Коли сонце сідає над дахами старовинних кам’яниць Ринку, Львів ніби оживає, шепочучи історії з кожної бруківки. Сьогодні, у 2026 році, місту виповнюється 770 років від першої письмової згадки в Галицько-Волинському літописі 1256-го. Ця дата не випадкова — саме тоді літописець зафіксував, як гігантська пожежа в Холмі палала так люто, що її полум’я видніли по belзьких полях аж зі Львова. Не фортеця з нуля, а укріплений град на давніх шляхах, де вже вирувало життя.
770 років — це не просто цифра, а пульсуюча хронологія тріумфів і ран, від княжих бенкетів до сучасних IT-фестивалів. Львів вистояв монгольські навали, польські облоги, радянські репресії й навіть ракетні обстріли 2022-го, перетворюючись на серце Галичини. Розкопки підтверджують: поселення слов’ян тут гомоніли ще з VII століття, а давньоруські хатири — з XI-го. Та офіційний лічильник від 1256-го робить його ровесником європейських перлин на кшталт Кракова чи Відня.
Чому саме Лев? Місто названо на честь сина Данила Галицького — войовничого князя Лева, який у 1272-му переніс сюди столицю князівства. Археологи на Знесінні та Підзамчі витягли уламки ліпного посуду, пряслиця й кістки тварин — сліди повсякденності, що робить ці 770 років не абстракцією, а дихаючою спадщиною.
Таємниці заснування: між літописом і лопатою археолога
Уявіть: середина XIII століття, степові орди Батия спалюють Галич, Данило Романович шукає нові твердині проти татар. Він будує Холм, Підкамінь, а десь посеред Белзьких полів виростає Львів — стратегічний вузол на Шовковому шляху від Кілії до Кракова. Галицько-Волинський літопис під 1256-м сухо фіксує: “Таке полум’я було, що зо Львова дивлячись, було видно по белзьких полях од палахкотіння сильного полум’я”. Це не акт закладки, а доказ існування — град уже стояв, з дерев’яними стінами й сторожовими вежами.
Хто ж справжній творець? Традиція приписує Данилу Галицькому, коронованому 1253-го королем Русі папою Інокентієм IV. Та історики на кшталт Леонід Войтович наполягають: син Лев, правитель уділу між Перемишлем і Белзом, заклав основу між 1245-1256-м. Джерела XV-XVIII століть — польські хроністи, німецькі мандрівники — одностайні: Лев. Навіть Галицька брама колись несла напис: “Князь Лев заклав мені підвалини”. Дебати тривають, бо літопис мовчить про сам момент — на відміну від Холма чи Львова-синів.
Археологія додає шарів: на глибині 5 метрів під центром — ями VII століття з уламками посуду слов’янських племен білих хорватів. XI-XII століття — княжі кургани на Знесінні, монети Володимира Святославича. Монгольська навала 1241-го прискорила: Данило мусив відбудувати й укріпити. У 1259-1261 орда Берикедея спалила укріплення, але град відродився. Ці деталі роблять 770-річчя не міфом, а мозаїкою з глини й кісток.
Княжий золотий вік: від града до столиці
1272 рік — перелом: Лев переносить столицю з руїн Галича до Львова. Високий замок, дерев’яний палац, монастирі — місто розквітає як магніт для купців. Німці, вірмени, євреї осідають, будуючи Ринок. 1303-го Юрій I Львович коронує сина в церкві Іоанна Предтечі, засновує Галицьку митрополію. Монети — срібні дирхеми з левом — карбують тут же.
1340-49 — хаос: отруєння Юрія II Болеслава, бояри Дмитро Детько й Данило Островський чинять опір полякам. Казимир III бере град у 1349-му, та автономія тримається. 1356-го — Магдебурзьке право, перше в Україні: самоврядування, цехи, ярмарки. Населення — 5-7 тисяч, здебільшого німці в окопах, русини в передмістях, вірмени на Крайків-на-Руській.
Цей період — левеня, що росте в хижака: торгівля перцем, сіллю, хутром наповнює скарбниці. Легенди про підземелля Підзамча, де ховали скарби, досі кружляють серед гідів.
