Диверсійно-розвідувальна група, або ДРГ, — це елітний, компактний підрозділ спецпризначення, який проникає вглиб ворожої території, ніби привид у ночі, щоб зібрати дані чи завдати нищівного удару. Зазвичай налічує від 3 до 12 бійців, здатних діяти автономно тижнями, без підтримки з тилу. Їхня мета проста й жорстока: розвідка, саботаж і деморалізація, що змушує ворога витрачати сили на охорону тилу замість фронту. У сучасній війні, особливо в Україні з 2022 року, ДРГ стали символом невидимої боротьби, де кожен шепіт у рації може змінити хід битви.
Ці групи формуються з найкращих: розвідників, саперів, снайперів, оснащених легким озброєнням і гаджетами для маскування. Вони проникають пішки, парашутом чи підводно, долаючи десятки кілометрів у ворожому тилу. Російські ДРГ часто намагаються форсувати кордони на півночі України, але ЗСУ нейтралізують їх у переважній більшості випадків — за оцінками експертів, до 70% таких груп ліквідують ще на підході. А українські аналоги з Сил спеціальних операцій (ССО) відповідають симетричними рейдами, руйнуючи логістику на території РФ.
Тіньова робота ДРГ нагадує шахову партію, де один хід вирішує долю армії. Тепер зануримося глибше: звідки вони взялися, як тренуються ці “привиди війни” і чому в 2026 році дрони роблять їх ще небезпечнішими.
Історія ДРГ: від Другої світової до гібридних війн
Корені ДРГ сягають Другої світової, коли німці у 1941–1942 роках створили “ягдкоманди” — елітні загони для полювання на партизан у тилу. Ці групи, по 20–50 бійців, озброєні автоматами й міномётами, нищили бази опору в лісах Білорусі та України, викликаючи авіацію на координати. Радянська відповідь з’явилася після 1945-го: НКВС формувало контрпартизанські ДРГ для “зачистки” Західної України та Балтії, де вони маскувалися під УПА, щоб дискредитувати повстанців — класичний прийом “лжепартизанства”, як у Бариші 1946 року.
Холодна війна розвинула концепцію. Радянські спецназівці ГРУ в Афганістані (1979–1989) перехоплювали каравани з боєприпасами, витримуючи 40 днів автономії в горах. Британські SAS у Малайї (1950-ті) відстежували партизанські стежки, а американські “Зелені берети” у В’єтнамі атакували бази В’єтконгу в дельті Меконгу. Ці операції довели: невелика група може паралізувати тисячі солдатів, розпорошуючи сили на 15–20%.
Сьогодні ДРГ еволюціонували в гібридний інструмент. У Сирії російські групи тестували тактику “сірої зони”, а в Україні з 2022-го вони стали масовим явищем. Росіяни закидають десятки ДРГ на Сумщину й Харківщину, але успіх мінімальний — ЗСУ знешкодили понад 60 таких груп лише у 2023-му, за даними військових аналітиків.
Структура ДРГ: компактна машина хаосу
Типова ДРГ — це не армія, а скальпель: 4–8 осіб для коротких рейдів, до 12 для глибоких операцій. Перед початком розберемо ключові ролі. Ось структура на прикладі стандартної групи:
- Командир: мозок операції, приймає рішення, координує зв’язок. Часто ветеран з досвідом 10+ років.
- Розвідники (2–3): очі й вуха, ведуть спостереження, фотографують об’єкти, фіксують маршрути. Майстри маскування під цивільних.
- Сапер/підривник: встановлює міни, ТНТ-шаржі для мостів чи складів. Один вибух — і логістика ворога в комі на тижні.
- Снайпер/стрільці: прикриття, усунення варти. Точність на 1 км уночі — норма.
- Медик/РЕБ-спеціаліст: рятує поранених, глушить дрони. У 2026-му без РЕБ не вижити.
Така команда несе 30–40 кг спорядження на бійця, рухається 50 км за добу. Після списку зрозуміло: гнучкість — ключ. Без зайвого багажу вони непередбачувані, наче вовча зграя в лісі.
Підготовка бійців: випробування на межі людського
Стати ДРГ — значить переродитися. Кандидати проходять 1–2 роки тренувань: марші 50 км з 40 кг рюкзаком без сну, виживання в тайзі без їжі, парашутні стрибки вночі. Мінно-підривна справа вчить ламати мости за хвилини, вогнева підготовка — стріляти з будь-якої позиції. Психологія: симуляція допитів, стрес-тести, де ламаються 80% рекрутів.
Російські ДРГ з ГРУ чи “Вагнера” тренуються в Уссурійську чи Кубинці, фокус на фізуху й тактику. Українські ССО додають сучасність: РЕБ проти дронів, кіберрозвідку. Ви не повірите, але бійці витримують -40°C у Карпатах чи +50° на півдні, харчуючись комахами. Це не спорт — це війна з собою.
