Тарас Цимбалюк вибухнув на екранах ролями, що чіпляють за живе: від харизматичного Карпа Кайдаша в трагікомедії “Спіймати Кайдаша” до безстрашного січового стрільця Івана “Ворона” у фільмі “Чорний ворон”. Цей актор з Черкащини, народжений у 1989-му, майстерно перевтілюється то в романтичного героя мелодрам, то в жорсткого копа детективів, а то й у ковальську силу “Кріпосної”. Його фільмографія – це понад 70 проектів, де кожен кадр дихає емоціями, а глядачі впізнають у ньому того самого хлопця з провінції, який прорвався до зірок українського кіно.
У 2020-х Цимбалюк став обличчям сучасного українського серіалу: від костюмованих драм XIX століття до гостросюжетних історій про лікарів і блогерів. А в 2025-му його “Холостяк” на СТБ розбурхав мережу, додавши шарму реаліті до акторської харизми. Сьогодні, на початку 2026-го, фанати чекають прем’єр “Випробувального терміну” та “Повернення”, де Тарас обіцяє нові грані таланту.
Його шлях – це не просто список титрів, а історія наполегливості: від епізодів у серіалах на кшталт “Повернення Мухтара” до головних ролей, що номінувалися на “Кіноколо”. Тарас грає ролі, які резонують з українською душею – любов, зрада, боротьба за свободу, – роблячи кожен серіал чи фільм подією.
Ранні роки: від Корсуня до Київської сцени
У маленькому Корсунь-Шевченківському на берегах Росі, де 16 грудня 1989-го з’явився на світ Тарас Васильович Цимбалюк, хлопець ріс у родині інтелектуалів. Батько, Василь Цимбалюк, відомий літературознавець та історик, мати Тетяна – філологиня, викладачка французької. Атмосфера книг і розмов про Шекспіра з Лесею Українкою визначила покликання. “Театр – це моя сім’я”, – зізнавався Тарас у інтерв’ю.
Після школи шлях лежав до Києва: у 2013-му він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, майстерня Валентини Зимньої. Ще студентом, у 2011-му, дебютував у Молодому театрі роллю Принца Марокканського у “Сатисфакції” за Шекспіром. А в 2012-му сяяв як Перелесник у “Лісовій пісні” Віктора Гирича та Лопахін у “Вишневому саді”.
З 2013-го – актор Київського академічного театру “Сузір’я”, де грає класику з сучасним акцентом. Та перша нагорода “Південні маски” 2011-го за Олександра в “Біді від ніжного серця” стала пропуском у велике кіно. Тарас не просто грав – він жив ролями, ніби витягував емоції з глибин української землі.
Кіно дебіют: епізоди, що стали трампліном
Перші кроки на ТБ – у 2010-му з епізодом оперативника в “Чужих помилках”, а згодом Саша Буслюк у “Сімейних мелодрамах” (2010-2016). 2011-й приніс Макса в “Щоденниках Темного”, де Тарас уже чіпляв харизмою. Далі – ролі в “Поверненні Мухтара” (Ліпкін, Віталій), пастор Іван у “Барі ‘Дак'” (2013-2014), Мирон у історичному “1943-му”.
Ці проекти, зняті переважно для українського ТБ, були школою: Тарас часто втілював антагоністів – бандитів, копів, сутенерів. У “Сашці” (2013-2014) як Ігор, чи “Вітальці” (2013-2016) як Стас – ролі другорядні, але з іскрою, що прорвалася крізь шаблон. “Я голив голову, грав ‘поганих хлопців’, бо це робота”, – згадував він. Цей період заклав базу: від 2014-го в “Особистій справі” (Іван Андрєєв) до головної в “Останньому яничарі” (Гюльхан, 2015).
- Ключові ранні серіали: “Відділ 44” (Єрьомін, 2015-2016) – динамічний опер, що полював злочинців у ритмі міських вулиць.
- “Володимирська, 15” (Мірошник, 2015-2016) – детектив з елементами містики, де Тарас додав шарму загадковості.
- “Провідниця” (Андрій Колосов, 2016) – романтика в потязі, перші кохальні нотки в кар’єрі.
Після списків епізодів приходили головні ролі, перетворюючи Тараса з “харизматичного фону” на зірку. Ці серіали, як “СуперКопи” (Степан Баранов, 2016), де він став головним героєм комедійно-кримінального екшену, показали: актор готовий до великого екрану.
Прорив: “Чорний ворон” і “Спіймати Кайдаша” – ролі-маркери
2019-й став поворотним: у фільмі “Чорний ворон” за романом Василя Шкляра Тарас втілив Івана “Ворона” Черноусова – січового стрільця, борця за Україну в 1918-1921-х. Ця роль, знята Ахтемом Сеїтаблаєвим, – чиста адреналіна: кінь, шабля, бої з більшовиками. Фільм зібрав касу, номінації на “Кіноколо”, а Тарас став символом патріотичного кіно. “Ворон” – це не просто герой, це душа нації, що б’ється за свободу”, – казали рецензенти.
