Павло Паліса: біографія полковника від фронту до влади

У ритмі сирен і маршів радянських гарнізонів, де кожен день пахне металом і дисципліною, з’явився на світ хлопець, чиє ім’я сьогодні лунає в коридорах найвищої влади. Павло Сергійович Паліса, позивний “Хантер”, народився 1985 року в родині військовослужбовця. Батько Сергій, згодом полковник запасу, ніс службу в різних куточках Союзу, тож син звик до переїздів ще до школи. Перший дзвінок пролунав для нього в Москві – батько там здобував освіту, а розпад СРСР кинув родину назад в Україну.

Ці роки формували характер. Павло згадував, як армійські містечка ставали його світом: бараки, плац, розмови про честь і обов’язок. Не дивно, що мрія стати офіцером зародилася саме там, де мундир – не форма, а спосіб життя. Родина Паліси – це династія воїнів, де брат Дмитро, позивний “Рубін”, теж пішов шляхом служіння, ставши одним з наймолодших комбатів ЗСУ.

Освіта, що кувала стратега

2007 рік став поворотним: Павло з відзнакою закінчив Львівський інститут сухопутних військ Національного університету “Львівська політехніка”, нині Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Спеціальність – військове управління тактичного рівня, плюс інженерна механіка. Це не просто диплом – це квиток у світ, де накази рятують життя.

Далі пішов стрибок: 2019-го – командно-штабний інститут Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, офіцер оперативно-тактичного рівня. А перед повномасштабним вторгненням доля закинула його за океан. Командно-штабний коледж Сухопутних військ Армії США у Форт-Лівенворті, Канзас. Три місяці до диплома лишалося, коли грянув 24 лютого 2022-го. Паліса перервав навчання, полетів додому. Диплом видали дистанційно в червні – під оплески зали, де він уже командував полком.

Американський досвід став відкриттям. Там вчили не сліпо виконувати, а мислити: групові вправи, бізнес-моделі лідерства, критичне мислення. “Американці проєктують лідерство на корпорації, – ділився Паліса в інтерв’ю LB.ua. – Це довіра, ефективність ресурсів, робота з людьми”. Україна, на його думку, мусить переймати: психологічний відбір для офіцерів, обмін досвідом, фокус на перемозі, а не боротьбі.

Служба з 2002: перші іскри війни

Ще курсантом, у 2002-му, Павло склав присягу. Початок – стандартний: рота, батальйон. Але 2014-й усе змінив. АТО на Донбасі: перші обстріли, втрати, адреналін. Паліса ріс у званнях, набираючись досвіду в пеклі, де помилка – це смерть товариша.

До 2021-го – командир 15-го окремого мотопіхотного батальйону “Суми” 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Тут загартувався стиль: увага до бійця, мотивація через традиції бригади. “Завдання командира – зберегти життя і здоров’я”, – принцип, що став його кредо. Тоді ж брат Дмитро командував загоном спецпризначенців 71-ї єгерської бригади.

Перехід до 5-го окремого штурмового полку в 2022-му – це вже еліта. Бої за Лисичанськ, Сіверськ, Вуглегірськ, Майорське. Полк дивував світ стійкістю, а Паліса – холоднокровністю.

Командир “Холодного Яру”: Бахмут як апогей

Січень 2023-го: призначення командиром 93-ї ОМБр “Холодний Яр” – легендарної, що тримала Харківщину, Ізюм, Балаклію, Соледар. Бахмут став перевіркою на міцність. “Найжорстокіша битва цієї війни, найкривавіша в Європі після Другої світової”, – казав Паліса в інтерв’ю Фактам. Бригада тримала напрямок, де росіяни кидали “м’ясні штурми” – ваґнерівці під наркотиками, безперервні атаки.

Паліса керував не з тилу: аналіз помилок, ротація, дрони як ключ. “Ми рубалися жорстко”, – згадував він Радіо Свобода. Бригада не дала Бахмуту впасти швидко, зламавши плани ворога. Його стиль – людський фактор понад усе: “Боєць – основа, без нього ти ніхто”. Харківський наступ 2022-го, де “Холодний Яр” звільняв Балаклію, – ще один штрих до портрета героя.

Втома бійців? Реальна. Але Паліса вводив ідеологію бригади: традиції козаків, патріотизм без політруків. “Легкий день був учора”, – його фраза з фронту.

Від окопів до Офісу: стратегічний поворот

29 листопада 2024-го Указ Президента: Паліса – заступник керівника Офісу Президента. Зеленський обрав його за фронтовий досвід: “Він знає, що в бригадах і на фронті”. Сфера – оборона, мобілізація, підготовка ЗСУ. Перші кроки: зустрічі з міністром Федоровим, делегаціями Франції, Британії.

У 2025-му Паліса говорить про реформи. “Доктрина має бути про перемогу, як у США”, – в інтерв’ю LB.ua. Пропонує короткі контракти для базової підготовки, обмін офіцерами з партнерами. Мобілізація? “Жилка воїна в кожному. Треба закладати фундамент зараз”. Критикує радянські рудименти: “Робимо те саме, сподіваючись на інше”.

Його роль – міст між фронтом і владою. Зустрічі з Сирським, аналіз дронів (“Паша-дрон” від американців). Україна ділиться досвідом: масові БПЛА проти рівного технологічно ворога.

Нагороди: метал за кров

Перед таблицею коротко: Нагороди – визнання за Бахмут і не тільки. Офіційно з указів.

Ці нагороди – не прикраси, а шрами війни. Паліса скромний: фокус на бійцях.

Родина воїнів: коріння сили

Сергій Паліса, батько, – приклад. Полковник запасу, обрав Україну після Союзу. Дмитро, брат, – продовження: від комбата 71-ї єгерської до командира 33-ї мехбригади. Разом вони – символ династії.

• Батько Сергій: Виховав у дисципліні, навчив честі. Переїзди гартували.
• Брат Дмитро “Рубін”: Наймолодший комбат, спецпризначенці. Сьогодні бригада – паралельні шляхи.

Особисте життя Паліси тримає в тіні – фронт не дозволяє зайвого. Але родина – компас: листи, спогади мотивують. “Сім’я – чому б’єшся”, – узагальнення з його слів про мотивацію.

Паліса продовжує: реформи, перемога. Його шлях – від містечок до Ставки – надихає. Війна триває, але такі, як він, ведуть до краю.