Рівне стоїть на берегах спокійної Устя, ніби тихий страж Поліської рівнини, де вітер шепоче таємниці століть. Сьогодні це обласний центр Рівненської області з населенням близько 265 тисяч жителів станом на 2026 рік, динамічне серце Західної України. Але чи знаєте ви, що це місто тричі ставало столицею України – не постійною, як Київ, а тимчасовою, у найгостріші моменти національної долі? Перші два рази припали на весну 1919-го, коли Директорія УНР шукала прихисток від більшовицького наступу, а третій – на чорні роки нацистської окупації.
Ці події не роблять Рівне “столицею” в сучасному сенсі, але вони викували його характер – стійкий, як гранітні береги Горині. Місто вистояло в полум’ї війн, відродилося в незалежності й нині пульсує сучасним ритмом: промислові гіганти поруч з затишними парками, бурштинові скарби в музеях і фестивалі, що збирають тисячі. Розкопуємо глибше, крок за кроком, цю унікальну історію.
Зародження Рівного: від княжої фортеці до магдебурзьких прав
Усе почалося в 1283 році, коли волинський князь Володимир Василькович звів фортецю на східних рубежах Галицько-Волинського князівства. Перша письмова згадка в польській хроніці “Rocznik kapituły krakowskiej” малює картину укріпленого поселення посеред лісів і боліт Полісся. Археологи знаходять артефакти ще з X століття – кераміку, зброю, фундаменти, що нашіптують про давні слов’янські оселі.
У XIV столітті Рівне переходить до Великого князівства Литовського, стає частиною Луцького староства. Марія Несвицька в 1481-му будує замок з дубових колод і ровами – символ сили й захисту. А 1492-го король Казимир IV Ягеллончик дарує магдебурзьке право, перетворюючи поселення на справжнє місто з ярмарками й самоврядуванням. Уявіть гамір XVI століття: купці з усієї Волині сходяться сюди, татари чатують на кордонах, а замок Острозьких стає центром культурного відродження.
Через століття пожеж, набігів і переділів Рівне виростає. У 1629-му вже 505 будинків, 10 вулиць, понад 3 тисячі душ. Пожежа 1624-го не зламала дух – місто відбудовується, приймає козаків Хмельницького в 1651-му як союзників. У Російській імперії з 1793-го – повітовий центр Волинської губернії, де зводять гімназії, прокладають залізницю 1873-го. Населення стрибає з 24 тисяч у 1897-му до 248 тисяч на переписі 2001-го.
Перше хрещення столицею: Директорія УНР у квітні 1919-го
Весна 1919-го – час хаосу Української революції. Червона армія тисне на Київ, Директорія на чолі з Симоном Петлюрою відступає. 5 квітня уряд проголошує Рівне тимчасовою столицею УНР. Тут формують новий кабінет, видають перші розпорядження: українська мова обов’язкова в школах, безплатна освіта для всіх дітей. Головний штаб армії базується в сусідньому Здолбунові, а Рівне оживає як адміністративний осередок незалежної держави.
Місто, з населенням близько 30 тисяч, справляється блискуче. Місцеві бони з тризубом і печатками УНР ходять замість бракуючих карбованців – німці, чехи, поляки торгують, кредитні установи пульсують. Але фронт не стоїть: 5 травня евакуюють уряд до Радивилова. Цей епізод – символ виживання нації в пеклі громадянської війни.
- Ключові реформи: запровадження української освіти та безоплатності навчання.
- Економічна адаптація: випуск місцевих грошей з гербом УНР.
- Військовий контекст: штаб у Здолбунові для оперативності.
Ці кроки заклали підґрунтя для майбутніх поколінь, показавши, як провінційне місто може стати серцем держави в кризі.
Друге столицею: переворот Оскілка та політичний вир
Та історія не стоїть на місці. Кілька днів потому, 27-річний генерал-хорунжий Володимир Оскілко влаштовує переворот проти Петлюри. Амбітний лідер прагне “Республіки трудових рад” і миру з більшовиками. Рівне вдруге оголошують столицею – тепер під його кабінетом міністрів. Місто в епіцентрі інтриг: солдати, політики, чутки про зраду.
Цей епізод триває недовго, але яскраво малює портрет революційного часу. Оскілко мріє про лівий поворот, але лояльні петлюрівці придушують заколот. Рівне повертається до ролі прифронтового центру, а подія стає уроком єдності в боротьбі за незалежність.