Завдання та тактика: удар у спину
ДРГ виконує три головні завдання: розвідка (координати баз, ешелонів), диверсія (підриви, саботаж), деморалізація (атаки на склади, паніка серед цивільних). Тактика класична: проникнення (пішки/гелікоптер), спостереження 3–7 днів, удар і відхід. Уникають бою, б’ють нишком.
У 2026-му тактика змінилася: дрони для рекона, FPV для ударів. Група ховається, а дрон робить брудну роботу. Емоційний ефект величезний — один підрив змушує ворога перекидати батальйони в тил.
Озброєння та екіпірування: від АК до дронів 2026-го
Легкість править балом. Основне: АК-74М чи “Вал” з глушником для тиші, СВД для дистанції, РГД-5 гранати, НВД. Сапери — ТНТ, моноблоки. Екіпірування: камуфляж Ghillie, GPS, рації з шифром.
Сучасність: FPV-дрони для коригування, тепловізори, РЕБ-рюкзаки. У 2026-му Starlink-подібні термінали дають зв’язок будь-де. Ось порівняльна таблиця озброєння російських і українських ДРГ:
| Компонент | Російські ДРГ | Українські ДРГ (ССО) |
|---|---|---|
| Основна зброя | АК-74, “Вал” | АК-12, M4 (НАТО) |
| Оптика/НВД | 1ПН93, тепловізори | Покращені тепловізори, AI-розпізнавання |
| Дрони | Lancet, FPV | FPV з ШІ, розвідувальні Baba Yaga |
| РЕБ | Базовий | Продвинуті “Буковелі” |
Дані з uk.wikipedia.org та armyinform.com.ua. Українці випереджають у технологіях, роблячи рейди ефективнішими.
Практичні кейси: реальні операції ДРГ
У лютому 2026-го під Покровськом ЗСУ знешкодили російську ДРГ з 6 бійців — вони йшли на саботаж залізниці, але тепловізори ТрО виявили їх за 2 км. Група мала FPV-дрони, але РЕБ зірвав план.
Український кейс: рейд ССО в Бєлгородську область у січні 2026-го. 8 бійців підірвали склад ППО, знищивши 3 С-400. Автономія — 5 днів, відхід без втрат. Такі акції паралізують логістику РФ на тижні.
Ще один: афганський рекорд 1985-го, радянська ДРГ трималася 40 днів, знищивши 10 караванів. Сучасні уроки — дрони множать ефект у 5 разів.
ДРГ у війні Росії проти України: реалії 2022–2026
З початком вторгнення росіяни закинули ДРГ у Київ, Чернігів, Суми — мета: хаос у тилу. Багато провалилися: група в Гостомелі захоплена з дронами. У 2023-му понад 60 спроб на півночі, 70% нейтралізовано прикордонниками й ТрО.
Українські ССО відповідають дзеркально: рейди в Курськ, Бєлгород, знищення “Сенеже” — центру ГРУ. У 2025–2026 роках тренд: інтеграція дронів, де ДРГ коригує удари Bayraktar. Втрати РФ величезні — Генштаб фіксує тисячі в тилових операціях.
Ця асиметрична війна показує: ДРГ — не просто бійці, а каталізатор змін. Вони змушують ворога боятися власного тилу.
Як протидіяти ДРГ: практичні поради
Цивільні — перша лінія. Перед списком ключ: повідомляйте негайно, не геройствуйте самі. Ось алгоритм:
- Виявіть підозрілих: група 2–5 у цивільному, з рюкзаками, акцент, фото інфраструктури (мости, ЛЕП).
- Фіксуйте: час, місце, авто (номери), фото з геолокацією. Надішліть у чат-бот СБУ чи ТрО.
- Не наближайтесь: ДРГ озброєні, чекайте патруль.
- Для військових: патрулі з тепловізорами, собак, РЕБ. Секторизуйте лісосмуги.
У 2022-му такі сигнали врятували Київ від саботажу. Тепер з дронами протидія складніша, але ТрО ефективні — 80% ДРГ ловлять на кордоні.
Правові аспекти: комбатанти чи терористи?
ДРГ — комбатанти за Женевськими конвенціями, якщо в формі з шевронами. Дозволено диверсії проти військових об’єктів: мости, склади, ППО. Атака на цивільних чи лікарні — злочин, втрата статусу полоненого.
Російські ДРГ часто без форми, маскуючись — це шпигунство. Українські ССО дотримуються правил, фокусуючись на логістиці. Границя тонка: один цивільний жертва — і репутація в прірві. Міжнародне право захищає, але вимагає доказів.
У 2026-му кібердиверсії додають шарму: хак ДРГ паралізує мережі, але без шкоди цивільним. Війна еволюціонує, і ДРГ лишаються її авангардом — невидимим, невблаганним, готовим до наступного рейду.