Денис Анатолійович Шмигаль: львів’янин на енергетичному фронті

Уявіть львівського хлопця, який починає з бухгалтерських зошитів на автобусному заводі, а опиняється на чолі української енергетики посеред війни. Денис Анатолійович Шмигаль, народжений 15 жовтня 1975 року в серці Галичини, сьогодні — перший віцепрем’єр-міністр і міністр енергетики України. З 14 січня 2026 року він очолює боротьбу з блекаутами, імпортує електрику з Європи та координує відновлення мереж, зруйнованих ракетами. Його шлях — це не просто посади, а рекордне прем’єрство понад п’ять років (2020–2025), короткий, але насичений міністерський оборони (2025–2026) і вміння виживати в кризах.

Шмигаль пройшов бізнес ДТЕК Ріната Ахметова, де оживив Бурштинську ТЕС, керував регіоном на Прикарпатті та витягував економіку під пандемію й повномасштабне вторгнення. Його уряд реалізував 330 реформ, забезпечив рекордні 45 мільярдів доларів допомоги в 2025-му як міністр оборони та зараз бореться за кожен кіловат. Цей інженер-економіст з червоним дипломом Львівської політехніки довів, що західноукраїнська наполегливість — ключ до влади.

Його історія — як галицький сир: шар за шаром набирає смаку з роками, поєднуючи практицизм і стратегічний погляд. Від скромних львівських підприємств до кабінету на Грушевського, Шмигаль завжди фокусувався на енергії — чи то ТЕС, чи національна оборона, чи електромережі під обстрілами.

Ранні роки: корені в промисловому Львові

Львів 70-х — місто заводів, трамваїв і студентського гомону. Тут, у родині підприємця Анатолія Івановича та Ірини Феліксівни, виріс Денис. Батько займався бізнесом, брат Дмитро згодом став CEO турагентства “Аккорд-Тур”. Атмосфера прагматизму просочилася в кров: ще школярем Денис мріяв про техніку й економіку.

У 1997-му Львівська політехніка видала йому червоний диплом інженера-економіста за спеціальністю “менеджмент у виробничій сфері”. Стажування в Бельгії, Канаді, Грузії та Фінляндії розширили горизонти, а програма Федерального міністерства економіки Німеччини навчила європейським стандартам. Шість років по тому, у 2003-му, в Інституті регіональних досліджень НАН України він захистив кандидатську дисертацію на тему “Розвиток виробничої інфраструктури регіону в умовах ринкової економіки”. Це не суха теорія — реальні інструменти для заводів, які він потім застосовував на практиці.

Освіта стала трампліном: від абстрактних формул до реальних фабрик. Шмигаль не просто вчився — він готувався керувати хаосом переходу від радянщини до ринку.

Бізнес-школа життя: перші кроки на заводах і в банках

Кар’єра стартувала динамічно, ніби львівський трамвай на розгін. 1994–1995: менеджер у ПП “О’кей” — перші уроки торгівлі. Потім бухгалтерія: відділ неторгових операцій “Електронбанку” (1995–1997), де рахував валюту в кризу; ВАТ “Львівський автобусний завод” (ЛАЗ, 1997–1998), де освоїв виробничі фінанси; ЗАТ “З-Торговий дім” і ТОВ “ЛА ДІС” (1998–2003).

До 2005-го Шмигаль піднявся до директора з економіко-стратегічного розвитку ЛАЗу — начальника фінансового відділу, аналітика. Тут, серед гарячих пресів і автобусних кузовів, він навчився балансувати бюджети в умовах дефіциту. Заступник гендиректора “ЛА ДІС” (2005–2006), директор з економіки “Комфорт-Інвест” (2006–2008), гендиректор ТОВ “Росанінвест” (2008–2009) — кожен крок додавав ваги.

Ці роки — фундамент. Шмигаль не уникав бруду реального бізнесу: борги, кризи, переговори. Він перетворив хаос 90-х на систему. Перехід до держслужби став логічним: помічник голови Львівської ОДА (2009), керівник главку економіки (2009–2011), голова ГО “Інститут регіонального розвитку” (2011).

Енергетичний стрибок: ДТЕК і Бурштинська ТЕС

Енергетика кликала, як магніт. 2015–2017: радник президента, віцепрезидент, гендиректор ТОВ “Львівхолод”. Але прорив — ДТЕК, енергетичний гігант Ріната Ахметова. 2017: заступник гендиректора з соціальних питань ПАТ “ДТЕК Західенерго”. Січень 2018: директор Бурштинської ТЕС — ключової станції для експорту в ЄС.

