Колись квітучі степи Херсонщини, промислові гіганти Донбасу чи мальовничі краєвиди Криму сьогодні ховаються за тінню чужих прапорів. Станом на лютий 2026 року Росія контролює близько 116 тисяч квадратних кілометрів української землі – це майже 19% території держави. Автономна Республіка Крим і Севастополь, значна частина Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також клаптики Харківської, Сумської й Дніпропетровської утворюють мозаїку тимчасової окупації, де мільйони українців борються за виживання.
Ці землі не просто точки на мапі – це домівки, де лунають шепоти спротиву, а вночі чути дрони партизанів. Офіційний перелік тимчасово окупованих територій, затверджений Мінрозвитку громад та територій, постійно оновлюється: лише в січні 2026-го з’явилися уточнення по Запорізькій і Сумській областях. Близько 6 мільйонів людей залишаються там, протистоячи примусовій мобілізації, русифікації та гуманітарній катастрофі.
З 2014-го, коли “зелені чоловічки” висадилися в Криму, окупація розрослася як бур’ян. Повномасштабне вторгнення 2022-го додало нові шматки: лівий берег Дніпра, промислові зони сходу. Деокупація Харківщини та правобережжя Херсонщини дала надію, але 2025-й приніс нові втрати – понад 4300 км². Тепер ці території пульсують болем і непокорою.
Історія окупації: від Криму до повного фронту
Все почалося в лютому 2014-го, коли без розпізнавальних знаків солдати оточили парламент Криму. За лічені тижні референдум під дулами автоматів анексував півострів – 27 тисяч км², де кримські татари першими відчули репресії. Того ж року на Донбасі “сепаратисти” проголосили ОРДО й ОРЛО, захопивши Донецьк і Луганськ. Лінія фронту застигла на 410 км, розділивши сім’ї навпіл.
Повномасштабна атака 24 лютого 2022-го змінила все. Російські танки прокотилися Запоріжжям, Херсоном, дійшли до околиць Києва. Херсон став першою обласною столицею під окупацією, де колаборанти видавали “паспорти РФ”. Деокупація восени 2022-го – бої за ХАРКІВ, Ізюм, Херсон – повернула 50% Харківської області. Але 2025-й став болісним: повторні наступи на Роботине (Запорізька), Вовченку (Донецька), частини Сумщини.
Хронологія подій нагадує шрами на тілі нації. У січні 2025-го Волноваський район Донецької знову впав, у липні – Пологівський Запорізької. Сумщина зазнала ударів у березні. Кожен кілометр – це бої, де ЗСУ стримують навалу, а партизани підривають тил.
Поточний перелік: регіони під контролем окупантів
Щоб розібратися в масштабах, погляньмо на офіційний перелік від Мінрозвитку (наказ №376 від 28.02.2025 з оновленнями 2026-го). Території класифікують як тимчасово окуповані, якщо там немає української влади. Ось ключові області з прикладами громад і населених пунктів.
| Область | Площа окупації (км²) | Населення (приблизно) | Ключові населені пункти | Дата початку |
|---|---|---|---|---|
| АР Крим + Севастополь | 27 940 | 2,35 млн | Сімферополь, Севастополь, Ялта | 20.02.2014 |
| Донецька | ~25 000 | ~3,5 млн (до війни) | Донецьк, Горлівка, Бахмут, Маріуполь (частково) | 07.04.2014 / 24.02.2022 |
| Луганська | 8 377 | 2,17 млн | Луганськ, Сєвєродонецьк (частково звільнено) | 29.04.2014 / 03.07.2022 |
| Запорізька | ~12 000 | ~1 млн | Мелітополь, Бердянськ, Роботине, П’ятихатки | 24.02.2022 |
| Херсонська | ~20 000 (лівий берег) | 1,05 млн | Нова Каховка, Генічеськ, Скадовськ | 24.02.2022 |
| Харківська | 1 405 | ~200 тис. | Вовчанськ, Куп’янськ (околиці) | 24.02.2022 / 2025 |
| Інші (Сумська, Дніпропетровська) | ~500 | ~50 тис. | Новеньке (Сумщина), села Дніпро. | 2025 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, mindev.gov.ua. Таблиця ілюструє динаміку – Донеччина лишається епіцентром, де 90% області в тіні. Оновлення переліку щомісяця враховують бої: наприклад, у лютому 2026-го уточнили статус громад Запоріжжя.
