П’ятий листопада 2024 року увійшов в історію як день, коли Дональд Трамп, попри всі скандали та спроби замахів, повернувся до Білого дому з 312 голосами колегії виборників проти 226 у Камали Гарріс. Ця перемога, підкріплена лідерством у популярному голосуванні вперше для республіканця з 2004-го, розколола Америку ще глибше, але й оживила дебати про саму суть демократії. Шістдесятові президентські вибори показали, як економічна тривога та імміграційні страхи переважили побоювання щодо авторитаризму.
Трамп набрав близько 77 мільйонів голосів – 49,8% від загального, – вигравши всі ключові штати від Пенсільванії до Невади. Гарріс, яка увійшла в гонку після відмови Джо Байдена, зібрала 75 мільйонів, але втратила підтримку серед латиноамериканців та молодих чоловіків. За даними FEC.gov, явка сягнула 66%, а кампанії витратили рекордні 15 мільярдів доларів. Тепер, у 2026-му, другий термін Трампа вже впливає на глобальні ринки та альянси, нагадуючи, що вибори президента США – це не просто національна драма, а глобальний землетрус.
Система, започаткована отцями-засновниками в 1787-му, перетворилася на унікальний механізм, де голоси штатів важать більше за чисту арифметику. Кожні чотири роки мільйони американців заповнюють урни, але справжній вердикт виносять 538 виборщиків. Цей ритуал, повний інтриг і несподіванок, починається задовго до листопадового вівторка.
Історія: від Вашингтона до поляризованої ери
Перші вибори 1788–1789 років стали тріумфом єдності: Джордж Вашингтон отримав усі голоси без опозиції, закладаючи фундамент нації з 69 виборщиками. Конституція США, ратифікована Конгресом Конфедерації, обрала непрямі вибори, аби уникнути “тиранії більшості” та посилити вплив менших штатів. Тоді, без партій, все зводилося до консенсусу.
Але вже 1800-й приніс хаос: Томас Джефферсон і Аарон Берр набрали по 73 голоси, змусивши Палату представників голосувати 36 турів. Цей глухий кут породив 12-ту поправку 1804-го, яка розділила голосування за президента та віцепрезидента. Подальші кризи – 1824-го, коли Джон Квінсі Адамс переміг у Палаті попри перемогу Ендрю Джексона в популярному голосі, чи 1876-го з суперечкою Хейс-Тільден – підкреслили вразливість системи.
Двадцяте століття додало драми: у 2000-му Джордж Буш-молодший обійшов Альберта Гора на 537 голосах у Флориді, а 2016-го Гілларі Клінтон програла Трампу попри 2,9 мільйона більше голосів. Ці прецеденти розпалюють дебати про реформу, але федералізм тримається міцно, як коріння старого дуба в бурю.
Покроковий процес: від перших кокусів до присяги
Цикл розпочинається за два роки до дня виборів, перетворюючись на марафон з дебатів, фандрайзингу та медійних битв. Кожен штат грає свою роль, роблячи процес децентралізованим і непередбачуваним. Ось ключові етапи, які перетворюють амбіції на владу.
- Реєстрація кандидатів (весна–літо за рік до виборів): Кандидати подають заявки до Федеральної виборчої комісії (FEC), збираючи підписи та кошти. Без федерального ліміту, але штати вимагають від 1% до 5% підтримки.
- Первинки та кокусі (січень–червень): Айова починає кокусами – партійними зборами, де делегати обираються голосуванням. Нью-Гемпшир слідує праймеріз – прямим голосуванням. Супервіторок у березні вирішує долю аутсайдерів.
- Національні конвенції (липень–серпень): Партії збираються в містах на кшталт Мілвокі чи Чикаго, де делегати (близько 4000 на партію) номінують тікет. Атмосфера – феєрверк емоцій з промовами та балами.
- Загальна кампанія (вересень–жовтень): Три дебати, мітинги, реклама на мільярди. Swing states як Мічиган чи Аризона стають ареною.
- День виборів (перший вівторок після першого понеділка листопада): Громадяни голосують за слейти виборщиків. Раннє голосування – до 50 днів у деяких штатах.
- Колегія виборщиків (перший понеділок після 12 грудня): 538 осіб голосують у столицях штатів. Результати надсилаються до Конгресу.
- Сертифікація Конгресом (6 січня): Віцепрезидент оголошує переможця. Потрібно 270 голосів.
- Інавгурація (20 січня): Новий президент складає присягу на Біблії чи Конституції перед Капітолієм.
