Масивний силует Су-27 розрізає хмари з грацією хижака, що полює на висоті понад 18 кілометрів. Цей радянський винищувач четвертого покоління, відомий за кодом НАТО як Flanker, розвиває швидкість до 2500 км/год і несе до 8000 кг озброєння на десяти точках підвіски. Створений для завоювання повної переваги в повітрі, він став основою цілої родини літаків, які досі лякають супротивників своєю маневреністю та дальністю польоту в 3530 км.
Його двигун АЛ-31Ф реве тягою 12 500 кгс на форсажі, дозволяючи зриватися в стрімкий підйом зі швидкістю 300 м/с. Пілоти називають його “живим” через здатність витримувати +9g перевантажень, виконуючи мертві петлі та “Кочку” – фігури, де хвіст йде вперед. У перші роки служби Су-27 патрулював кордони СРСР, а сьогодні продовжує службу в кількох арміях світу, адаптуючись до нових ракет і навіть західних бомб.
З порожньою вагою 16 380 кг і максимальною злітною 33 000 кг, цей гігант довжиною 21,9 м з розмахом крил 14,7 м поєднує потужність бомбардувальника з акробатикою легкого винищувача. Радари виявляють ціль за 100 км, а оптична система – за 50 км без радіовипромінювання. Така комбінація робить Су-27 не просто машиною, а справжнім господарем повітряного простору.
Від Т-10 до легенди: драматична історія створення
Усе почалося наприкінці 1960-х, коли в США злетів прототип F-15 Eagle – машина, що обіцяла панувати в небі. Радянське керівництво, не бажаючи відставати, у 1969 році запустило перспективний фронтовий винищувач (ПФІ). Конкурс розгорнувся між КБ Сухого, МіГ та Яковлєва, але перемогу здобув проект Т-10 від ОКБ Сухого під керівництвом Наума Чернякова, а згодом Михайла Симонова.
20 травня 1977 року Володимир Ільюшин підняв у небо Т-10-1. Літак вражав інтегральною схемою крила-фюзеляжу, але тести виявили проблеми: недостатня маневреність і тяга двигунів АЛ-21Ф3. Перші аварії потрясли команду – у 1978-му розвалився Т-10-2 з загибеллю Євгена Соловйова, а 23 грудня 1981-го Олександр Комаров не врятувався з Т-10С. Ці трагедії змусили перепроектувати машину: крило стало трапецієподібним з 10 точками підвіски, шасі – міцнішим, двигуни замінили на АЛ-31Ф.
20 квітня 1981-го той самий Ільюшин протестував Т-10С-1, і машина ожила. Державні випробування завершилися в 1984-му, серійне виробництво на Комсомольському заводі стартувало 1982-го. Перший полк у Миргороді отримав Су-27 у 1985-му, офіційне прийняття відбулося 23 серпня 1990-го. Загалом побудували близько 680 базових машин, без урахування деривативів.
Інженерне диво: конструкція та льотні характеристики
Су-27 – це шедевр аеродинаміки, де кожен елемент служить маневреності. Інтегральний планер з алюмінієвих сплавів і композиту має ефективну площу розсіювання (ЕПР) 10-20 м², але ключ – у крилі з кутом стрілоподібності 42° і елеронах, що дозволяють “розвертатися на копійці”. Система керування СДУ-10 робить літак статично нестійким на дозвукових, перетворюючи його на акробата.
Два двигуни АЛ-31Ф з форсажною камерою дають тяговоозброєність 1,2, а регульовані сопла – векторування тяги в модифікаціях. РЛС Н001 “Мурена” з антеною 107 см виявляє винищувач за 80-100 км спереду, супроводжує 10 цілей, наводить на 2. Оптична система ОЕПС-27 бачить за 50 км, а нашоломник “Щілина” дозволяє стріляти поглядом.
Ось ключові тактико-технічні характеристики базового Су-27С для порівняння з конкурентами:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина | 21,9 м |
| Розмах крил | 14,7 м |
| Висота | 5,9 м |
| Порожня вага | 16 380 кг |
| Максимальна злітна вага | 33 000 кг |
| Двигуни | 2 × АЛ-31Ф (122,6 кН форсаж) |
| Макс. швидкість | М=2,35 (2500 км/год) |
| Дальність | 3530 км |
| Практична стеля | 18 500 м |
| Швидкопідйомність | 300 м/с |
| Перевантаження | +9g |
| Озброєння | До 8000 кг на 10 точках |
Дані з uk.wikipedia.org та airwar.ru. Ці показники перевершують F-15 за маневром і дальністю, хоч і поступаються в електроніці ранніх версій. Навантаження на крило 378 кг/м² дозволяє довгі бої на віражах, а пробіг 620 м спрощує посадку.
