Сергій Олегович Кислиця — видатний український дипломат, який за роки служби перетворив слова на зброю в битві за правду. Сьогодні, у січні 2026 року, він обіймає посаду першого заступника керівника Офісу Президента України, продовжуючи формувати зовнішню політику країни з найвищих щаблів влади. Його кар’єра, що розпочалася ще в 1992-му як стажер МЗС, сягнула вершин: від заступника міністра закордонних справ до постійного представника при ООН, де він неодноразово ставив агресора на місце гострою риторикою та стратегічними ходами.
Народжений 15 серпня 1969 року в серці Києва, Кислиця виріс у часи, коли Україна тільки прокидалася до незалежності. Закінчивши Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка з дипломом з міжнародного права з відзнакою, він одразу поринув у вир дипломатії. Володіючи п’ятьма мовами — українською, англійською, російською, іспанською та французькою, — Сергій Олегович майстерно маневрує між культурами, перетворюючи переговори на мистецтво переконання.
Його внесок у протидію російській агресії неможливо переоцінити: понад 20 резолюцій Генасамблеї ООН, сотні виступів у Раді Безпеки, де він раз за разом розкривав брехню Кремля. “Для воєнних злочинців немає чистилища — вони потрапляють прямо до пекла”, — ці слова, сказані 23 лютого 2022 року, стали символом його безкомпромісності.
Раннє життя: корені в столиці та перші кроки
Київські вулиці 1969 року бачили народження майбутнього дипломата — Сергія Олеговича Кислицю. У часи, коли Радянський Союз ще тримав усе в залізному кулаці, юний Сергій мріяв про світ за межами. Родина, ймовірно, прищепила любов до знань, бо вже в студентські роки він вирізнявся серед однолітків. Інститут міжнародних відносин став для нього не просто alma mater, а кузнею характеру: тут формувалися знання про міжнародне право, які згодом стали фундаментом кар’єри.
З відзнакою, cum laude, він отримав диплом спеціаліста з міжнародного права. Це не просто папірець — це перепустка у великий світ. Багатомовність Кислиці відкрила двері: англійська для Вашингтона, французька для Брюсселя, іспанська для ширшого кола контактів. Уявіть: молодий випускник, який уже знає, як переконати світову еліту. Перші роки в МЗС стали перевіркою на міцність — від стажера до секретаря, кожен крок вимагав неабиякої витримки.
Ці ранні етапи заклали основу: Кислиця навчився поєднувати такт з твердістю, слухати і контратакувати аргументами. Без зайвої скромності скажу — його шлях нагадує підйом на Еверест: повільний, але невідворотний.
Дипломатичний марафон: від Брюсселя до Вашингтона
1992 рік: Сергій Кислиця ступає на поріг МЗС як стажер відділу НБСЄ та європейського співробітництва. Україна тільки здобула незалежність, а він уже в епіцентрі подій. Швидко росте — аташе, третій секретар, помічник заступника міністра. До 1994-го т.в.о. начальника відділу Ради Європи. Це час, коли Європа відкривається для Києва, і Кислиця стає мостом.
1996–1998: другий, потім перший секретар у Посольстві України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та при НАТО. Як контактна особа з Західноєвропейським союзом, він маневрує між Брюсселем і НАТО, де кожне слово — як хід у шахах. 1998–2000: директор секретаріату міністра МЗС. Тут формується стиль — точний, аналітичний.
Американський етап став переломним. 2001–2003: радник з політичних питань у Вашингтоні. 2003–2005: радник-посланник. У серці США, де вирішуються долі світу, Кислиця відточував майстерність. Повернення до Києва: 2006 — заступник директора департаменту Америки та Західної Європи, одразу директор Департаменту міжнародних організацій (до 2014). Ці роки — підготовка до бурі.
Заступник міністра: перші битви з агресором
Березень 2014: Революція Гідності, анексія Криму. Кислиця призначають заступником міністра закордонних справ. Відповідальний за ООН та міжнародні організації, він стає голосом України в темні часи. Участь у Женевських зустрічах, голосування за резолюцію A/RES/68/262 про територіальну цілісність — це його перші перемоги.
