У серці Манхеттена, де вуличний гамір зливається з мріями про великі екрани, 17 серпня 1943 року з’явився на світ Роберт Ентоні Де Ніро-молодший. Син двох художників-богемників, він виріс у вихорі Грінвіч-Віллидж та Маленькій Італії, де запах свіжої піци змішувався з ароматом фарб і глини. Уже в підлітковому віці цей худорлявий хлопчик на прізвисько “Боббі Мілк” кинув школу, щоб поринути в акторство, натхненний образами Марлона Брандо та Джеймса Діна. Сьогодні, у свої 82 роки, Де Ніро – двократний оскароносний актор, чиї ролі від Тревіса Бікла в “Таксіст” до Джейка Ла Мотти в “Скажений бик” стали еталоном трансформації.
Його кар’єра – це не просто список фільмів, а симфонія інтенсивності: від гангстерів з холодним блиском в очах до комічних тещів, що ламають стереотипи. Два “Оскари” – за молодого Віто Корлеоне в “Хрещеному батькові II” (1974) та боксера в “Скаженому бику” (1980) – лише вершина айсберга. Де Ніро знявся у понад 120 проектах, зібрав армію фанатів і створив імперію поза камерою. А його родина з сьома дітьми нагадує, що за маскою крутого мафіозі ховається чутлива душа, яка пережила розлучення, аутизм сина та трагедію з онуком.
Нью-Йорк пульсує в кожній жилці Роберта Де Ніро, перетворюючи його на хронікера міських глибин – брудних, жорстоких, але сповнених пристрасті. Ця стаття розкриє, як скромний хлопець з італійським корінням став іконою, чия спадщина сягає від Скорсезе до сучасних серіалів Netflix.
Раннє дитинство серед художників і вуличних пригод
Роберт Де Ніро з’явився на світ у сім’ї, де мистецтво було релігією. Батько, Роберт-старший, абстракціоніст і скульптор італійно-ірландського походження, розкрив свою гомосексуальність незабаром після народження сина, що призвело до розлучення. Мати, Вірджинія Адмірал, поетеса та художниця з нідерландсько-англійськими коренями, виховувала хлопчика сама в богемному Грінвіч-Віллидж. Вони розлучилися, коли Роберту було два, але батько залишався поруч – водив сина в музеї та кіно, сіючи зерна творчості.
У Маленькій Італії Де Ніро товаришував з вуличними хлопцями, вникаючи в кодекс честі, що згодом оживає в його гангстерських ролях. Соромився богемного батька, який жив на горищі, але успадкував від нього вибуховий темперамент. У десять років дебютував на сцені як Боягузливий Лев у “Чарівнику країни Оз” – перший спалах акторської іскри. Школа не тримала: після кількох закладів, включаючи High School of Music & Art, він покинув навчання у 16, обравши шлях Стелли Адлер та Лі Страсберга.
Ці роки сформували його метод: занурення в персонажа, ніби в другу шкіру. Де Ніро не просто грав – він ставав, проникаючи в душі ролей з болісною правдивістю.
Перші ролі: від епізодів до прориву
Дебют у кіно припав на 1965 рік – епізод у “Трьох кімнатах на Мангеттені” Марселя Карне. Справжній старт – з Браяном де Пальмою: “Вітання” (1968) та “Привіт, мамо!” (1970). Фільми були скромними, але Де Ніро сяяв у імпровізаціях, демонструючи нервову енергію. У 1973-му “Бий у барабан повільно” принесло перші похвали критиків Нью-Йоркської гільдії за роль смертельно хворого бейсболіста.
Тоді ж з’явився Мартин Скорсезе з “Злими вулицями”. Роль Джонні Бой – хаотичного хулігана в кричущих сорочках – вибухнула: Полін Каел написала, що Де Ніро “творить власну правду, несамовитіший за Гофмана”. Це був союз геніїв: Дев’ять фільмів разом, від драми до епосу. Без Скорсезе не було б сучасного Де Ніро.
- Ключові ранні роботи: “Злі вулиці” (1973) – вуличний бунт; “Хрещений батько II” (1974) – Віто Корлеоне, де він вивчав Брандо, розмовляючи sicilійською.
- Ця роль принесла “Оскар” за другого плану – унікальний тріумф учня над учителем Страсбергом.
- Де Ніро переїхав до Італії на чотири місяці, освоював діалект, ходив у костюмах 20-х.
Після списку проривів кар’єра рвонула вперед, перетворюючи Де Ніро на зірку другого десятка голлівудських титанів.
Трансформації: ролі, що змінили кіно
“Таксист” (1976) – Тревіс Бікл, ветеран В’єтнаму, що ковзає в божевілля. Де Ніро схуд на 25 кг, водив таксі ночами, тренувався з пістолетами. Фраза “You talkin’ to me?” стала культовою, номінація на “Оскар”. Потім “1900” Бертіначчі – селянин-революціонер, “Мисливець на оленів” (1978) – Нік у в’єтнамському пеклі.
