У глухій ночі 8 лютого 1904 року, коли сніг тихо вкривав палуби російських кораблів у гавані Порт-Артура, японські есмінці, мов привиди з туману, випустили торпеди. Два броненосці — “Цесаревич” та “Ретвізан” — миттєво пішли на дно, сигналізуючи початок війни, яка мала стати для Росії “маленькою перемогою”. Натомість це виявилася катастрофа: Японія, маленька азійська імперія, розгромила гіганта Євразії, втративши контроль над Маньчжурією та Кореєю, а Петербург загруз у революційних бурях.
Конфлікт розпалювався роками через жадібний поділ Сходу. Росія, після оренди Ляодунського півострова в Китаю 1898 року, будувала фортецю в Порт-Артурі та протягувала залізницю через Маньчжурію. Японія, окрилена перемогою над Китаєм 1895-го, не терпіла конкурента в Кореї — “кинджалі, влитому в серце архіпелагу”, як казали токійські стратеги. Переговори врятувалися обіцянками, але Токіо втомився чекати й ударив першим, без формального оголошення.
Війна тривала 19 місяців, коштувала сотень тисяч життів і завершилася Портсмутським миром 5 вересня 1905-го. Японці здобули Південний Сахалін, Порт-Артур і домінування в регіоні, а Росія — ганьбу, яка підірвала царатизм. Цусімська битва 27–28 травня 1905-го знищила російський флот, ставши символом технологічної та тактичної переваги Сходу.
Причини конфлікту: імперські амбіції на пороховій бочці
Російська експансія на Далекий Схід нагадувала голодного вовка, що хапає все під лапу. Після поразки Китаю у війні з Японією 1894–1895 років Токіо анексував Тайвань і Формозу, але “потрійне втручання” Європи — Росії, Франції та Німеччини — змусило віддати Ляодунський півострів. Петербург одразу орендував його на 25 років, перетворивши Порт-Артур на базу Тихоокеанського флоту. Транссибірська магістраль, споруджена до 1903-го, мала постачати армії, але одноколійність гальмувала все — поїзди чекали годинами.
Японія тим часом модернізувалася шаленими темпами після Реставрації Мейдзі 1868-го. Імператор Муцухіто перетворив феодальну країну на індустріальну машину: британські кораблі, німецькі гармати, французька тактика. Армія налічувала 270 тисяч бійців з резервами 200 тисяч, флот — чотири броненосці на кшталт “Мікаса”. Токіо бачив Корею своєю “життєвою лінією”, а російські війська в Маньчжурії — загрозою. Дипломатія провалилася: японський ультиматум 1904-го вимагав евакуації, але Микола II, за порадами авантюристів на кшталт Олексєєва, ігнорував.
Російське керівництво страждало від самовпевненості. Цар називав японців “макаками”, вірячи в чисельну перевагу — 1,2 мільйона солдатів проти японських 400 тисяч. Але логістика підвела: від Москви до фронту 9 тисяч кілометрів, а японці висаджувалися за 200 миль від цілі. Економіка Японії теж грала роль — борги в Британії та США стимулювали швидку перемогу.
Перший удар: нічний рейд на Порт-Артур і перші сутички
Темрява 8 лютого 1904-го ожила вибухами. Адмірал Того Хейхатіро, “Нельсон Сходу”, послав 10 есмінців, які торпедували три російські кораблі. Наступного дня в Чемульпо (нині Інчхон) крейсери “Варяг” і “Кореєць” героїчно билися, але затопили себе, аби не здатися. Капітан Руднєв став легендою — японці відпустили екіпаж з честю.
Сухопутні бої почалися 1 травня біля річки Ялу. Генерал Курокі Тамемото з 40 тисячами переправлявся під вогнем, застосовуючи штурмові колони. Росіяни Заулітча відступили, втративши 1,2 тисячі проти японських 500. Це відкрило шлях до Ляояна, де в серпні 1904-го 200 тисяч японців оточили 150 тисяч росіян Куропаткіна. Битва тривала тиждень, росіяни евакуювалися, але втрати склали 16 тисяч проти 24 тисяч японських — перша ознака кривавої паритету.
Перемога японців пояснювалася дисципліною: солдати йшли в атаку з мечами за спиною, співаючи гімни. Росіяни ж страждали від корупції — постачання гнилих консервів спричиняло тиф.
Ключові сухопутні битви: кров на маньчжурських полях
Війна перетворилася на м’ясорубку в Маньчжурії. Бої на Шахе в жовтні 1904-го стали першим “окопним” протистоянням: 200 тисяч на 250, росіяни контратакували, але Куропаткін вакався, втративши 40 тисяч. Японці, виснажені, не переслідували.
