Сірий чаклун з люлькою, що випускає хмари диму над Шеєром, або блискучий мутант, який згинає метал силою волі — ці образи Ієна Маккеллена миттєво спадають на думку фанатам. У фільмах “Володар перснів” і “Люди Ікс” актор втілив Ґандальфа та Магнето так переконливо, що вони стали іконами попкультури. За понад шістдесят років кар’єри Маккеллен знявся у вистачало стрічок, від шекспірівських адаптацій до блокбастерів, демонструючи неймовірний діапазон: від мудрого наставника до зловісного лиходія.
Народжений 25 травня 1939 року в Бернлі, Англія, Ієн виріс у робочому містечку Ланкашир, де війна залишила глибокий слід — його мати загинула під час бомбардування. Театр став порятунком: шкільні постановки Шекспіра зачарували хлопця, а Кембриджський університет відкрив двері до професійної сцени. Кіно чекало довго, але коли прорвало, то з шаленою силою — від інді-хітів 90-х до трилогій, що зібрали мільярди.
Сьогодні, у 86 років, Маккеллен не зупиняється: попереду “Володар перснів: Полювання на Голлума” з його Ґандальфом та можливе повернення Магнето в “Месниках: Судний день”. Його фільмографія — це мозаїка жанрів, де кожна роль пульсує життям, ніби актор вдихає в персонажів власну душу.
Ранні кроки: від театру до перших ролей у кіно
Кінокар’єра Ієна Маккеллена почалася скромно, у 1969-му з історичної драми “Альфред Великий”, де він зіграв Рогера — відданого соратника короля. Фільм не став хітом, але показав акторський хист у батальних сценах. Далі були ролі в телевізійних адаптаціях Шекспіра, які відточували майстерність: його Макбет і Лір на сцені RSC (Королівської шекспірівської компанії) принесли перші Олів’є — премію британського театру.
У 1980-х Маккеллен пробувався в голлівудські проєкти. У “Священник любові” (1981) він втілив Д.Г. Лоуренса — бунтівного письменника, чия пристрасть до життя вибухала на екрані, наче вулкан. Ця роль підкреслила його талант передавати внутрішній конфлікт: Лоуренс бореться з цензурою, а актор — з обмеженнями формату. Наступні “Скандал” (1989), де Ієн зіграв Джона Профьюмо в історії про секс-скандал, додали шарму інтригана.
Театр залишався домом: сім премій Олів’є (рекорд!) і Тоні за “Амадеуса” закріпили статус легенди. Кіно чекало прориву, але Маккеллен не поспішав — він вибирав ролі з душею, уникаючи шаблонів.
Прорив 90-х: “Річард III” і “Боги та монстри”
1995 рік став поворотним: у “Річарді III” Маккеллен не просто зіграв короля-горбача — він переписав п’єсу Шекспіра в альтернативну 1930-ту Британію, фашистську естетику з танцями в смокінгах. Річард — харизматичний психопат, чия посмішка ховає отруту. Ієн сам став співавтором сценарію та продюсером, вклавши £6 млн — ризикований крок, що окупився BAFTA-номінацією. Фільм пульсує енергією, ніби живий театр на стероїдах.
Ще яскравіший тріумф — “Боги та монстри” (1998). Тут Маккеллен втілює Джеймса Вейла, режисера “Франкенштейна”, який у старості бореться з деменцією та нереалізованою гомосексуальністю. Роль глибоко особиста: Ієн, відкритий гей з 1988-го, вклав автобіографічні нотки. Сцена, де Вейл малює садівника, наповнена тендітною еротикою — глядач відчуває біль прихованих бажань. Номінація на Оскар і Золотий глобус стали нагородою; фільм зібрав 95% на Rotten Tomatoes (en.wikipedia.org).
- Глибокий психологічний портрет: Вейл — не монстр, а людина з тріщинами.
- Хімія з Бренданом Фрейзером: їхні діалоги — поезія самотності.
- Візуальний стиль Біла Кондона: чорно-білі спогади контрастують з кольоровим теперішнім.
Ці фільми довели: Маккеллен — не масовка для спецефектів, а майстер нюансів. Вони запустили його в еру блокбастерів, але з театральною глибиною.
Ґандальф: серце “Володаря перснів” і “Хоббіта”
Коли Пітер Джексон обрав Маккеллена на Ґандальфа в “Братерстві персня” (2001), світ не уявляв, як це змінить кіно. Сірий чаклун — мудрий ментор, воїн з посохом, що оживає в битві з Балрогом. Сцена падіння в Морію рве серце: “Лети, ти дурню!” — крик віри в хоббітів. Трилогія зібрала 17 Оскарів, а роль принесла номінацію актору. IMDb-рейтинг “Повернення короля” — 9.0/10.