Головний Національної комісії у справах ЮНЕСКО (2015–2020), представник у Виконавчій раді. 17 рішень ЮНЕСКО щодо Криму — результат його роботи. Розгортання місій ОБСЄ та ООН з прав людини. Кожен день — боротьба з пропагандою, кожна резолюція — цвях у труну брехні РФ.
Його стиль: не крик, а холодний розрахунок. Україна здобуває союзників, бо Кислиця вміє пояснити: це не локальний конфлікт, а загроза всьому світу.
ООН: арена, де слова стали кулями
Лютий 2020 – грудень 2024: постійний представник при ООН. Вручив вірчі 20 лютого 2020. Тут розкрився талант бійця. 300 виступів у Радбезі, 20+ резолюцій Генасамблеї проти агресії РФ. Після 24 лютого 2022 — звернення до генсека, 7 екстрених сесій, резолюції ES-11/1 до ES-11/7.
Припинення прав РФ у Раді з прав людини, форумах, ЮНІСЕФ, ООН-Жінки. Культурна дипломатія: Ukrainian Freedom Orchestra, співпраця з Метрополітен-опера. Стамбульські переговори 2025, зустрічі в Білому Домі. Він не просто говорив — він перемагав.
Його промови — суміш фактів і сатири. РФ втратить місце в Радбезі? Кислиця ставить питання руба. Мільйони українців чули його — і вірили в перемогу.
Повернення додому: стратег у серці влади
Грудень 2024: звільнений з ООН, але не з гри. Лютий 2025 – січень 2026: перший заступник МЗС. Участь у переговорах, “Дипломатія пам’яті” — проект проти дезінформації, співпраця з Бабин Яром.
5 січня 2026: указ президента — перший заступник керівника Офісу Президента. Підтримка Кирила Буданова, комунікація з партнерами. Зеленський наголосив: Кислиця посилить дипломатію на найвищому рівні. Це логічний крок — від трибуни ООН до кабінетів влади.
Сьогодні він формує майбутнє: переговори, альянси, перемога. Його енергія надихає — дипломатія оживає.
Нагороди: визнання подвижництва
Орден “За заслуги” II ступеня (20 липня 2025), III ступеня (22 грудня 2021). Почесна Грамота ВРУ (20 грудня 2024). Ранг надзвичайного і повноважного посла (2016). Ці нагороди — не прикраси, а шрами від битв.
Кожен орден нагадує: служба — це покликання. Україна вдячна.
Хронологія кар’єри Сергія Олеговича Кислиці демонструє стрімкий ріст і ключові віхи. Ось структурована таблиця для наочності:
| Період | Посада |
|---|---|
| 1992 | Стажер МЗС (відділ НБСЄ) |
| 1993–1994 | Аташе, 3-й секретар, помічник заступника міністра |
| 1996–1998 | Секретар Посольства в Бельгії/НАТО |
| 2001–2005 | Радник у Посольстві США |
| 2006–2014 | Директор Департаменту міжнародних організацій МЗС |
| 2014–2020 | Заступник міністра закордонних справ |
| 2020–2024 | Постійний представник при ООН |
| 2025–2026 | Перший заступник МЗС |
| З січня 2026 | Перший заступник керівника Офісу Президента |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, lb.ua. Таблиця спрощує складний шлях, але кожна дата — історія боротьби.
Цікаві факти про Сергія Кислицю
- Виступив на понад 300 засіданнях Радбезу ООН — рекорд для постпреда.
- Запустив “Дипломатію пам’яті” у 2025, борючись з російською дезінформацією через історичні проєкти з Бабин Яром.
- Головував у Виконавчій раді ООН-Жінки (2023), просуваючи гендерний аудит МЗС (2019).
- Його фраза про “пекло” для злочинців стала вірусною, надихаючи мемами по всьому світу.
- Сприяв створенню Ukrainian Freedom Orchestra під патронатом Олени Зеленської у 2022.
Ці деталі роблять Кислицю не просто дипломатом, а легендою — людиною, яка поєднує інтелект з патріотизмом.
Сергій Олегович продовжує службу, де кожен день — нова битва. Його історія вчить: правда перемагає, якщо її відстоювати з душею. А Україна потребує таких лідерів саме зараз.