Пилюкаві вулиці Найробі оживають на світанку, коли торговці розкладають манго й кукурудзу під палючим сонцем Кенії, а десь у далечині Бангкоку хмарочоси переплітаються з храмами, де моляться за процвітання. Ці картини – не просто екзотика, а реалії країн, які колись називали “третім світом”. Термін, народжений у розпал холодної війни 1952 року французьким демографом Альфредом Сові, позначає держави, що уникали альянсів із Заходом чи Сходом, обираючи нейтралітет. Переважно це колишні колонії Африки, Азії та Латинської Америки, де бідність переплітається з неймовірним потенціалом.
Сьогодні “країни третього світу” – це радше історичний ярлик для держав із низьким доходом на душу населення, менш як 1135 доларів GNI за класифікацією Світового банку на 2026 фінансовий рік. Такі країни борються з голодом, нестабільністю та кліматичними викликами, але деякі з них, як В’єтнам чи Руанда, демонструють стрімкий ріст. Розбір показує: від 26 низькодоходних економік світу, більшість – африканські, з HDI нижче 0.55 за даними ПРООН 2025.
Цей ярлик ховає не лише статистику, а й історії людей, які щодня перемагають обставини. Розкопуємо корені, сучасні реалії та шляхи вперед, спираючись на свіжі дані від Світового банку та ООН.
Походження терміну: як “третій світ” став символом забутих націй
Уявіть Європу 1952-го: світ розколовся на два табори – капіталістичний Захід і комуністичний Схід. Французький журнал L’Observateur публікує статтю Альфреда Сові, де він порівнює нейтральні країни з Третім станом перед Французькою революцією. “Цей забутий, експлуатований Третій світ, як і Третій стан, прокинеться”, – пише він. Термін миттєво приживається, охоплюючи новонароджені держави після деколонізації: від Індії 1947-го до алжирської незалежності 1962-го.
До 1970-х “третій світ” налічував понад 100 країн, об’єднаних Рухом неприєднаних на конференції в Белграді 1961-го. Тут Югославія Тіто поруч із Насером Єгипту та Нкрумою Гани. Ці нації мріяли про солідарність проти неоколоніалізму, але реальність виявилася жорсткішою: борги, диктатури та голод.
Холодна війна закінчилася 1991-го розпадом СРСР, і “другий світ” зник. “Третій” же еволюціонував у “країни, що розвиваються”, бо не всі вони бідні – Індія тепер ядерна держава з космічною програмою.
Чому термін застарів: від політичного ярлика до економічних категорій
Слова мають вагу, і “третій світ” став образливим, натякаючи на відсталість. Сучасні експерти, як у звітах ПРООН, воліють “Глобальний Південь” чи точніші класифікації. За Світовим банком на 2026 рік економіки ділять на чотири групи за GNI на душу: низький дохід (до 1135$), нижній-середній (1136-4465$), верхній-середній (4466-13845$) та високий (понад 13845$).
Низькодоходні – це серце старого “третього світу”: Афганістан, Бурунді, Чад. Вони становлять 26 країн, де 40% населення живе за межею бідності менше 2,15$ на день. ООН виділяє 44 найменш розвинених (LDCs), з яких Бангладеш, Лаос і Непал вийдуть 2026-го.
Ці зміни відображають динаміку: Китай і Індія вирвалися вперед, але Африка лишається позаду. Термін еволюціонував, бо світ більше не біполярний – тепер домінують ринки й технології.
Сучасний список: хто входить до клубу низькодоходних країн 2026-го
Щоб уявити масштаб, погляньмо на дані. Нижче таблиця з вибраними низькодоходними країнами за класифікацією Світового банку FY2026. Вона показує GNI на душу, HDI з ПРООН 2025 та регіон, підкреслюючи різноманітність викликів.
| Країна | GNI на душу (2026, $) | HDI (2025) | Регіон |
|---|---|---|---|
| Бурунді | ~240 | 0.420 | Африка |
| Центр. Афр. Респ. | ~500 | 0.387 | Африка |
| Чад | ~700 | 0.394 | Африка |
| ДР Конго | ~650 | 0.479 | Африка |
| Нігер | ~600 | 0.394 | Африка |
| Афганістан | ~500 | 0.462 | Азія |
| Ємен | ~800 | 0.424 | Азія |
| Малаві | ~450 | 0.508 | Африка |
Дані з World Bank (blogs.worldbank.org) та UNDP (hdr.undp.org). Таблиця ілюструє домінування Африки – 21 з 26 низькодоходних країн там. Ці цифри не статичні: Руанда, попри низький старт, покращила HDI на 50% за 20 років. Після таблиці варто замислитися: бідність – не доля, а виклик.