Хронологія епох: таблиця долі Львова
Щоб осягнути 770 років одним поглядом, ось ключові віхи — від князів до мерів. Ця таблиця спирається на літописи та архіви, показуючи, як Львів змінював хазяїв, але зберіг душу.
| Період | Дати | Ключові події та правителі | Населення (прибл.) |
|---|---|---|---|
| Галицько-Волинське князівство | 1256–1349 | Данило, Лев I, Юрій I; Високий замок, перша згадка | 5–10 тис. |
| Польща та Річ Посполита | 1349–1772 | Казимир III, Ягайло; Магдебурзьке право 1356, друкарня І. Федорова 1573 | 25–30 тис. (1630) |
| Австро-Угорщина | 1772–1918 | Марія-Терезія, Франц-Йосиф; Оперний театр 1900, університет | 200 тис. (1914) |
| Польща, СРСР, нацисти | 1918–1944 | ЗУНР 1918, Голокост, УПА | 300+ тис. (1939) |
| СРСР | 1944–1991 | Депортації, індустріалізація, шістдесятники | 500–700 тис. |
| Незалежна Україна | 1991–2026 | Євро-2012, ЮНЕСКО 1998, IT-бум, війна 2022 | 734 тис. + 300 тис. ВПО (2026) |
Джерела даних: Галицько-Волинський літопис (uk.wikipedia.org), Історія Львова (lviv.city-adm.lviv.ua). Таблиця ілюструє стрибки: від тисячі душ до мільйонної агломерації. Після кожної епохи Львів відроджувався сильнішим, як фенікс з попелу Ринку.
Розквіт під Габсбургами: кав’ярні, опери й сецесія
1772-й, перший поділ Польщі: Львів стає столицею Королівства Галичини та Лодомерії. Австрійці будують шосе, залізниці, університет — населення стрибає до 200 тисяч. Ринок оживає кав’ярнями “Жорж”, де Франко сперечався з філософами. Оперний театр 1900-го — шедевр Целлера, де дебютував Шаляпін.
Сецесія заливає проспект Міцкевича віллами з кованими левками. Єврейська громада — третина міста — будує синагоги, польська еліта — вілли на Леополі. Та підспівує українське відродження: “Просвіта”, Руська рада. 1848-го студенти вимагають автономії, гримлять барикади — перші паростки нації.
Ці 140 років — вершина шарму: вузькі вулички, газові ліхтарі, запах свіжих бацилів з пекарень. Львів став “найбільш польським” у Галичині, та українці тримали культурний вогонь.
XX століття: криваві вихори й незламність
1918-й: Листопадовий зрив, ЗУНР проголошує столицю. Бій за Львів — 21 листопада поляки беруть град. Міжвоєнна Польща: модернізм Левинського, батярські пісні. 1939 — радянці, НКВД топить тисячі в тюрмах. 1941 — нацисти, Голокост: гетто на Підзамчі, 100 тисяч жертв.
1944 — “Буря” АК, потім СРСР: депортації, русифікація. УГКЦ ліквідують, та підпілля тримається — Сліпий, Костельник. Шістдесятники — Білоус, Горбаль — читають самвидав у кав’ярнях. 1989 — Народний Рух, Чорновіл веде на барикади.
1991 — синьо-жовтий прапор на Ратуші. Революції — Помаранчева, Діґстоп, 2022 — волонтерські хабы, де львів’яни плетуть мережі для ЗСУ. Місто вистояло 50 обстрілів, ставши тиловим серцем.
Сучасний гігант: від спадку до IT-імперії
2026-й: 734 тисячі жителів плюс 300 тисяч ВПО — агломерація на мільйон. Економіка: IT-кластер (SoftServe, GlobalLogic) генерує 10% ВВП області, туризм — 5 млн гостей щороку. Бюджет МТГ — 19,7 млрд грн, фокус на ЗСУ й інфраструктуру.
ЮНЕСКО охороняє центр, Сихів розростається хмарочосами. Фестивалі — Jazz Koktebel, Leopolis — приваблюють світ. Львів — глобальне місто, де старовина танцює з дронами.
Цікаві факти про 770-річчя Львова
- Львів старший за Манхеттен: поселення VII ст., коли Нью-Йорк ще в лісах.
- Перший мер — німець Бертольд Штехер (1300-1330), млин на Краківському.
- Підземелля: 50 км тунелів, де ховали золото від татар до нацистів.
- 770-річчя святкуватимуть 2-4 травня 2026-го — концерти, реконструкції, феєрверки для Захисників.
- Львів’яни винайшли кавомашини: у XIX ст. кав’ярні експортували до Відня.
770 років — це лев, що реве крізь віки, кликаючи відкривати нові сторінки. У кав’ярні на Ринку досі чути відлуння княжих розмов, а в IT-офісах — мрії про завтра.