Шмигаль взявся за реформи: нульовий травматизм, модернізація, соціалка. Станція, що годувала Європу струмом, зажила новим життям — інвестиції, безпека, ефективність. До липня 2019-го він поєднував директорство з в.о. заступника. Критики звинувачували в “ахметовщині”, але цифри мовчать: ТЕС стабілізувала Захід, навчила Шмигаля кризовому менеджменту.

Цей етап — метафора його кар’єри: з вугілля в електрику, з локального в глобальне. Досвід ДТЕК став базою для майбутніх міністерств.

Від регіону до Києва: ОДА і перші кабмінівські крісла

Серпень 2019: президент Зеленський призначає головою Івано-Франківської ОДА. Прикарпаття — нафта, газ, Карпати — Шмигаль фокусується на інвестиціях, реформах. Протести активістів через ДТЕК не зламали: він запустив проекти, стабілізував регіон. Лютий 2020: віцепрем’єр — міністр розвитку громад і територій у уряді Гончарука.

Короткий, але бурхливий старт: децентралізація, громади. 4 березня 2020: прем’єр-міністр після відставки Гончарука. Верховна Рада голосує “за” — 291 депутат. Початок епохи.

Прем’єр-рекордсмен: п’ять років у пеклі війни

Пандемія, потім вторгнення 24 лютого 2022 — Шмигаль на мостику. Уряд витягує економіку: ВВП не впав у прірву, інфляція під контролем. 330 реформ за Індексом VoxUkraine — 365 балів. Ключові: цифризація (“Дія”), “5-7-9” (335 млрд грн кредитів бізнесу), “Зроблено в Україні” (жовтень 2024).

Війна — тест: 24 млрд євро на дрони (перша країна з повним комплектом БПЛА), 9,3 млрд на відновлення 12 областей (2024), “Воюй або працюй” (2024). Член РНБО, Націнвестиційної ради. Рекорд: понад 5 років прем’єра — довше за всіх в історії. Критика? Бюрократія, тарифи — але стійкість визнана.

Перед списками — уявіть уряд як оркестр у шторм: Шмигаль диригував, не даючи потонути. Ось ключові реформи:

• Економіка: “5-7-9%” — кредити для 100 тис. бізнесів, порятунок від дефолту.
• Відбудова: 50 млрд грн на захист інфраструктури, гранти школам.
• Армія: Масштабні дрони, перше місце з БПЛА в НАТО-стандартах.
• Соціалка: Укриття в школах, автобуси, гранти вишам.
• Зовнішня: Торгівля з Туреччиною, ЄС-інтеграція.

Після цього — зростання: від мінус 30% ВВП у 2022 до плюс у 2024. Шмигаль не герой коміксів, а практик, що тримав країну на плаву.

Дані з uk.wikipedia.org та kmu.gov.ua (станом на січень 2026).

Міністр оборони: півроку на передовій

17 липня 2025: після відставки прем’єра — міністр оборони. Перший екс-прем’єр у силовиках. Шість місяців — рекорд допомоги: 45 млрд дол., 1300 нових зразків ОВТ, виробництво на 180 млрд грн (проти 122 у 2024). FPV-дрони масово, цифризація МО. Звільнений 13 січня 2026 — 265 голосів. Підсумок: “Військо тримає країну”.

Коротко, але плідно: від логістики до “Рамштайн”. Шмигаль посилив промисловість, що цвіте зараз.

Енергетичний рятівник: виклики 2026-го

14 січня 2026: назад до джерел — перший віцепрем’єр, міністр енергетики. Ракети б’ють мережі, 22 січня — “найважчий день після блекауту 2022”. Штаб ліквідації: 15 тис. фахівців 24/7, 50 тонн допомоги, 114 тонн вантажів. Плани: імпорт з ЄС (підвищення лімітів), інтерконектори, розподілена генерація +100 МВт, захист РЕБ.

Зустрічі з ЄС, МАГАТЕ: попередження про атаки на АЕС. 50 млрд грн на захист. Шмигаль — як диригент симфонії: ремонти біля фронту, менше бюрократії. Майбутнє — модернізація, відновлення, стійкість.

Шмигаль продовжує: кожен день — бій за світло. Його енергія тримає не лише мережі, а й надію.