У спекотному вересні 1946 року в маленькому Котовську Одеської області на світ з’явився хлопчик, чиє ім’я згодом гримить на футбольних аренах, наче грім над Карпатами. Володимир Федорович Мунтян, зріст 169 сантиметрів, вага 68 кілограмів – компактний диригент поля, майстер дриблінгу, що плів мережі з пасів тонші за павутиння. Його життя – це не просто статистика матчів, а вихор пристрастей, тріумфів і тихої боротьби з травмами, що не зламала характер.
Року 1947-го родина переїжджає до Києва, де батько Федір Степанович, арматурник на асфальтобетонному заводі, і мати Марія Леонтіївна, нічна няня в лікарні, вкладають у сина любов до спорту. Володимир після уроків ганяє м’яч по дворах, мріючи про стадіон. Він стає чемпіоном Києва з акробатики, виконує сальто, жонглює м’ячем лівою, правою, головою – трюки, що вражали тренерів. Переломи ноги й руки не зупиняють: з гіпсом спускається з балкона по водостічній трубі, аби не пропустити тренування.
Ранній шлях: від шкільних команд до Динамо
З 1958-го – у дитячих командах заводу “Більшовик”, з 1960-го – у футбольній школі №1 Києва, а з 1963-го вже в “Динамо” під оком Михайла Корсунського. Тренер бачить у пацані диригента: хлопець веде команду юнаків до перемог у республіканських турнірах. Товариський матч Києва проти Москви – і ось Коман кличе в дубль “Динамо” під керівництвом Маслова.
Дебют у основному складі 15 жовтня 1965-го в Ташкенті проти “Пахтакора” – перемога 2:1. Сезон 1966-го вибуховий: 26 матчів у чемпіонаті, 8 голів, перше “золото” СРСР. Разом з Бібою, Колотовим, Онищенком Мунтян творить машину, що громить суперників. Травми кусали за п’яти, але він повертався сильнішим, наче фенікс з попелу.
- 1963: вступ до “Динамо”, перемоги в юнацьких турнірах.
- 1965: дебют у вищій лізі, перші хвилини слави.
- 1966-1968: три “золота” поспіль, визнання в списках “33 найкращих” (№3 у 1966-67, №1 у 1968).
Ці роки формують стиль: не егоїстичний форвард, а оркестр – точні паси, бачення поля, як у шахіста. Команда під Масловим грає в атаку, і Мунтян – її серце.
Пік слави: рекорд семи чемпіонств і 1969 рік
1969-й – вершина. 41 матч, 12 голів, “Футбол-хокей” називає найкращим гравцем СРСР. “Динамо” срібне, але Мунтян тягне на собі: у єврокубках голи проти “Порту”, “Карпат”. Він встановлює рекорд семи “золотих” СРСР (1966-68, 1971, 1974-75, 1977), поділяючи з Блохіним. Срібла 1969, 1972-73, 1976 – 11 медалей загалом.
Під Лобановським гра стає витонченішою: Мунтян у центрі з Веремєєвим, Колотовим плетуть комбінації. 1971: 18 матчів, 6 голів, “золото”. 1972: 30 матчів, 9 голів. Травма 1976-го ламає сезон, але повернення 1977-го – прощальне “золото”. За кар’єру в “Динамо”: 420 матчів, 77 голів.
| Сезон | Ігор (чемп.) | Голів (чемп.) | Всього ігор | Всього голів |
|---|---|---|---|---|
| 1965 | 3 | 0 | 7 | 0 |
| 1966 | 26 | 8 | 28 | 8 |
| 1969 | 27 | 6 | 34 | 10 |
| 1972 | 30 | 9 | 39 | 11 |
| Всього | 302 | 57 | 371 | 70 |
Таблиця за даними uk.wikipedia.org та fcdynamo.com охоплює ключові сезони; повна статистика включає 35 єврокубків, 6 голів.
Європа кличе: тріумф 1975-го
Кубок кубків УЄФА-1975 – казка. “Динамо” громить “Бурю”, “ПСВ”, у фіналі проти “Лейпцига” – 3:0, Мунтян диригує. Суперкубок проти “Баварії” Беккенбауера – 3:0 у гостях, 0:2 вдома, гол за правилом поза грою. Перший радянський дубль у Європі! Мунтян у 8 матчах, 2 голи – символ епохи.
Кубки СРСР 1966, 1974 – фінали з голами чи асистами. Фінал-1973 програно, але дух незламний.
Збірна СРСР: світова сцена і Олімпіада
49 матчів, 7 голів за СРСР (1968-1976). ЧС-1970 у Мексиці: 3 матчі, півфінал з Італією – драма. Бронза Олімпіади-1976 у Монреалі. В списках “33 найкращих” 8 разів – еліта.
Тренерські пригоди: Африка і Україна
1977 – кінець кар’єри гравця. 1978-80: школа “Динамо”, граючий тренер СКА Київ. 1981-82: СКА. 1986-88: “Косфаба” на Мадагаскарі – чемпіон країни, шаман “проклинає”, але Мунтян виграє. Збірна Гвінеї 1995-97: вихід на Кубок Африки-1998.
- 1992-94: молодіжка України, в.о. головний тренер збірної з Павловим.
- 1998: “Черкаси” – лідери Першої ліги.
- 1999-2005: “Оріон”, “Таврія”, “Оболонь”, “Аланія” (Росія), “Кривбас”, “Ворскла”.
- 2008: молодіжка “Динамо” та збірна України.
З 2007 – президент Асоціації ветеранів футболу України, з 2014 – “Ветерани Динамо Київ”. Головою Київської федерації, членом Президії ФФУ. Нагороди: ордени “За заслуги” (повний кавалер), Ярослава Мудрого V ст. Заслужений майстер спорту СРСР, тренер України.
Цікаві факти
- Прізвисько “Муня” – від друзів, бо компактний і хитрий, як лисиця.
- 1978: ДТП, де загинув пасажир – позбавлений звання, виключений з КПРС, але справа закрита за 6 місяців.
- Освіта несподівана: Київський інститут фізкультури (1970), юрфак КНУ (1975), аспірантура міжнародних відносин.
- У Африці ганяв на мотоциклі без шолома, вижив після “прокляття” шамана.
- З Лобановським “п’є горілку” в інтерв’ю: карколомне життя, бунт проти системи.
Травма 1976-го – перелом, але повернення. Останні роки – ветеранські турніри, підтримка молоді. 1 грудня 2025-го, після тривалої хвороби, Київ прощається з легендою на Байковому кладовищі. Його паси досі в серцях фанатів, а стиль – в ДНК сучасного “Динамо”.