Третій раз: Райхскомісаріат Україна під Еріхом Кохом
Літо 1941-го приносить нову трагедію. Нацисти окупують Рівне, роблячи його столицею Райхскомісаріату Україна – адміністративним центром для всієї окупаційної зони. Еріх Кох, гауляйтер Східної Пруссії, обирає саме це місто замість Києва, щоб підкреслити “провінційний” статус українців у нацистській ідеології. Тут зосереджуються тилові установи, гестапо, плани експлуатації.
Темні роки: винищення 90 тисяч євреїв, примусова праця, бункери Коха досі нагадують про жахи. Рівне стає символом опору – підпілля, УПА борються в лісах. Звільнення 1944-го радянською армією несе нові репресії, але місто виживає, відбудовуючись у 1950-60-х заводами й тролейбусами.
| Період | Подія | Тривалість | Наслідки |
|---|---|---|---|
| Квітень 1919 | Перше проголошення Директорією | Кілька тижнів | Реформи освіти, місцеві гроші |
| Квітень 1919 | Переворот Оскілка | Дні | Придушення заколоту |
| 1941–1944 | Райхскомісаріат | 3 роки | Окупація, опір, руйнування |
Дані з uk.wikipedia.org та історичних архівів Рівненської області.
Сучасне Рівне: від промислового гіганта до культурного магніту
Незалежність 1991-го звільняє місто від радянських кайданів. Рівне розквітає: аеропорт модернізується, IT-хаб набирає обертів, туризм приваблює тисячі. У 2022-му, попри ракетні удари по інфраструктурі, місто приймає 53 тисячі евакуйованих – проявляє справжню солідарність. Сьогодні мікрорайони як Ювілейний чи Царське Село ростуть новобудовами, а центр пульсує кафе й фестивалями.
Економіка Рівного у 2026: стабільність і перспективи
Промисловість – хребет: ПАТ “Рівнеазот” лідирує в хімікатах, завод високовольтної апаратури годує енергетику. Машинобуд, легка промисловість, харчівка додають ВВП. Туризм стрімко росте – бурштин приваблює, парки й музеї заповнені. У 2026-му регіональний ВВП області прогнозують на рівні зростання 2-3%, з фокусом на зелену енергетику та логістику завдяки М06 та Н25.
- Хімічна галузь: “Рівнеазот” – ключовий експортер.
- Транспорт: тролейбусна мережа 12 маршрутів, аеропорт 8 км від центру.
- Туризм: +20% відвідувачів щороку, фокус на екотуризм.
Ці сектори створюють робочі місця, приваблюють інвестиції – Рівне еволюціонує в хаб Волині.
Культура Рівного: театри, музеї й фестивалі для душі
Обласний муздрамтеатр грає класику й сучасні п’єси, ляльковий театр чарує малечу. Органний зал у костелі св. Антонія наповнює повітря бароковими мелодіями. Музеї – краєзнавчий з 140 тисячами експонатів, Бурштиновий скарб Полісся. Парк Шевченка – легені міста, зоопарк манить тиграми й слонами. Фестивалі як “Бурштинфест” збирають натовпи, роблячи Рівне культурним осередком.
Цікаві факти про Рівне
- Назва від “рівнина” – Поліська низовина обрамлює Устю.
- Володимир Короленко жив тут 1866–1871, описав у творах.
- Перший автобус в Україні з’явився 1910-го саме тут.
- 99 міст Острозьких + Рівне = рівно 100 – легенда князів.
- У 2026-му планують перепис населення з мобданими для точності (rv.gov.ua).
Ці перлини роблять Рівне унікальним – приїжджайте й відчуйте!
Топ достоприкметності Рівного: маршрут для мандрівника
Перед поїздкою складіть маршрут – місто компактне, все в межах години пішки чи тролейбусом.
- Палац Острозьких-Любомирських: Бароковий шедевр XVIII ст., музей історії.
- Парк Шевченка: 40 га зелені, алеї, фонтани – ідеально для пікніка.
- Бурштиновий музей: 5 тисяч експонатів “сонячного каменю”.
- Воскресенський собор: Класицизм 1781-го, духовний центр.
- Зоопарк: 28 га, 450 тварин – родинний хіт.
- Гідропарк: На Усті, каное, велосипеди.
- Органний зал: Концерти в унікальній акустиці.
- Пам’ятник Петлюрі: На згадку про 1919-й.
- Бункер Коха: Реконструкція для історії (обережно, емоційно).
- Лебединка: Парк молоді з озером і скульптурами.
Кожен куточок дихає історією й сучасністю – Рівне запрошує відкривати себе, крок за кроком, ніби стара книга з несподіваними главами. Тут, на Волині, час тече повільно, але сповнений подій, що змінюють долю цілої нації.