Цей ланцюг, де кожен крок може зламати кампанію, нагадує шахову партію з мільйонами фігур. У 2024-му первинки Трампа були тріумфальними, а демократи боролися з кризою лідерства після Байдена.
Колегія виборників: щит федералізму чи пастка демократії
Серце системи – 538 виборщиків, розподілених за формулою: представники + 2 сенатори на штат плюс 3 для Вашингтона (23-тя поправка 1961-го). У 48 штатах переможець забирає всі голоси (winner-takes-all), що робить Калифорнію (54) чи Техас (40) золотом. Лише Мен і Небраска ділять пропорційно.
Переваги очевидні: малі штати як Вайомінг мають вагу 3,6 голоси на мільйон жителів проти 0,7 у Делавері. Це захищає від домінування мегаполісів. Але критики кричать про несправедливість – голос у Нью-Йорку важить менше.
Ось таблиця з прикладами, де популярний голос не вирішив:
| Рік | Переможець (EV) | Програючий (popular %) | Різниця в голосах |
|---|---|---|---|
| 1824 | Дж. Адамс (32) | Джексон (41%) | Палата вирішила |
| 1876 | Хейс (185) | Тільден (50,9%) | ~250 000 |
| 1888 | Гаррісон (233) | Клівленд (48,6%) | 90 000 |
| 2000 | Буш (271) | Гор (48,4%) | 537 у Флориді |
| 2016 | Трамп (304) | Клінтон (48,2%) | 2,9 млн |
Джерела даних: Wikipedia.org. Ці випадки, станом на 2026-й, підживлюють кампанію за прямими виборами, але 37 штатів мусять ратифікувати поправку – недосяжно.
Тріумф 2024: Трамп проти Гарріс у цифрах і емоціях
Кампанія 2024-го вибухнула після замаху на Трампа 13 липня в Пенсільванії – куля зачепила вухо, а фото з піднятим кулаком стало іконою. Байден зійшов з дистанції 21 липня, Гарріс об’єднала демократів, але Трамп, з віцепрезидентом Джей Ді Венсом, завоював робітників і меншини. Він виграв молодих чоловіків 54–44%, латино 46–52%.
Рекордні витрати – 15 млрд доларів – пішли на ТБ та соцмережі, де Трамп домінував подкастами. Явка 158 млн, але поляризація сягнула піку: 73% виборців бачили загрозу демократії.
Для українців це болючий момент: Трамп обіцяв “закінчити війну за 24 години”, скоротивши допомогу. У 2025–2026 його “America First” призвело до пауз у поставках, змусивши Київ шукати альтернативи в Європі.
Глянець на 2028: нові обличчя без Трампа
22-га поправка блокує третій термін Трампу, тож 7 листопада 2028-го стартує нова ера. Республіканці бачать Джей Ді Венса чи Рона ДеСантіс як наступників, демократи – Тіма Волца чи Гевена Ньюсома. Первинки почнуться в Айові січня 2028-го, конвенції влітку.
Тренди? Зростання AI-дезінформації, фандрайзинг через крипту, фокус на кліматі та Китаї. Swing states розширяться, а явка може впасти через втому від поляризації.
Глобальний відголос: від НАТО до Києва
Переможець у Вашингтоні диктує тон світу. 2024-й посилив скепсис Трампа до НАТО – союзники поспішають платити 2% ВВП. Для України це виклик: менше зброї, більше тиску на переговори з Росією. Але Трампова непередбачуваність може змусити Путіна до компромісів.
Економіка США впливає на всіх: тарифи Трампа підняли ціни, але стимулювали виробництво. Європа та Азія адаптуються, а Україна шукає баланс між допомогою та дипломатією.
Цікаві факти про вибори президента США
- Вільям Генрі Гаррісон помер через 32 дні після інавгурації 1841-го від застуди на церемонії – найкоротший термін.
- Трамп у 2024-му став найстарішим обраним президентом (78 років), обійшовши Байдена.
- Перша жінка-кандидат від великої партії – Гілларі 2016-го, але колегія зрадила популярний голос.
- У 1800-му Джефферсон переміг Берра після 36 турів у Палаті – рекордний дедлок.
- Кокус Айови 2024-го мав рекордно низьку явку 12%, але визначив Трампа.
- За даними Wikipedia.org, 7 президентів вигравали без більшості popular vote.
Ці перлини роблять вибори не просто політикою, а епічною сагою з елементами фарсу.
Система еволюціонує: раннє голосування зросло до 40%, онлайн-реєстрація в 42 штатах. Але сутність лишається – баланс влади між центром і периферією, де кожен штат має голос у долі світу.