Вершина – “Скажений бик” (1980). Джейк Ла Мотта, боксер з демонами: Де Ніро тренувався з чемпіоном, набрав 27 кг жиру, щоб показати падіння. Другий “Оскар” за актора – і Ла Мотта плакав на прем’єрі, впізнаючи себе. Ця роль довела: Де Ніро – король методу, готовий ламати тіло заради правди.
| Фільм | Рік | Роль | Нагорода |
|---|---|---|---|
| Хрещений батько II | 1974 | Віто Корлеоне | Оскар (другого плану) |
| Таксист | 1976 | Тревіс Бікл | Номінація Оскар |
| Скажений бик | 1980 | Джейк Ла Мотта | Оскар (актор) |
| Мис страху | 1991 | Макс Кейді | Номінація Оскар |
Дані з en.wikipedia.org та imdb.com. Ці трансформації не просто вражали – вони перевизначали акторство, роблячи Де Ніро мостом між Новим Голлівудом і сучасністю.
Від гангстерів до комедій: розмаїття ролей
90-ті – епоха “Славних хлопців” (1990, Джиммі Конвей), “Казино” (1995, Сем Ротштейн), “Схоплення” (1995, з Пачино). Де Ніро майстерно балансував драму й екшн. Потім комедійний зсув: “Аналізуй це” (1999) – мафіозі на терапії з Біллом Мюрреєм, серія “Зустрінь тестька”. Ці ролі розтопили його “залізний” імідж, показавши гумор під бронею.
У “Джокері” (2019) – шоумен Мюррей Франклін, провокатор хаосу. “Ірландець” (2019) – Френк Шіран, де в 76 він молодшає цифрово. Номінація за “Вбивць квіткової місяця” (2023) – Вільям Гейл, маніпулятор з посмішкою змії.
- Комедії розширили аудиторію, доводячи гнучкість.
- Лише з Скорсезе – 10 фільмів, хімізія, що іскрить.
- Де Ніро знімався щороку, уникаючи стагнації.
Такий діапазон робить його вічним: від трагедії до сміху за кадр.
Цікаві факти про Роберта Де Ніро
- У 2003 переміг рак простати, не перервавши зйомки.
- Має італійське громадянство з 2006 – на чверть італієць.
- У “Скажений бик” сам виграв реальний бій у спаринг-партнера Ла Мотти.
- Засновник Tribeca Festival після 9/11, щоб відродити район.
- У 79 став батьком сьомої дитини – Гії від Тіффані Чен (2023).
- Підтримує сина з аутизмом, лобіював теми вакцин.
- Візит до СРСР 1980-х з Скорсезе – відхилили для “Анни Павлової”.
Режисура, продюсування та фестиваль Tribeca
Де Ніро не обмежився акторством: “Бронксська історія” (1993) – режисерський дебют, автобіографічна драма про мафію. “Хороший пастир” (2006) – шпигунський трилер. TriBeCa Productions (1989) випустила “Суботнього вечора в прямому ефірі” та “Вони бачать нас”.
Tribeca Film Festival з 2002 – рятівний маяк після 9/11. Де Ніро з Джейн Розенталь відродили Трикутник нижче Канал-стріт. Це не бізнес – місія, що відкрила тисячі талантів.
Велика родина: кохання, втрати та підтримка
Шлюби Де Ніро – як його ролі: пристрасні, складні. Перша дружина Дайанн Ебботт (1976-1988): син Рафаель (нерухомість), удочерена Дрена (актриса). Тукі Сміт: близнюки Джуліан та Аарон (1995, сурогатна мати); Аарон став Айрін у 2025, Де Ніро підтримує. Грейс Хайтавер (1997-2018): Елліот (аутизм, 1998), Хелен (2011). Гія Вірджинія з Тіффані Чен (2023).
Трагедія – смерть онука Леандро (19, 2023, передозування). Де Ніро: “Я пишаюся Айрін, вона сильна, як і всі мої діти”. Родина – його якір у штормі слави.
Імперія Nobu: від стейків до глобальних готелів
З Ноbu Мацухісою та Меїром Тепером – мережа Nobu: ресторани в 50+ містах, готелі в Лас-Вегасі, Манілі. Tribeca Grill, Greenwich Hotel. Планують Nobu Resort на Барбуді (2026). Де Ніро – ресторатор з інстинктом шоумена, де суші зустрічає голлівудський шик.
Політика: голос проти тиранії та за Україну
Анти-Трамп: “Клоун, диктатор”. Підтримує демократів, Ізраїль, антифракінг. З 2024 – United24 для України, привітання з Новим 2026: “Мир і свобода!”. Де Ніро – активіст, чия лють на екрані переходить у реальність.
Спадщина 2026: нові ролі та вічність
“Езра” (2024) – про аутизм, близьке серцю. “Нулевий день” (Netflix, 2025) – екс-президент у кібертрилері. “Альто Найтс” (2025) – мафія з Левінсоном. Почесна “Золота пальмова гілка” Канни (2025). У 82 Де Ніро не зупиняється – його вогонь палить екрани, надихаючи покоління. Кіно без нього – як Нью-Йорк без ночі: тьмяне й без таємниць.