Кожен пункт – не суха статистика, а долі. У Мелітополі окупанти “націоналізували” заводи, а в Генічеську – будинки кримських татар. Перехід від однієї області до іншої показує, як окупація душить промисловість і сільське господарство.
Гуманітарна криза: життя на межі
Уявіть місто, де світло миготить від генераторів, а вода – раз на тиждень з колонок. На ТОТ брак ліків, електрики, опалення – норма. За даними ООН (звіт OHCHR за 2025), цивільні жертви зросли на 37%: понад 12 тис. загиблих з 2022-го. Тортури в фільтраційних таборах, примусові депортації дітей – 19 тис. викрадених.
Human Rights Watch у World Report 2026 фіксує ескалацію: у Херсоні окупанти стріляють по цивільних, у Донецьку – масові обшуки. Медицина в агонії: у Мелітополі закрили українські лікарні, ввели рублі. Голод і холод – зброя: зима 2025-го без газу залишила мільйони в льохах.
- Депортації: Понад 1 млн українців вивезено до РФ, де “реабілітують” у таборах.
- Мобілізація: Примусовий набір: у Луганську квоти по 1000 на тиждень, зниклих – тисячі.
- Допомога: Через Червоного Хреста пробивається крихта, але окупанти блокують.
Ці пункти – не абстракція. Історія Марії з Херсона, яка ховала сина від “мобілізаторів”, розриває серце. Перехід до культури показує, як душать душу нації.
Культурне стирання: війна за ідентичність
Окупанти не просто тримають землю – вони стирають українське. Школи в Криму з 2014-го викладають російською: заборонили підручники, ввели “ЗВО”. У Мелітополі театри перейменували, музеї – розграбовані. Кримські татари: 20 тис. депортованих з 2014-го, мечеті під наглядом ФСБ.
Мова – перша жертва. У Донецьку “ОРДО” забанила українські ЗМІ, ввела “патріотичне” виховання. 2025-го в Херсоні спалили бібліотеки. Але дух не зламати: підпільні уроки, графіті “Слава Україні” на стінах.
Метафора проста: як коріння дуба пробиває асфальт, так українська культура відроджується в тіні. Економіка – наступний шар.
Економічні рани: зруйнований потенціал
Донбас – вугілля й сталь, Запоріжжя – Запорізька АЕС (окупована з 2022-го, ризики Чорнобиля 2.0). Втрати: 20% ВВП України. Запорізька АЕС – 6 блоків під контролем РФ, безпека нульова. Херсонщина: поля заміновані, іригація зруйнована, урожай впав на 80%.
- Санкції: заборона торгівлі, порти Маріуполя – руїни.
- Лут: окупанти вивозять зерно, метал – мільярди збитків.
- Реконструкція: план на 500 млрд грн, але замінування 7 тис. км² гальмує.
Після деокупації Херсона бізнес відроджується, але шрами глибокі. Опір – світло в темряві.
Непокірні: партизанський рух і спротив
Партизани – легенда 2020-х. Рух “Атеш” – кримські татари та українці – понад 50% диверсій у 2025-му: підриви складів у Мелітополі, дрони на колони. Рух Опору ССО ЗСУ координує тисячі: саботаж залізниць, вбивства колаборантів.
У Херсоні “Жовта стрічка” – символ: пов’язки на дверях сигналізують окупантам. 2026-го фіксують 200+ акцій: пожежі на заводах, хакерство кол-центрів. Кожен вибух – нагадування: земля горить під ногами агресора.
Ці герої – як іскри в пороховні. Міжнародка додає сили.
Світовий погляд і шлях до деокупації
ООН, ЄС визнали окупацію злочином: резолюції Генасамблеї, санкції. Україна планує “військові ігри” з партнерами для повернення. Міноборони бачить напрями: авіаудари, десанти. Реінтеграція – закон 2018-го: амністія для тих, хто не зрадив.
Проблеми: замінування, озброєні “ополченці”. Але надія жевріє – як у Харкові 2022-го.
Цікава статистика окупації
116 250 км² – площа ТОТ, як вся Греція. 19,26% України під контролем РФ.
- 6 млн українців залишилися: 40% – пенсіонери.
- 19 тис. дітей депортовано (ООН).
- 4300 км² нової окупації у 2025-му (DeepState).
- 200+ партизанських акцій щороку.
Цифри вражають, але за ними – люди, які тримають фронт щодня.
Ці землі кликуть додому. Кожен день спротиву наближає той момент, коли прапор України замайорить скрізь. А ти, читачу, можеш підтримати: донат ЗСУ, поширення правди. Війна триває – наша воля сильніша.