Запорізький вітер, що несе запах промислових заводів і свободи Дніпра, став першим учителем для Яніни Соколової. Народжена 6 березня 1984 року в серці промислового гіганта України, вона виросла серед сталевих мостів і гучних верстатів, де мрії про мікрофон зіткнулися з реальністю пострадянського життя. Уже в шкільні роки Яніна чіплялася за слово, як за рятувальний круг, — у гімназії №28 з фізико-математичним ухилом вона не просто вчилася, а вже пробувала себе в ролях ведучих на шкільних заходах. Ця енергия, ніби розгін по трасі, штовхнула її до перших кроків у журналістику.
Сім’я Соколових не була медійною династією, але підтримувала доньчині пориви. Батьки, прості запорожці, бачили, як дівчинка з блиском в очах переписує шкільні газети. Ті ранні роки сформували характер — упертий, як запорізька коса, і гострий на язик. Яніна згадувала в інтерв’ю, як бігала вулицями, уявляючи себе репортеркою, що розкриває таємниці міста. Цей запал не згас, а розгорівся полум’ям кар’єри.
Освіта, що відкрила двері в світ медіа
Перша вища освіта прийшла в Запорізькому національному університеті — психологія, фах, який здавався нудним, але навчив читати людей, як відкриту книгу. Тут Яніна опанувала нюанси людської психіки, що згодом стало її суперзброєю в інтерв’ю. Потім — стрибок до Києва, де Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого дав акторську базу й режисерські навички. Дипломи в руках, а в серці — Київ, що пульсує можливостями.
Ще студенткою вона хапалася за будь-яку нагоду. У 2000-му — кореспондентка в газеті “Запорізька січ”, де перші тексти про локальні скандали вчили витягувати правду з брехні. Стажування на TV5 у Запоріжжі переросло в ефір — Яніна вела прогноз погоди, сміючись над хмарами, ніби вони її жарти. Короткі ефіри, але вони запалили іскру: телебачення кликало, як магніт.
Шлях телезірки: від регіональних каналів до національних хітів
2003 рік — Луганськ, канал “Лот ТВ”, програма “Всі гроші світу”. Яніна, молода й амбітна, розкопувала фінансові таємниці, не боячись локальних босів. Переїзд до Києва в 2004-му кинув її в театр “Вільний” — ролі в “Чайці Джонатана Лівінгстона”, “Піранделло”, “Українському Декамероні”. Сцена вчила тримати паузу, а камера — фокусуватися на емоціях.
2006-й — повернення на ТБ: “Ранок з Інтером”, де вона не просто читала новини, а додавала перчинку гумору. 2007–2008 — “Сніданок з 1+1”, де Яніна стала обличчям ранкового ефіру. З 2009-го — “5 канал”: “Ранок на П’ятому”, “Кіно з Яніною Соколовою” (2012–2020). А з 2015-го — її “Рандеву”, де гості від Порошенка до Вакарчука проходили через гострі питання, ніби через детектор брехні.
Акторство паралельно цвіло: серіали “Сім верст до небес”, “Терміново шукаю чоловіка”, “Костоправ”, короткометражки “Обійми мене”, “The Woman”. У 2017-му — співзасновниця “Screen School”, де курує курс “Телеведучий”, навчаючи новачків не боятися камери.
Щоб уявити її шлях чітко, ось ключові етапи кар’єри в таблиці:
| Період | Канал/Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2000–2001 | TV5 Запоріжжя | Ведуча погоди |
| 2006–2008 | Інтер, 1+1 | Ранкові шоу |
| 2009–дотепер | 5 канал | “Рандеву”, “Кіно” |
| 2018–2025 | YouTube | “Вечір з Яніною” |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, obozrevatel.com. Ця таблиця показує, як Яніна еволюціонувала від локальних новин до національного голосу.
YouTube як зброя проти пропаганди
2018 рік став поворотним: “Вечір з Яніною Соколовою” на YouTube — сатира на кремлівські фейки, з гумором гострішим за бритву. Канал набрав мільйони переглядів, дві срібні кнопки YouTube, аудиторія понад 1,3 млн. Яніна не просто коментує — вона розбирає міфи, ніби конструктор Lego, показуючи правду про війну. 2020-й — “Соромно!”, перезапуск з ТБ на YouTube після карантинного блоку на “Україна 24”. У 2025-му ефіри про “ітоги путіна”, Трампа, фронтові новини — актуальніше, ніж ранкова кава.
Ці проєкти не лише розважали, а й формували думку: топ-1 блогерка за ICTV 2019, топ-3 впливу на молодь за IREX. Яніна пише: “Правда — це не нудьга, а вибух.”
Рак, що не зламав, а загартував
2019-й — удар: рак ендометрію, 7 місяців пекла з хімією та променевою. Яніна мовчала в ефірі, але перемогла. Звідси — “Я, Ніна”: книга з 53 відео Шевченка, пісня, фільм 2023-го (продюсерка). Фонд “Варто жити” зібрав мільйони на онко-допомогу. Ця битва зробила її іконою сили — жінкою, що каже: “Живи, бо варте”.
Волонтерка на передовій: від АТО до повномасштабної війни
З 2014-го — волонтерка АТО: календар “Щирі” для шпиталю, філм “Ми — солдати”. 2021 — Фонд Яніни Соколової: дрони, екіпіровка, ментальне здоров’я ЗСУ. У 2025-му — мільйони на фронт, репортажі з гарячих точок. Феміністка, амбасадорка HeForShe, бореться за права жінок у медіа й армії. Скандали? Так, з рекламою фонду 2024-го чи USAID 2025-го, але вони лише підкреслюють її прямоту.
- Зібрано понад 100 млн грн на ЗСУ (дрони, авто, терапія для бійців).
- Фронтові виїзди: розкопує корупцію, як у дрон-скандалах Гайдая.
- HeForShe: кампанії проти сексизму в українському шоу-бізі.
Ці пункти — не цифри, а врятовані життя. Яніна доводить: волонтерство — це не пости, а дії.
Сім’я, кохання та ритм життя
2010 — шлюб з банкіром Володимиром Литвином, сини Микола й Мирон. Розлучення ~2021-го не зламало: романи з Харчишиним додали романтики, але 2025-й — пауза. Біг у TopRunners — її антистрес, атеїзм — філософія свободи. Діти — гордість, Яніна вчить їх правді без фільтрів.
- Канал “Вечір з Яніною” має 1,38 млн підписників, ефір про “ітоги путіна 2025” набрав мільйони за дні.
- У 2019 — №1 блогерка України (ICTV), топ-100 жінок (“Фокус”).
- Розшукана в РФ як “терористка” з 2023-го — за правду про війну.
- Книга “Моїй ненародженій дочці” (2021) — гімн материнству в часи хаосу.
- Дві срібні YouTube-кнопки, але мріє про золоту — за вплив.
Яніна Соколова продовжує бігти — по фронту, ефіру, життю. Її голос лунає, ніби сигнал маяка в шторм, і ти знаєш: правда завжди переможе.