Сексист — це людина, яка через упередження чи дискримінацію ставиться до інших гірше лише через їхню стать чи гендер. Це не просто грубі жарти чи старомодні погляди, а глибоко вкорінена поведінка, що отруює стосунки, кар’єру та суспільство загалом. Уявіть, як один необдуманий коментар руйнує довіру в команді чи блокує просування талановитої фахівчині — ось реальна сила сексизму.
Термін походить від латинського sexus — стать, і вперше його вживали в 1960-х для опису нерівності, подібної до расизму. Сьогодні сексист може бути ким завгодно: колегою, який “жартує” про блондинок, політиком, що ігнорує жінок-експерток, чи навіть подругою, яка знецінює емоції чоловіка. За визначенням Ради Європи, сексизм — будь-яка дія, слово чи жест, що базується на ідеї неповноцінності однієї статі, переважно жінок.
В Україні це явище особливо гостре: гендерний розрив у зарплатах сягає 18,6%, а в медіа під час війни жінки з’являються як героїні лише в 22,5% матеріалів. Але сексизм б’є по обох статях, хоч і по-різному, ігноруючи таланти заради стереотипів.
Глибоке розуміння сексизму: від теорії до реальності
Сексизм ховається не лише в явних образах, а й у тихих припущеннях, що формують наше сприйняття світу. Він нагадує невидиму павутину: нитки тягнуться від дитячого садка, де хлопчикам дають машинки, а дівчаткам — ляльок, до корпоративних нарад, де жіночі ідеї “не чують”. Психологи Петер Глік та Сьюзан Фіск у 1996 році розробили теорію амбівалентного сексизму, показавши, як упередження поєднують ворожість і “доброзичливість”.
Це не про ненависть, а про систему переконань, де одна стать вважається “слабшою” чи “агресивнішою”. У повсякденні це проявляється в фразах на кшталт “Жінки не вміють водити” чи “Чоловіки не плачуть” — вони здаються безневинними, але накопичуються, як сніг перед лавиною, руйнуючи самооцінку.
Хто такий сексист: портрет без прикрас
Сексист рідко носить плакат із гаслами — частіше це звичайна людина з “традиційними поглядами”. Жінки-сексистки? Так, вони існують, підсилюючи стереотипи фразами “Дівчата мають бути тендітними”. Чоловіки-сексисти можуть бути турботливими батьками, але вважати, що дружина “не для політики”. За даними uk.wikipedia.org, сексист — той, хто підтримує ідеї нерівності.
Типовий сексист не бачить проблеми в своїх словах, бо росте в культурі, де сексизм — норма. Він може бути харизматичним лідером, який “жартує” про жіночу логіку, не усвідомлюючи, як це демотивує команду. Розпізнати легко: звертайте увагу на узагальнення “всі жінки/чоловіки”.
- Він/вона ігнорує компетенції заради статі: “Ти ж дівчинка, не лізь у техніку”.
- Використовує “доброзичливі” компліменти: “Які ж ви тендітні, чоловіки вас захищатимуть”.
- Обґрунтовує нерівність “біологією”: “Жінки емоційні, тому не для керівництва”.
Після таких списків стає ясно: сексист не монстр, а продукт оточення. Змінити його можна освітою та прикладами, але спершу треба назвати проблему.
Історія терміну: від 1965-го до сьогодення
Точна дата народження слова “сексизм” — 18 листопада 1965 року. Тоді Полін Робінсон виголосила промову на конференції студенток Oberlin College, порівнявши гендерну нерівність із расизмом. Термін миттєво поширився в феміністичних колах, а до 1970-х увійшов у словники, як Merriam-Webster: “упередження чи дискримінація за статтю”.
У 1970-х фемінізм другої хвилі зробив сексизм глобальною темою, а в 2019-му Рада Європи закріпила його в рекомендації CM/Rec(2019)1. В Україні термін з’явився в 1990-х із пострадянським пробудженням, але справжній бум — після 2014-го, з війною та #MeToo.
Сьогодні, у 2026-му, антипремія “Сексист року” від genderindetail.org.ua висвітлює випадки в рекламі чи політиці, нагадуючи: історія триває, і ми — її автори.
Види сексизму: розбираємо по поличках
Сексизм не монолітний — він амбівалентний, як пояснюють Глік і Фіск. Ворожий сексизм б’є кулаком: жінки — загроза, маніпуляторки. Доброзичливий шепоче: “Ви такі чисті, потребуєте опіки”. Обидва тримають нерівність.
