криворізького інтернату. 2000-го закінчив Харківський танковий інститут з відзнакою – перші щаблі: взвод, рота, батальйон. Ви не повірите, але цей хлопець з провінції став командиром 59-ї мотопіхбригади імені Гандзюка, легендарної “Борсука”, що рвала ворога на Херсонщині.
З 2014-го – у пеклі АТО/ООС, потім повномасштабка. У 2022-му – бригадний генерал, начальник управління військового співробітництва, де координував Leopard з Берліна та F-16 з Лондона. Навчався в Острозькій академії з міжнародних відносин і американському Воєнному коледжі – ідеальний мікс фронту й дипломатії. У 2024-му очолив ОК “Південь” (Таврія), звільнивши Херсонські плацдарми, а в лютому 2025-го їздив до Вісбадена за НАТО-допомогою.
Призначення 19 червня 2025-го – указ Зеленського після відставки Драпатого через трагедію на полігоні. Шаповалов обіцяв “реалізувати бойовий досвід з партнерами НАТО”, фокусуючись на якості рекрутів і дроновій революції. Орден Богдана Хмельницького III ступеня в грудні 2025-го – визнання за південний напрямок.
Повноваження: від стратегії до щоденної битви
Командувач – це мозок і м’язи Сухопутних. Він підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ (Сирському), але автономно керує родами: механізованими, танковими, артилерійськими, ППО. Організовує мобілізацію через ТЦК – тисячі новобранців щомісяця проходять його фільтр. Бойова підготовка: від стрільб на Яворівщині до симуляторів Abrams.
- Планування операцій: розподіл бригад по ОК “Північ”, “Схід”, “Південь”, “Захід”.
- Логістика: постачання 155-мм снарядів, дефіцит яких – як ножі в спині.
- Інновації: дрони FPV, AI для розвідки, НАТО-стандарти в управлінні.
- Моральний дух: візити на фронт, нагороди, протидія корупції.
Ці завдання роблять посаду надскладною. Наприклад, під час Курської операції 2024-го Сухопутні проривалися на 30 км углиб РФ, демонструючи маневреність. Командувач видає директиви, ініціює перевірки, як Шаповалов з ТЦК Полтавщини в лютому 2025-го.
Роль у повномасштабній війні: від Бахмута до ЗСУ 2026
З 24 лютого 2022-го Сухопутні – щит і меч. Під Сирським вони зупинили Київський наступ, під Павлюком витримали Авдіївку, Драпатий посилив мобілізацію, а Шаповалов інтегрує західну техніку. Харківщина 2022-го – шедевр: 47 бригада ТрО і 92-га механізована вигнали окупантів за тиждень.
Виклики: нестача піхоти, артилерійська дуель (Україна стріляє в 5 разів менше), але перемоги – Курськ, де Сухопутні взяли 1000 км². Статистика: 120+ бригад, 3000+ танків на старті, але адаптація – ключ. Шаповалов фокусується на “людському факторі”: тренування з британцями, ротація для уникнення вигорання.
Цікаві факти про командувача Сухопутних військ
- Девіз Командування – “Victoria sequitur fortes” (Перемога йде за сильними), вигравіюваний на нарукавному знаку з латною рукавицею – символ влади як у гетьманів.
- Шаповалов – один з наймолодших: 47 на момент призначення, молодший за багатьох бригадних.
- 59-та бригада під ним мала 100% виконання завдань на Херсонщині, з мінімальними втратами завдяки дронам.
- Сухопутні мають унікальний колір “Степ” – оливковий, що маскує в українському ландшафті.
- З 2025-го ТЦК безпосередньо під командувачем, що прискорило комплектування на 20% (дані armyinform.com.ua).
Ці перлини показують, як традиції переплітаються з сучасністю. Девіз надихає бійців у окопах, де кожна секунда – боротьба.
Структура підпорядкування: мережа сили
Штаб у Києві – хаб з заступниками: по логістиці, ППО, артилерії (Андрій Маліновський з 2020-го). Підрозділи: 4 оперативні командування, Академія Сагайдачного в Львові, 169-й центр. ТЦК – 24 територіальні центри, що набирають 30 тис. щомісяця. Переходи плавні: від бригад (92-га “Козак”, 47-ма “Магура”) до рот.
- Стратегічний рівень: плани з Генштабом.
- Оперативний: ОК розподіляють сили.
- Тактичний: бригади виконують.
Така піраміда робить Сухопутні гнучкими. Шаповалов, з досвідом “Півдня”, посилює координацію з ВМС і ДШВ.
Виклики та тренди: куди рухається армія
2026-й – рік дронів і AI. Командувач бореться з демографією: мобілізація еволюціонує до добровольчих батальйонів з бонусами. Тренд – гібридні бригади: танки + дрони + ППО. Шаповалов у грудні 2025-го подякував Британії за Challenger 3, обіцяючи “непохитну оборону”. Гумор у строю: бійці жартують, що “сухопутники – як трава: гнуть, але не ламаються”.
Емоційний заряд: кожен візит Шаповалова – як ін’єкція адреналіну. Армія росте, попри втрати – 1 млн пройшли службу з 2022-го. Майбутнє за сильними, як шепоче девіз.