Київські вулиці шепотіли про родину Суркісів ще з радянських часів, коли хлопець з єврейської сім’ї мріяв про щось більше, ніж стандартну бюрократичну стезю. Ігор Михайлович Суркіс, народжений 22 листопада 1958 року в серці столиці Української РСР, виріс у атмосфері, де дисципліна військового лікаря-батька змішувалася з практичністю матері, яка працювала в торгівлі. Батько Михайло (Рахміль) Давидович, прожиття якого сягнуло 101 року і завершилося 4 лютого 2021-го, став для синів прикладом стійкості – від фронтових окопів до київських лікарень. Мати Римма Яківна тримала дім у ладі, а старший брат Григорій, на дев’ять років старший, уже тоді прокладав шлях у великі ігри.
Дитинство Ігоря минуло в типовому київському дворі, де футбол на асфальті був не просто грою, а школою характеру. Хоча точні спогади з ранніх років рідко просочуються в публіку, братські зв’язки з Григорієм визначили траєкторію життя – вони стали невід’ємною частиною “Київської сімки”, олігархічного клану, що панував у 90-х. Ця родинна солідарність, наче коріння старого дуба, витримала бурі перебудови й державних криз.
Освіта та перші кроки: від студентської лави до комунальних вершин
У 1981 році Ігор Суркіс переступив поріг дорослого життя з дипломом Київського інституту народного господарства імені Дем’яна Коротченка – нині Київський національний економічний університет. Економіка в радянські часи була не просто наукою, а ключем до ніш, де можна було маневрувати системою. Молодий фахівець одразу поринув у ремонтно-будівельне управління “Київжитлорембудмонтаж”, де з 1981 по 1988 рік очолював відділ. Уявіть: сирі київські будмайданчики, де кожен цвях вимагав схвалення зверху, а він уже вчився розплутувати бюрократичні вузли.
Далі кар’єра рвонула вгору – заступник начальника управління житлового господарства Шевченківського райвиконкому (1988–1989), потім начальник відділу в Міністерстві житлово-комунального господарства України (1989–1990). Ці посади здавалися рутинними, але саме тут Суркіс набрався досвіду в управлінні ресурсами, що згодом перетвориться на бізнес-імперію. Його стиль – методичний, як шахова партія, де кожен хід веде до королівської вежі.
Бізнес-революція 90-х: Славутич, фонди та енергетичні баталії
Перебудова розірвала шаблони, і Суркіс з братом Григорієм ринули в кооперативи. З 1990-го вони очолили комерційний центр СП “Динамо-Атлантик”, а з 1994-го – ТОВ “Динамо-Атлантик”. Це був не просто бізнес – це фундамент для промислово-фінансового концерну “Славутич”, інвестиційних фондів “Надія”, “Добробут”, “Джерело”, страхової “Алькона”, телерадіокомпанії ТЕТ та ЗАТ “Київ-Код”. Енергетика стала ареною: міноритарні частки в “Запоріжжяобленерго”, суперечки з ПриватБанком за мільярди.
У 2008-му “Фокус” оцінив статки братів у 915 мільйонів доларів, ставши 26-ми серед найбагатших українців. Хоча до 2021-го Forbes.ua фіксує 260 мільйонів гривень, активи лишаються потужними. А-Банк, пов’язаний з родиною, вигравав суди проти Привату на сотні мільйонів. Суркіси майстерно маневрували офшорами, як Newport Management Limited, через які йшли фінанси Динамо. Але це не казка – суди в Лондоні, звинувачення у виведенні активів з обленерго разом з Крючковим та Кононенком.
Сьогодні, у 2025-му, імперія стиснулася через війну, але тримається на медіа та футболі. Ви не повірите, як вони витримують: від пивоварень до нерухомості, все переплавлено в стабільність.