Перед таблицею варто зазначити: ці види часто переплітаються, посилюючи один одного в суспільстві.
| Вид сексизму | Опис | Приклад |
|---|---|---|
| Ворожий | Відкрита ворожість, жінки — небезпечні чи неповноцінні | “Жінки — тільки для ліжка і кухні” |
| Доброзичливий | “Позитивні” стереотипи, що обмежують: жінки тендітні, чоловіки годувальники | “Не піднімай важке, ти ж леді” |
| Інституційний | Системна нерівність у законах, роботі | Нерівні зарплати чи квоти |
| Мікросексизм | Дрібні щоденні уколи | Перебивають жінку на нараді |
Джерела даних: теорія Гліка-Фіск (Psychology Today), uk.wikipedia.org. Ця таблиця показує, як види еволюціонують: у 2026-му мікросексизм домінує в соцмережах.
Приклади сексизму: від жартів до катастроф
Уявіть сцену: на кухні дружина миє посуд, бо “так заведено”, а чоловік дивиться футбол — класичний побутовий сексизм. Або в офісі: вакансія “активний хлопець до 30” — ейджизм плюс сексизм, штрафи за яке з 2025-го накладає Держпродспоживслужба.
- У рекламі: напівголе тіло продає дриль — об’єктивація жінок.
- В медіа: токшоу з 77,5% чоловіків-експертів під час війни.
- Проти чоловіків: “істерик” для емоційного тата чи глузування з “слабких” хлопців у спорті.
- В армії: сексизм щодо жінок-військових, брак уніформи по фігурі.
Ці приклади не вигадані — вони з реальних кейсів 2024-2026, як піцерія у Рівному чи політичні скандали. Кожен випадок — цеглинка в стіні нерівності.
Сексизм в Україні: від війни до повсякденності
Війна посилила стереотипи: жінки — “берегині”, чоловіки — на фронті. Та статистика Індексу гендерної рівності 2025-го показує: 70% розриву подолано, але зарплати лишаються нерівними. Антипремія “Сексист року-2025” номінувала за гомофобію та рекламу понад 40 фігур.
У політиці сексизм — норма: жінки рідко в топах, бо “не ті”. Але зміни йдуть: штрафи за дискримінацію в вакансіях, законопроєкти проти сексизму в рекламі. Ви не повірите, але побутовий сексизм часто продукують самі жінки, називаючи сина “нашим чоловіком дому”.
Наслідки: чому сексизм — бомба уповільненої дії
Сексизм краде роки життя: жінки заробляють менше, страждають від стресу, чоловіки — від тиску “бути сильними”. Глобально, за Gender Gap Report 2025, це гальмує економіку на мільярди. В Україні феміцид не фіксують окремо, але насильство в 71% випадків — домашнє проти жінок.
Сексизм руйнує психіку: депресії, низька самооцінка, навіть шрами на мозку від хронічного стресу. Суспільство платить: менша інноваційність, вищий розлучний рівень.
Типові помилки в розумінні сексизму
Багато хто плутає жарти з невинністю, думаючи: “Це ж комплімент!”. Або заперечує сексизм проти чоловіків, бо “вони в привілеї”. Третя помилка — “У сучасній Україні цього нема”: антипремія 2026-го доводить протилежне.
- Помилка 1: “Сексизм — тільки проти жінок”. Насправді б’є по обох, хоч системно сильніше по перших.
- Помилка 2: Ігнор мікросексизму — дрібниці накопичуються.
- Помилка 3: “Традиції — не сексизм”. Вони еволюціонують, як і ми.
Уникайте цих пасток — і світ стане справедливішим. Джерело ідей: human-rights-channel.coe.int.
Як розпізнати і протидіяти: практичні кроки
Розпізнати сексиста просто: він узагальнює, применшує, стереотипізує. Протидія починається з себе: називайте проблему — “Це сексистськи звучить”. У команді впроваджуйте квоти, тренінги. Для себе: документуйте випадки, звертайтеся до Держпродспоживслужби.
Чоловікам: підтримуйте колег-жінок, не бійтеся емоцій. Жінкам: не мовчіть, вимагайте рівних шансів. Суспільство змінюється прикладами — станьте одним із них. У 2026-му ми ближче до рівності, ніж здається, головне — не зупинятися.