Світанок 17 квітня 1983 року в пострадянському Союзі ознаменував появу на світ хлопчика, який згодом опиниться в епіцентрі гучних скандалів. Євген Павлович Бакланов, народжений у часи, коли надія на стабільність ще теплилася в серцях мільйонів, виріс у типовому радянському середовищі, де російська мова звучала поряд з українською, а мрії про краще майбутнє перепліталися з першими розчаруваннями перебудови. Вінниця, Полтава чи Київ – точне місце народження не висвітлене в публічних джерелах, але Поділля та Східна Україна стали ареною його ранніх кроків, де формувалися погляди на слов’янську єдність.
Дитинство Євгена пройшло в атмосфері змін: розпад СРСР кинув виклик молодому поколінню, змушуючи шукати нові шляхи. Бакланов обрав сферу особистісного зростання – тренінги, мотиваційні семінари, де вчив інших долати бар’єри. Ця професія, популярна в 2000-х, дозволяла йому спілкуватися з людьми з різних верств суспільства, від підприємців до чиновників. Уявіть: зали, наповнені енергією, де він, ще молодий чоловік за тридцять, надихав на саморозвиток. Така робота заклала основу для майбутніх громадських проєктів, де мотивація переростала в організовану діяльність.
Політичний дебют: амбіції 2006 року
2006 рік став поворотним – Євген Бакланов ступив на політичну арену як кандидат у народні депутати від Народного блоку Володимира Литвина. Мажоритарний округ у Полтавській області, №18, де він змагався за голоси виборців, обіцяючи стабільність і розвиток. Хоча мандат не дістався йому, цей крок виявив амбіції: з тренера до потенційного парламентарія. Тієї ж осені балотувався до Полтавської обласної ради від тієї ж сили – дані про результати розмиті, але досвід залишився.
Чому Полтава? Можливо, корені родини чи зв’язки з регіоном, де російськомовне населення відчувало культурні потреби. Бакланов позиціонував себе як практичного лідера, далекого від радикалізму. Цей період – час, коли Україна балансувала між Заходом і Сходом, а молоді політики шукали нішу в центристських силах. Не пройшовши, він не зник, а переключився на громадський сектор, де вплив міг бути не меншим.
Громадський активізм: фонди та товариства
На початку 2010-х Бакланов розквітнув як організатор. У 2013 році, 7 жовтня, зареєстрував Всеукраїнський благодійний фонд “Слов’янські цінності” (ЄДРПОУ 38655759, Київ, вул. Вєтрова, 15). Фонд фокусувався на підтримці культури, освіти та соціальних проєктів для слов’янських громад. Він став засновником і керівником, підписантом кількох структур: “Работа Груп”, “Віваче Фінанс”, “Руське національно-культурне товариство”.
У 2016-му відкрив у Києві ГО “Руське національно-культурне товариство”, а також був дотичним до “Об’єднання співвітчизників Мирні ініціативи – Розвиток (МІР)”. Ці організації проводили заходи: фестивалі Пушкіна, лекції про толерантність, допомогу ветеранам. Бакланов очолив Координаційну раду російських співвітчизників в Україні, позиціонуючи себе захисником прав російськомовних. У Вінниці він вільно рухався, організовуючи зустрічі, де обговорювали культурні зв’язки з Росією.
Щоб краще зрозуміти масштаб, ось ключові організації, пов’язані з Баклановим:
| Організація | Дата реєстрації | Роль Бакланова | ЄДРПОУ |
|---|---|---|---|
| ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “СЛОВ’ЯНСЬКІ ЦІННОСТІ” | 07.10.2013 | Засновник, керівник | 38655759 |
| Руське національно-культурне товариство | 2016 | Засновник | Н/Д |
| Об’єднання співвітчизників МІР | Після 2014 | Дотичний | Н/Д |
Джерела даних: youcontrol.com.ua. Ця таблиця ілюструє, як Бакланов будував мережу, залучаючи гранти на культурні проєкти. Після Революції Гідності, коли напруга зросла, його ініціативи набули проросійського відтінку, фокусуючись на “захисті співвітчизників”.
Зв’язки з російськими структурами: гранти та з’їзди
Після 2014 року фонди Бакланова отримали фінансування від російського Фонду “Русский мир”, створеного указом Путіна для просування “м’якої сили”. Гранти йшли на фестивалі, семінари – до мільйонів рублів. У 2021-му на з’їзді співвітчизників у Москві Бакланов скаржився на “заборони російського” в Україні, позиціонуючи себе мостом між народами.
Ви не повірите, але й у 2025-му, за даними розслідування Радіо Свобода, він курував “Центр правових консультацій” у Києві, готуючи звіти для РФ про “воєнні злочини ЗСУ” та права російськомовних. Проєкт “Правфонд” – мережа адвокатів, фінансування з Кремля. Бакланов просив мільйони рублів на 2025–2029 роки, вербуючи юристів. Ця діяльність тривала паралельно з війною, викликаючи питання про лояльність.
Затримання СБУ: від активіста до підозрюваного
Вересень 2022-го, Вінниця. СБУ хапає Бакланова під час вербування: завдання – фіксувати ракетні удари, місця ППО ЗСУ, бронетехніки, фото-відео за гроші від ворога. Його ГО слугувала прикриттям для спецслужб РФ. Підозра за ч.1 ст.111 ККУ – державна зрада. За даними Chesno.org, він надавав Росії допомогу в підривній діяльності.
Бакланов утік до РФ, прописаний у Московській області, Луховиці. Заочний арешт, справа у Вінницькому міському суді. На осінь 2025-го призначено засідання – обвинувачення продовжує тиск, викликаючи його оголошеннями.
Цікаві факти про Євгена Бакланова
- У 2006-му, у 23 роки, вже балотувався до парламенту – рідкісна сміливість для новачка.
- Його фонд “Слов’янські цінності” досі зареєстрований, хоч і без активності.
- З лав тренінгів перейшов до політики, а потім – до “співвітчизників”, що нагадує кар’єрний джаглінг.
- У 2025-му курував адвокатів з РФ, попри розшук – мережа виявилася стійкою.
- Пов’язаний з “Українським вибором” Медведчука, що додало скандальності.
Ці епізоди малюють портрет людини, яка маневрувала між культурами, але загрузла в геополітиці. Його історія відображає конфлікти української ідентичності, де культурні мости обертаються мінними полями. Чи повернеться він? Судові оголошення натякають на продовження саги.
Сьогодні Бакланов у РФ продовжує координувати проєкти, але тінь обвинувачень не зникає. Вінниця кличе на судові засідання, а українська громадськість аналізує уроки: як розпізнавати приховані впливи в “благодійності”. Ця біографія – дзеркало складних часів, де кожен крок має наслідки.