Крихітне полум’я, запалене в серці Вифлеєму, долає тисячі кілометрів, щоб торкнутися рук мільйонів людей по всьому світу. Це не просто вогник на свічці — це Вифлеємський вогонь миру, символ тепла в холодні передріздвяні ночі, який несе послання про мир, любов і солідарність. Щороку наприкінці листопада його запалюють у Гроті Різдва Христового, на точному місці народження Ісуса, а потім австрійські скаути везуть його літаком до Відня, звідки починається грандіозна естафета.
Україна зустрічає цей вогонь з особливим трепетом, особливо в часи випробувань. Пластуни, як головні хранителі традиції, приймають його на кордоні від польських побратимів і розносять поїздами Укрзалізниці в кожен куточок країни — від Карпатських гір до прифронтових зон. У 2025 році, наприклад, 7 грудня на Михайлівській площі в Києві зібралися сотні людей, запалюючи свої лампадки від священного вогню, ніби запалюючи іскру надії в серці нації.
Цей вогонь не гасне: його можна перепалювати нескільки разів, і він зберігає свою символічну силу до самого Йордану. За даними plast.org.ua, в Україні акція охоплює церкви, лікарні, школи та військові частини, нагадуючи всім про єдність у розколотому світі.
Походження традиції: від благодійної акції до глобального символу
Все почалося в 1986 році в австрійському Лінці, де телерадіокомпанія ORF вирішила зробити добру справу. Вони хотіли принести світло з Вифлеєму тим, хто не зможе відсвяткувати Різдво вдома — хворим у лікарнях, дітям у сиротинцях. Скаутський провідник Бертль Рюнвальд підхопив ідею, і з маленької локальної ініціативи народилася щорічна міжнародна акція. За лічені роки вогонь поширився Європою, досягнувши Польщі, Чехії та Угорщини вже у 1989-му.
На початку це була сувора логістика: вогонь тестували у вакуумній камері на 40 годин горіння, щоб він витримав політ. Сьогодні традиція охоплює понад 30 країн, від Європи до Антарктиди, де полярники запалюють його в крижаних станціях. Уявіть: полум’я, народжене в спекотному Близькому Сході, мерехтить на кригах Південного полюса, нагадуючи про універсальне тепло людських сердець.
Цікаво, що акція не обмежується християнами — її визнають мусульмани у Вифлеємі, які охороняли храм Різдва під час хрестових походів. Це полум’я перетинає релігійні бар’єри, стаючи мостом між культурами.
Ритуал запалення: священний вогонь у Гроті Різдва
Кожного року, ближче до Адвенту, група австрійських скаутів прибуває до Вифлеєму. У Храмі Різдва Христового, побудованому ще в IV столітті, вони спускаються до печери, де стоїть срібна зірка — точне місце народження Ісуса. Від вічного вогню, що горить там постійно, запалюють лампадку. Атмосфера наповнена ароматом ладану, хором паломників і тремтінням від усвідомлення святості моменту.
Лампадку поміщають у спеціальний контейнер з водою, щоб уникнути обгорання, і відправляють літаком до Відня. Звідти починається естафета: пішки, велосипедами, потягами. У 2002 році, під час ізраїльсько-палестинського конфлікту, вогонь передали через дітей-арабів та євреїв — жест примирення, що розчулив весь світ.
Цей ритуал не просто церемонія: він нагадує про перше Різдво, коли зірка осяяла вертеп, розганяючи темряву. Сьогодні, в еру дронів і ракет, таке просте полум’я здається справжнім дивом.
Глобальна естафета: шлях вогню через кордони
З Відня вогонь мандрує “з рук у руки”. Австрійці передають словакам, ті — полякам, звідти до Чехії, Угорщини. У 1990-х естафета прикрасила потяги Словаччиною, відвідавши 72 міста. Сьогодні вона досягає США, Канади, Австралії та навіть Гренландії.
Ось як виглядає типова естафета в формі списку ключових етапів:
- Запалення у Вифлеємі: Кінець листопада, група скаутів отримує вогонь від греко-католицького священика.
- Політ до Відня: У контейнері, що витримує тиск і вібрацію.
- Європейська ланцюгова передача: Пішки через кордони, з церемоніями в столицях — Відень, Братислава, Варшава.