Героїчна оборона Порт-Артура
Порт-Артур — фортеця на скелях, укріплена Kondratenko, тримався 11 місяців. Генерал Роман Kondratенко, українець з Полтави, перетворив його на міні-Верден. Японці 3-тя армія Нодзу Мічицури штурмувала пагорби 203 і Водопровідний, втрачаючи по 10 тисяч за атаку. Кулемети Максима косили хвилі самураїв, міни топили кораблі — “Хатсусе” і “Ясима” пішли на дно в травні.
Адмірал Макаров оживив флот, але загинув 13 квітня на мінному полі. Сухопутні бої досягли піку в листопаді: японські 11-дюймові гаубиці розбивали укріплення. 2 січня 1905-го Стоссель здав фортецю — 31 тисяча полонених, Kondratenko загинув від снаряда. Японці заплатили 60 тисяч життів. Ця облога навчила світ trench warfare, але Європа забула урок до 1914-го.
Кривава битва під Мукденом
Найбільша битва до Вердену: 20 лютого — 10 березня 1905-го, 600 тисяч солдатів на 70 кілометрах. Куропаткін з 330 тисячами обороняв Мукден (Шеньян), Ояма Івао з 270 тисячами обіймав фланги. Росіяни трималися тиждень, але фланговий маневр японців змусив відступити на 80 км. Втрати: росіяни 90 тисяч, японці 71 тисяча. Куропаткін врятував армію, але стратегічно програв.
Українці сяяли: козаки Забайкальського війська, полки під Григоренком і Драгомировим здобули Георгіївські стяги. Більше 50 тисяч українців воювали, десятки офіцерів нагороджені.
Морська ондини: від Жовтого моря до Цусіми
Флот став Ахіллесовою п’ятою Росії. 10 серпня 1904-го в Жовтому морі Вітгефт прорвався з Порт-Артура, але Того “перехрестив Т” — флагман убитий, ескадра відступила. Владивостокські крейсери потоплені біля Ульсана.
Кульмінація — Цусіма. Балтійська ескадра Рожественського, 38 кораблів, йшла 18 тисяч миль Балтикою, обійшовши Африку. Втомлені, з поганим вугіллям, вони зустріли Того 27 травня в протоці. Японці, швидші на 5 вузлів, маневрували “перехрестям Т”, топлячи з 12 км. За добу: 8 броненосців потоплено, 5 тисяч загиблих. Рожественський полонений. Лише “Алмаз” дійшов Владивостока.
Ця битва — шедевр тактики, де радіо і швидкість перемогли масу.
| Сторона | Чисельність армії | Втрати вбиті | Загальні втрати |
|---|---|---|---|
| Росія | 1,2 млн мобілізовано | 52 623 | ~400 тис. (вкл. хвороби) |
| Японія | 870 тис. мобілізовано | 47 152 | ~230 тис. |
Таблиця порівнює сили та втрати за даними Britannica.com та en.wikipedia.org. Японці платили більше за наступ, але логістика вирішила все.
Портсмутський мир: перемога без репарацій
Рузвельт у Нью-Гемпширі змусив підписати мир. Японія здобула Південний Сахалін, залізницю, Корею; Росія евакуювала Маньчжурію. Токіо лютував — без репарацій вибухли бунти Хібія. Вітте, “дипломатичний вовк”, врятував царя, але революція вже котилася.
Наслідки: революції, модернізація та глобальний зсув
Для Росії поразка — каталізатор 1905-го: Кровава неділя, матроси Потьомкіна, маніфест 17 жовтня. Царство хиталося, втративши авторитет. Економіка витратила 2,5 млрд рублів — дефіцит, інфляція.
Японія стала надпотужністю, анексувавши Корею 1910-го, але виснаження призвело до мілітаризму. Азія прокинулася: індійці, в’єтнамці побачили слабкість білих. Перша перемога “кольорових” над Європою надихнула антиколоніалістів.
Українці внесли вклад: полтавчанин Новіков прикривав відступ під Ляояном, козаки сибіряки рвали фланги. Їхня звитяга — нитка в гобелені історії.
Цікаві факти
- Інцидент у Доггер-банці: росіяни 21 жовтня 1904-го обстріляли британські траулери, вважаючи торпедами — ледь не війна з Британією.
- Макаров малював карикатури на японців, але його смерть деморалізувала флот.
- Японські солдати носили амулети з іменами предків — бушідо в дії.
- Перше масове використання радіо в бою — Того скликав флот сигналом.
- Російські консервні банки з трісками спричинили бері-бері, вбивши тисячі.
Ці перлини показують людський бік жахіть: від забобонів до фарсових помилок.
Війна змінила контури світу, довівши, що дисципліна й технології важливіші за розмір. Японські самураї навчили Європу скромності, а Росію — реформам. Історія шепоче: недооцінка ворога — шлях до прірви, а від неї видно нові горизонти.