Корені проблем: колоніалізм, корупція та географічні пастки
Колоніальні імперії Британії, Франції, Бельгії вичерпали ресурси, залишивши штучні кордони, що ігнорують етноси. Конго, розграбоване Бельгією, досі страждає від мінералів, які фінансують війни. Корупція – ще один дракон: за Індексом сприйняття Transparency International, Сомалі на дні з 11/100 балів 2025-го.
Географія грає злий жарт: 80% LDCs – або безвихідні (острови) чи безводні (Сахель). Кліматичні зміни посилюють: посухи в Малаві знищили врожаї 2025-го, змусивши 4 млн до голоду. Демографічний вибух – 2.5% росту населення щороку – тисне на ресурси.
- Колоніальна спадщина: Екстракція сировини без індустрії, як у Нігерії з нафтою, де 40% бідніють.
- Корупція та слабкі інститути: Еліти крадуть допомогу, як у Судані.
- Конфлікти: 20 LDCs у війнах, що коштують 13% ВВП щороку.
- Зовнішні борги: 60% ВВП для Замбії, блокує інвестиції.
Ці фактори переплітаються, творячи порочне коло. Але розуміння – ключ до розриву, як показують винятки.
Практичні кейси: уроки успіху з В’єтнаму, Руанди та Бангладеш
В’єтнам: З руїн війни 1975-го до нижньо-середнього доходу. Рецепт: реформи Đổi Mới 1986-го відкрили ринки, привабили FDI в текстиль і tech. Зростання ВВП 6-7% щороку, бідність впала з 58% до 5%. У 2026-му – фабрика світу, як “азіатський тигр”.
Руанда: Геноцид 1994-го забрав 800 тис. життів, але президент Кагаме інвестував у IT, туризм (горили) та освіту. HDI з 0.25 до 0.54, зростання 8%. Ключ: нулева терпимість до корупції, дрони для медицини.
Бангладеш: З LDC виходить 2026-го. Текстиль експорт – 16 млрд$, мікрокредити Grameen Bank емансипували жінок. Зростання 6.5%, HDI 0.670. Урок: фокус на людському капіталі.
Ці історії надихають: успіх не в ресурсах, а в лідерстві та реформах. Руанда – приклад для Африки, де середній ріст LDCs лише 4% проти 7% Азії.
Виклики 2026-го: клімат, міграція та цифрова прірва
Посухи в Африканському Roge загрожують 100 млн голодом до 2030-го, за IPCC. Міграція: 28 млн біженців з LDCs, як у Судані. Цифрова прірва – лише 25% інтернету в низькодоходних проти 90% у високих.
Пандемії та війни посилюють: COVID відкинув Африку на 3 роки розвитку. Торгівельні бар’єри: LDCs експортують сировину за копійки, імпортують tech дорого.
- Кліматична адаптація: сонячні ферми в Ефіопії генерують 5 ГВт.
- Освіта: Руанда навчає 98% дітей, проти 60% у Малаві.
- Інвестиції: Китайські “Пояс і шлях” будує дороги, але з боргами.
Ці кроки дають надію, перетворюючи кризи на можливості.
Шляхи прориву: що роблять лідери та як це повторити
Успішні країни інвестують у освіту – В’єтнам має 95% грамотності. Антикорупційні кампанії, як у Руанді, підвищують довіру інвесторів. Регіональна торгівля: Африканський континентальний ринок (AfCFTA) об’єднає 1.3 млрд споживачів з 2026-го.
Зовнішня допомога еволюціонує: G20 ініціював 100 млрд$ на клімат для Глобального Південь. Технології – дрони в медіцині Руанди рятують тисячі. Ключ – інклюзивний ріст: жінки в Бангладеш генерують 4% ВВП.
Для Африки, де 60% світу невідкритих ресурсів, прорив можливий через green mining і агротех. Бангладеш вчить: від текстилю до софту – шлях реальний.
Ці нації пульсують життям – від вуличних базарів Дакки до сафарі Танзанії. Їхній підйом змінює світ, нагадуючи: розвиток – це марафон з перешкодами, але фініш близький для тих, хто біжить розумно.