У “Хоббіті” (2012-2014) Ґандальф постарів, але не згас: його інтриги з Тьоріном нагадують шахову партію з Сауроном. Зйомки виснажили — протези, холод Нової Зеландії, але Ієн жартував: “Я став чаклуном, бо люблю вогонь і дим”. Трилогія заробила $2.9 млрд, ожививши Толкіна для нового покоління.
- Підготовка: Маккеллен вивчав оперних співаків для голосу Ґандальфа.
- Імпровізації: “Ви не пройдете!” — його ідея, що стала слоганом.
- Вплив: роль зробила актора глобальною зіркою у 62 роки.
Ґандальф — метафора Маккеллена: вічний мандрівник між світами, що несе світло мудрості.
Магнето: харизма лиходія в “Людях Ікс”
Паралельно з Толкіном — Магнето в “Людях Ікс” (2000). Ерік Леншерр — геноцидальний мутант, чия ненависть корениться в Аушвіці. Маккеллен грає його не карикатурно: Магнето — трагічний революціонер, що піднімає стадіон силою думки. Серія до “Днів минулого майбутнього” (2014, 8.0 IMDb) показала еволюцію — від антагоніста до союзника.
Хімія з Патріком Стюартом (Професор X) — як дуель братів: ідеалізм проти прагматизму. Маккеллен надихався Магнітським актором з коміксів, додавши шарму європейського інтелектуала. Франшиза запустила супергероїв у мейнстрім, зібравши мільярди.
Цікаві факти про Ієна Маккеллена
- У 2024-му впав зі сцени в “Гамлеті”, зламавши зап’ястя, але продовжив шоу — “Театр не зупиняється”.
- Активіст ЛГБТ: камінг-аут у 1988-му проти антигей-закону, заснував Stonewall.
- Атеїст, але Ґандальф — його “духовний” образ; відмовився від Дамблдора в “Гаррі Поттері”.
- Голос у “Зоряному пилі” (2007) і “Змий вниз” (2006) — гумор у анімації.
- У 2022-му став жертвою російських пранкерів, які видавали Зеленського — розпізнав фейк миттєво (imdb.com).
Інші перлини фільмографії: від трилерів до казок
“Здібний учень” (1998) — ще один хіт: нацист Курт Дуссандер ховається в США, мучить школяра. Маккеллен лякає холодною харизмою, роль номінована на Saturn. “Код да Вінчі” (2006) — сер Лі Тібінґ, загадковий ментор Тома Генкса, хоч фільм критикували (25% RT).
“Містер Холмс” (2015) — старший Шерлок, що бореться з Альцгеймером. Тендітний, меланхолійний портрет: бджоли, щоденники, втрачена справа. “Красуня і чудовисько” (2017) — годинник Когсворт, голос додає шарму Disney-ремейку.
Нещодавно “Ідеальна брехня” (2019) з Гелен Міррен — аферист Рой, елегантний шахрай. “Кішки” (2019) провалилися (19% RT), але Маккеллен сміявся: “Я виглядав як ссавець у латексі”.
| Фільм | Рік | Роль | IMDb | RT |
|---|---|---|---|---|
| Володар перснів: Повернення короля | 2003 | Ґандальф | 9.0 | 94% |
| Володар перснів: Братерство персня | 2001 | Ґандальф | 8.9 | 91% |
| Люди Ікс: Дні минулого майбутнього | 2014 | Магнето | 8.0 | 90% |
| Боги та монстри | 1998 | Джеймс Вейл | 7.3 | 95% |
| Містер Холмс | 2015 | Шерлок Холмс | 6.8 | 87% |
Дані з imdb.com та Rotten Tomatoes. Ця добірка показує, як Маккеллен підносить будь-який жанр.
Сучасність і майбутнє: нові виклики для легенди
“Критик” (2023) — роль театрального рецензента Джиммі Ерскіна, одержимого скандалом. Фільм хвалять за гострий гумор, а Ієна — за іронію. “Нескінченність: Суб’єкт невідомий” (2021) — sci-fi з петлями часу, де його доктор додає загадковості.
У 2025-му вийшов “Христфорси” — комедія з 92% RT, де Маккеллен грає Джуліана Склара. А 2026-й обіцяє вибух: “Володар перснів: Полювання на Голлума” (реж. Енді Серкіс), де Ґандальф повернеться — Ієн підтвердив участь, зйомки в Новій Зеландії з травня. Можливо, Магнето в “Месниках: Судний день” (18 грудня 2026). Плюс “Ебенезер: Різдвяна пісня” — як Джейкоб Марлі.
Маккеллен жартує: “У 86 я ще можу згинати метал поглядом”. Його енергія надихає — від театру до CGI-блокбастерів, актор продовжує дивувати, ніби вічний Ґандальф у пошуках нових пригод.