- Глобальне поширення: Літаком чи кораблем до інших континентів, з локальними скаутськими осередками.
- Завершення: Горіння в церквах до 19 січня, Йорданських свят.
Після такої подорожі вогонь не втрачає сили — його перепалюють у лампадки, і кожна сім’я несе частинку додому. Це ніби живий ланцюг добра, що пульсує через континенти.
Вифлеємський вогонь миру в Україні: еволюція національної традиції
До України вогонь дістався 1992 року завдяки приватній ініціативі пластунів. Офіційно — з 1998-го на переході Рава-Руська — Гребенне, де польські скаути ZHP передають його українським побратимам. З 1999-го Пласт розносить його по областях: від Львова до Харкова, від Ужгорода до Одеси.
З 2006-го щороку піднімають на Говерлу — символ єдності. У 2007-му українська делегація вперше поїхала до Відня на урочисту літургію. Під час Революції Гідності 2013-го вогонь горів на Євромайдані, а з 2014-го — у окопах на Сході.
З 2021-го Укрзалізниця стала ключовим партнером: лампадка мандрує поїздами до 22+ вокзалів. У 2025-му це вже п’ятий такий рейс. Пластуни передають вогонь Офісу Президента, Верховній Раді, митрополиту Епіфанію, міністерствам — від МОН до Мінрозвитку.
Для наочності ось таблиця ключової хронології в Україні:
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1992 | Перша приватна доставка |
| 1998-1999 | Офіційний старт на кордоні |
| 2006 | Перше підняття на Говерлу, веломарафон до Києва |
| 2013 | На Євромайдані |
| 2014+ | Передача воїнам на фронт |
| 2021+ | Поїзди Укрзалізниці |
| 2025 | Прибуття 7 грудня до Києва, передача Зеленському 11 грудня (джерело: president.gov.ua) |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та plast.org.ua. Ця традиція перетворилася на національний феномен, де тисячі пластунів долають відстані, щоб запалити вогонь у найвіддаленіших селах.
Символіка вогню: від біблійних часів до сьогодення
Вифлеємський вогонь — це не випадковий символ. Він уособлює світло Христа, що розганяє темряву гріха, як зірка над вертепом. У скаутському дусі це жертовність, солідарність і випромінювання добра. Під час війни в Україні гасло 2024-2025 — “Світло переможе темряву” — набуває пророчого сенсу.
Полум’я нагадує про перших християн, які ховали вогонь від переслідувань. Сьогодні воно горить у госпіталях для поранених, у волонтерських хабах для переселенців, на передовій для захисників. Ви не повірите, але навіть у бліндажах воно дає сили триматися.
У глобальному контексті вогонь єднає: католиків і православних, християн і мусульман. Він долає кордони, як у 1989-му, коли горів на Берлінській стіні, символізуючи кінець Холодної війни.
Цікаві факти про Вифлеємський вогонь миру
- У Чехії одного разу зібралося понад 10 тисяч людей на площі, щоб зустріти його.
- Дісталося до Антарктиди: полярники запалюють його в крижаних базах.
- У 2002-му передали через дітей-миротворців під час конфлікту на Близькому Сході.
- Горить без гасіння понад місяць у церквах, витримує морози та вітри.
- Україна бере участь у віденській церемонії з 2007-го, відправляючи делегації.
Ці історії роблять традицію живою легендою, повною несподіванок і тепла.
Вифлеємський вогонь у 2025 році: вогник надії на фронті
У 2025-му акція набула особливого розмаху. 7 грудня вогонь прибув до Львова, звідти — до Києва на Михайлівську площу, де сотні киян запалювали лампадки під зоряним небом. Президент Володимир Зеленський прийняв його 11 грудня, наголосивши: це символ добра в часи єдності.
Пластуни передали лампадки міністерствам, церквам Черкас, Житомира, Харкова. Поїздами Укрзалізниці він розійшовся до Вінниці, Тернополя, Івано-Франківська. Особливо зворушливо — доставки на фронт: медикам, воїнам, сім’ям полеглих. У Харкові та Запоріжжі ризикували, але досягли мети.
Акція поєднується з благодійністю: збирають на спорядження для пластунів-захисників, адвент-календарі добрих справ. Це не просто вогонь — це рух, що зігріває Україну зсередини, нагадуючи: навіть у найтемніші ночі полум’я не згасне.