Арсенал хижака: озброєння, що ламає оборону
ГШ-30-1 з 150 снарядами рве броню на шматки з дальності 400 м, але справжня сила – в ракетах. Шість Р-27 (радіус 130 км) для середнього бою, Р-73 з тепловізором для ближнього (30 км, кут захвату 60°). Р-77 з активним радаром додає “пожежу-на-забір”.
- Повітря-повітря: Р-27ЕР/Р (радіус/активна), Р-73 (маневрова з векторуванням), Р-77 (активна SARH).
- Повітря-земля: Х-29 (лазерна/ТВ, 30 км), Х-31П/А (антирадар/протикорабельна, М=3,5), Х-59 (ТВ-завантаження).
- Бомби: ФАБ-500, КАБ-500, а в українських версіях – JDAM-ER (72 км) та GBU-39 (до 8 шт.).
Десять пілонів несуть 4430 кг бойового навантаження в базі, до 8000 кг у модифікаціях. Система СУВ обирає ціль автоматично, а інтеграція західних HARM та Hammer у ЗСУ з 2022-го робить Су-27 універсалом. Ви не повірите, але цей “старий” винищувач тепер кидає точні бомби на 70 км – як F-35 у мініатюрі.
Еволюція роду: модифікації Су-27 по всьому світу
Базовий Су-27 породив імперію. Су-27УБ – двомісний тренер з 1986-го, Су-27СК – експортний з 1991-го (Китай, В’єтнам). Палубний Су-33 для “Кузьnetsова” з посиленим шасі. Су-27СМ/СМ3 – модернізовані з радаром “Ирбіс” (300 км), 12 пілонів і АЛ-31Ф-М1.
- Су-30МК: Двомісний ударний, експорт в Індію (272 шт.), В’єтнам.
- Су-35С: 4++ покоління з векторною тягою, 118 побудовано до 2026.
- Українські: Су-27С1М з планшетами для західної зброї, Су-27УБ1М.
- Китайські J-11: Ліцензійні, 300+ шт.
Росія модернізує флот: до 2026-го ~100 Су-27СМ3. Україна мала 67 після СРСР, модернізувала частину. Експорт охопив 10+ країн, з фокусом на Азію та Африку.
Полум’я бою: від Ефіопії до українського неба
Перше хрещення – ефіопсько-еритрейська війна 1999-2000. Ефіопські Су-27 збили 9 МіГ-29, не втративши жодного в повітрі, хоч і бомбардували з землі. В Анголі 2000-го один Су-27 впав від ЗРК. У Сирії 2015-го Су-27СМ3 патрулювали базу Хмеймім.
У російсько-українській війні з 2022-го Су-27 ЗСУ нищили “Орлани” та “Шахеди”, скидали JDAM по Зміїному. Російські версії атакували наземні цілі, але зазнали втрат: 2 підтверджені (Oryx). Українська сторона втратила 18+ до листопада 2025-го від ракет і дронів, але пілоти, як “Привид”, тримають небо. Су-27 довів: навіть у 2026-му він – щит проти БПЛА та крилатих ракет.
Цікаві факти про Су-27
П-42 на базі Су-27 встановив 27 світових рекордів 1986-1993: підйом на 6000 м за 42 сек (А.Івченко). Літак протаранив американський P-3 Orion у 1987-му без втрат для екіпажу. У Скнилівській трагедії 2002-го Су-27УБ убив 77 глядачів – найстрашніша авіакатастрофа в Європі. Китай скопіював його як J-11, додавши власні двигуни WS-10. Су-27 танцює “Кобру Пугачова” – ніс вгору на 120° без втрати швидкості. Один екземпляр стоїть у Музеї ВПС США як трофей.
Сьогодні, у 2026-му, Су-27 еволюціонує: росіяни планують Су-27СМ3 до 2030-х, українці інтегрують Storm Shadow. В’єтнам і Білорусь тримають ескадрильї, Ефіопія – для ППО. Цей велетень не здається, демонструючи, як радянська геніальність протистоїть новим викликам. Кожне злітання – нагадування про небо, де панує той, хто маневрує розумніше.