2020-й підніс “Спіймати Кайдаша” – екранізацію Нечуя-Левицького, де Карпо Кайдаш, старший син, запалює сварки родини своєю вдачею. Трагікомедія з елементами фарсу стала хітом СТБ: 12 серій сміху й сліз, де Тарас грає харизматичного “бунтаря з душею поета”. Роль принесла популярність серед молоді, цитати типу “Карпо, ти що?!” заполонили соцмережі.
| Рік | Проект | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| 2019 | Чорний ворон | Іван “Ворон” Черноусов | Історичний екшен |
| 2020 | Спіймати Кайдаша | Карпо Кайдаш | Трагікомедія |
Дані з uk.wikipedia.org та kinobaza.com.ua. Ці проекти не просто підняли Цимбалюка – вони оживили українську літературу на екрані, показавши, як класика пульсує сучасними ритмами.
Мелодрами та детективи: широта палітри
Паралельно з патріотичним кіно Тарас розкрив романтичну сторону. У “Кріпосній” (2019-2021) – Назар, коваль, закоханий у панночку: костюмна драма про заборонене кохання у Львові XIX століття, 96 серій пристрастей. “Кава з кардамоном” (2021-, 2 сезони) – Андрій Марецький, харизматичний коханець у містичній мелодрамі, де кава стає метафорою долі.
Детективи тримали в тонусі: “Специ” (Віталій Солнцев, 2017), “Той, хто не спить” (Костянтин), “Опер за викликом” (Євстахов, 2018-2019). А “Жіночий лікар. Нове життя” (2023-, Андрій Балюк, гінеколог) – драма про життя і вибори, де Тарас грає емпатичного героя, близького до реальності. Ці ролі розкривають актора як універсала: від шабельних боїв до ніжних поглядів.
- Почніть з “Кріпосної” – для фанатів історичних драм з коханням.
- Перейдіть до “Кави з кардамоном” – містика й романтика в одному флаконі.
- Завершіть “Жіночим лікарем” – сучасна історія про емпатію.
Такий підхід дозволяє відчути еволюцію: від “важких” ролей до глибоких характерів, де гумор і драма переплітаються, як нитки в гобелені української екранізації.
Сучасні хіти та театр: баланс сцен
2023-й приніс “Перші дні” (Сергій) – серіал про адаптацію до війни, з копродукцією Європи, де Тарас показав стійкість. “Встигнути до 30” – комедія про millennials, “Зв’язок” – драма зв’язків у часи кризи. Дубляж “Тора: Рагнарку” (Скердж, 2017) та “Трансформерів: Початок” (2024) додав голосу харизми.
Театр лишається якорем: у “Сузір’ї” Тарас грає сучасні п’єси, балансуючи ТБ-зйомки з дошкою. Участь у “Танцях з зірками” (2019) та “Холостяку” (2025) розкрила його як шоумена – 14-й сезон став сенсацією, де реальне кохання злилося з акторством.
Анонси 2025-2026: нові вершини
На 2025-2026 припадає бум: “Кохання та полум’я” (2025, Тарас Сахно) – драма рятувальників ДСНС, де актор грає героя з вогнем у очах. “10 блогерят” (2025) – детектив за Агатою Крісті, адаптований для інфлюенсерів. “Песики” (2025) – сімейна комедія з тваринами.
2026-й: “Випробувальний термін” – комедія про випробування в коханні, “Коли ти розлучишся?” та “Повернення” – серіали з інтригами. “Кава з кардамоном. Сила землі” (2025) продовжує улюблену сагу. “Лютий привіт” (2026, Макс Лютый) – військова драма. Тарас обіцяє: “Ці ролі – про нас, про зараз”. Фанати в передчутті: актор еволюціонує, тягнучи за собою українське кіно вперед.
Цікаві факти з кар’єри Тараса Цимбалюка
- Голив голову роками для ролей “поганих хлопців” – від бандитів до копів, поки не перейшов до романтичних героїв.
- Знявся в кліпі “Ленінград” “Миг” (2020), але після 2022-го заявив: “Зараз би не погодився” – урок для всієї індустрії.
- Дублював Скерджа в “Торі: Рагнарку” – голос став хітом серед фанатів Marvel в Україні.
- У “Холостяку-14” (2025) шукав кохання наживо, перетворивши шоу на культурний феномен з мільйонами переглядів.
- Маскот його ролей – сила та вразливість: від стрільця до лікаря, завжди з іскрою бунтівника.
Ці факти роблять Тараса ближчим: не недосяжна зірка, а хлопець, який росте з нами. Його фільми й серіали – дзеркало сучасної України, де сміх чергуються зі сльозами, а герої борються за щастя. Дивіться, переглядайте – і чекайте новинок, бо Цимбалюк тільки розганяється.