У маленькому Корсунь-Шевченківському на Черкащині, де Дніпро шепоче старовинні легенди, 16 грудня 1989 року з’явився на світ Тарас Васильович Цимбалюк. Син двох викладачів — батька-літературознавця Василя Васильовича, який вчив сина переказувати твори класиків, і матері Тетяни Василівни, майстрині французької мови, — хлопчик ріс у атмосфері книг і слів, що оживають. Ці корені, просякнуті патріотизмом і культурними традиціями, стали фундаментом для майбутньої зірки українського кіно. Уже в дитинстві Тарас не сидів на місці: бальні танці кружляли його в ритмі вальсу, дзюдо й бокс загартовували характер, а футбол з однолітками додавав командного духу.
Шкільні роки в гімназії перетворилися на справжній вир подій. Тарас захопився КВН, де його гумор і харизма сяяли яскравіше за софіти. Батько, мудрий наставник, відмовив від ідеї стати чистим гумористом, порадивши театральний шлях — ширший, як степи України. Перший вступ до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого провалився, але не зломив. Тарас обрав Київський національний університет культури і мистецтва, де провчився п’ять років, паралельно знімаючись у масовках. На третьому курсі повернувся до мрії, вступивши до Карпенка-Карого на курс Валентини Зимньої. Диплом 2013 року став пропуском у великий світ сцени.
Перші кроки на сцені та екрані: від бандитів до героїв
Ще студентом Тарас почав працювати в Київському академічному Молодому театрі (2011) і Театрі юного глядача на Липках (2012). Ролі Принца Марокканського у “Венеційському купці” Шекспіра чи Перелесника в “Лісовій пісні” Лесі Українки розкрили його драматичний талант. З 2013-го — актор Київської академічної майстерні “Сузір’я”, де сцени киплять емоціями, ніби українські вишиванки барвами.
Кіно покликало 2011-го: дебют у містичному “Щоденниках Темного” як Макс. Слідом — ролі охоронців і бандитів у “Поверненні Мухтара”, “Сашці”, “Барі ‘Дак'”. Голіноголові, суворий погляд — типовий образ для новачка. Але прорив стався 2015-го з головною роллю Гюльхана в “Останньому яничарі”, де партнерами були Юрій Бєляєв і Армен Джигарханян. Тарас вчився ремесла, вбирав поради легенд. Ця роль розкрила його як актора, здатного нести вагу історії на плечах.
Фільмографія: ролі, що запам’яталися серцям українців
Фільмографія Тараса Цимбалюка — це понад 50 проєктів, де він майстерно перевтілюється, ніби хамелеон у вихорі подій. Від епізодів до головних ролей, його герої завжди мають душу: брутальні зовні, чутливі всередині. Ось ключові твори, що зробили його зіркою.
| Рік | Проєкт | Роль | Опис |
|---|---|---|---|
| 2019 | Чорний ворон | Іван “Ворон” | Головний герой-партизан, що бореться за Україну в часи УПА. Фільм за романом Василя Шкляра став гімном незламності. |
| 2019 | Кріпосна | Назар, коваль | Чесний коханець Катерини, символ любові й жертви в кріпацькій епосі. |
| 2020 | Спіймати Кайдаша | Карпо Кайдаш | Брутальний, але роумантичний син, що оживив класику Івана Нечуя-Левицького. |
| 2021 | Кава з кардамоном | Андрій Марецький | Син священника, чиє життя перевертає революція — драма про вибір і долю. |
| 2023- | Жіночий лікар. Нове життя | Доктор Андрій Балюк | Гінеколог з емпатією, що рятує не лише тіла, а й душі. |
| 2025 | Кохання та полум’я | Тарас Сахно | Рятувальник ДСНС, що шукає диверсанта серед своїх — про героїзм у мирний час. |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, kinobaza.com.ua. Ця добірка показує еволюцію: від антагоністів у “Розтин покаже” (прокурор Ілля Левченко) до патріотів у “Перших днях”. Тарас не боїться негативу — його Левченко хитрий, як лисиця, але глибокий.
- Історичні драми: “Чорний ворон”, “Кріпосна” — де він втілює борців за свободу, наче сам з тих часів.
- Сучасні детективи: “СуперКопи”, “Полкан” — динамічні опери з гумором.
- Романтика: “Невірна”, “Коли ти вийдеш заміж?” — ролі, що крадуть серця.
Кожен проєкт — крок уперед. У 2025-2026 Тарас знявся в “Конотопській відьмі”, “10 блогерят”, а “Потяг до Різдва” показав його самого себе — щирим і близьким.
Театр “Сузір’я” та благодійні постановки: сцена як зброя
Театр для Тараса — не хобі, а серцебиття. У “Сузір’ї” він грає ролі, що чіпляють душу, від класики до сучасних драм. Але війна додала сенсу: з Євгеном Олійником запустив “Емігранти” за Мрожеком — іронія біженців, зібрали мільйони для ЗСУ. “Основний інстинкт”, “Наші Кайдаші” — 199 вистав у 50 містах України й Європи, понад 5 млн грн на фронт. Тарас об’єднав Act Lots: аукціони речей із серіалів на дрони й медикаменти. Навіть офіціантом попрацював, зібравши 223 тис. грн на евакуацію.
Цікаві факти про Тараса Цимбалюка
- Зріст 193 см, улюблений спорт — бокс і футбол, але зірка “Танців з зірками” 2020-го.
- Озвучував Скерджа в “Тор: Раґнарок” — голлівудський акцент українською!
- Кліп “Ленінград” “Миг” 2020-го знімано в Києві українською командою, але після 2022-го жаліє: “Не робив би з росіянами”.
- Премія “Південні маски” 2011-го за “Біду від ніжного серця”.
- Улюблена книга — “Ворошиловград” Жадана, знак його стрілецької пристрасті.
Особисте життя: від шлюбів до пошуків на “Холостяку”
Тарас — магніт для емоцій. Перший шлюб з одногрупницею Ангеліною тривав півтора року: “Не нагулявся, поквапилися”. Другий — з стилісткою Тіною Антоненко, розійшлися через різні погляди. З 2022-го — з бізнесвумен Світланою Готочкіною, але розрив перед “Холостяком-14” 2025-го. Шоу на СТБ стало тестом: 25 дівчат, романтика під зірками. Переможниця Надін Головчук — модель з теплотою в очах. Але в січні 2026-го розійшлися: голосове й SMS, звинувачення в брехні, тінь колишньої Світлани. Тарас вірить у кохання, попри рани: “Хочу щасливу історію”. Фото з Анастасією Половинкіною в Буковелі, візити до батьків на Різдво — життя триває.
Волонтерство та виклики: незламний дух у часи війни
З 24 лютого 2022-го Тарас — на фронті допомоги. Театр як зброя, соцмережі — для зборів. Скандал 2025-го: роль азовця в “Лютому привіті” розкритикував воїн Данііл Мірешкін, назвавши ухилянтом. Тарас відповів жорстко: “Традиційно дої**лись. Волонтерю чотири роки, знецінили всіх акторів!” Колеги підтримали. Його внесок — не слова, а справи: дрони, авто, евакуація.
Сьогодні, на початку 2026-го, Тарас готується до прем’єр “Вічник”, “Ну мам!”, поєднуючи сцену з допомогою. Його біографія — як український серіал: драма, гумор, перемоги. Історія триває, наче розмова з другом за кавою з кардамоном.