Футбольний трон: Динамо Київ як серце імперії Суркіса
Футбол для Ігоря – не хобі, а релігія. З 1998-го віце-президент “Динамо” Київ, а з червня 2002-го – президент. Клуб став його фортецею: у 2002-му Державна премія за тренувальну базу на Столичному, 45. З 2008-го – член Комітету ФІФА з клубного футболу. Динамо під його крилом пережило Лобановського спадщину, скандали з Луческу (2023-го назвав “тоталітарним”), звільнення Шовковського.
У сезоні 2024/25 – тріумф, незламний характер на полі, як Суркіс і обіцяв. Трансфери 2025-го: Бленуце, Кендзьорек, Біловар (зять!). Благодійні матчі зібрали понад 50 мільйонів гривень для ЗСУ. Динамо – не просто клуб, а символ київської гордості, де Суркіс поєднує стратегію бізнесмена з пристрастю фаната. Конфлікти з Шахтарем, емоційні прес-конференції – це жива драма, що тримає мільйони в напрузі.
Цікаві факти про Ігоря Суркіса
- Батько Суркіса дожив до 101 року, переживши Другу світову – генетична стійкість передалася синам.
- Зять Крістіан Біловар грає за Динамо, роблячи клуб сімейним бізнесом у буквальному сенсі.
- У 2022-му виїзд з України з братом викликав скандал: $17,5 млн готівки на угорській митниці, хоч Суркіс заперечує (uk.wikipedia.org).
- Повний кавалер ордена “За заслуги” – рідкісна честь для бізнесмена.
- Динамо під його керівництвом вдруге не дограло чемпіонат через війну – паралель з 1941-м.
Ці штрихи роблять Суркіса не іконою, а людиною з плоті й крові, де перемоги переплітаються з бурями.
Медіа-імперія: 1+1 як голос нації
Канал 1+1 – перлина корони. Суркіс лишається ключовим власником, хоч частки міноритарні (разом з Ашкеназі, Марченко менше 10%). ТЕТ доповнює портфель. У часи війни медіа стали платформою для підтримки – новини, шоу, що тримають дух нації. Це не просто ТБ, а інструмент впливу, де бізнес переплітається з громадськістю.
Політика та громадськість: від СДПУ(о) до ФІФА
Член СДПУ(о), балотувався 1998-го до Ради – не пройшов, але вплив лишився. Громадський діяч, президент Динамо – це його арена. Комітет ФІФА підкреслює глобальний статус. Скандали: ухилення податків через офшори Динамо (2016, УЄФА розслідування), торгівля впливом.
| Рік | Нагорода | За що |
|---|---|---|
| 2002 | Державна премія України в архітектурі | Тренувальна база Динамо |
| 2003 | Орден “За заслуги” III ст. | Внесок у футбол |
| 2004 | Орден “За заслуги” II ст. | Розвиток спорту |
| 2006 | Орден “За заслуги” I ст. | Громадська діяльність |
Джерела: uk.wikipedia.org, file.liga.net. Ця таблиця ілюструє еволюцію визнання – від локального до національного.
Сім’я: опора в бурях
Одружений, дві дочки – Яна та Марина. Марина пов’язана з А-Банком, син В’ячеслав (від попереднього?) відсторонений за слова в грі з Шахтарем. Зять Біловар – нитка до майбутнього Динамо. Родина – як щит: Григорій у Раді (ОПЗЖ), разом тримають активи.
Скандали: тіні на горизонті
Виїзд 26 лютого 2022-го без перевірки, $17,5 млн – ДБР розслідувало, Суркіс спростував. Банки: стягнення $350 млн з Привату. Офшори УЄФА 2016-го. Але Динамо грає, 1+1 вещає – стійкість вражає. У 2025-му фокус на трансферах: Бленуце “забиватиме роками”, Кендзьорек хвалить рішення про Шовковського.
Суркіс – не святого, а воїн бізнесу й футболу, де кожен гол важить мільярди. Динамо готується до нових битв, а імперія еволюціонує в тіні викликів.