Сцена Театру імені Івана Франка оживає щоразу, коли на неї ступає Наталія В’ячеславівна Сумська. Її постать, сповнена грації та сили, перетворює звичайні декорації на живай полотно емоцій – від бурхливих пристрастей до тихих сліз розпачу. За майже півстоліття служби мистецтву ця жінка стала не просто актрисою, а символом неперевершеної майстерності, де кожен жест дихає душею українського народу.
Народжена 22 квітня 1956 року в мальовничому селі Катюжанка на Київщині, Наталія з перших днів життя вдихала повітря театру. Батьки – В’ячеслав Гнатович Сумський і Ганна Іванівна Опанасенко-Сумська – були провідними акторами того ж театру, тож дім гудів репетиціями, а вечори наповнювалися обговореннями ролей. До десяти років родина жила у Львові, де маленька Наташа вперше відчула магію сцени. Ця династія не просто передала талант – вона викувала з неї зброю для завоювання сердець глядачів.
Коріння в акторській династії
Уявіть будинок, де стіни шепочуть монологи Шекспіра, а обідній стіл стає імпровізованою сценою. Саме так минув дитинство Наталії В’ячеславівни. Батько, народний артист України, вчив доньку тримати паузу, а мати, заслужена артистка, розповідала про таємниці гри емоцій. Молодша сестра Ольга Сумська теж обрала шлях актриси й телеведучої, продовживши славну лінію.
Ця родинна спадщина – не просто прізвище, а відповідальність. Наталія часто згадує, як у школі хуліганили однокласники, а вона мріяла про великі ролі. Театр став для неї не професією, а киснем. Навіть у роки, коли сім’я переїжджала, сцени різних міст манили, ніби магніт.
Перші кроки та навчання
Закінчивши Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого у 1977 році, Наталія одразу ступила на дошки Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Майстерня Анатолія Решетникова загартувала її характер: тут вчили не просто грати, а жити роллю. Перша роль – Фйорелла у “Моя професія – синьор з вищого світу” – розкрила її комедійний талант, де сміх глядачів лунів, як оплески долі.
Ці роки були сповнені викликів: від епізодів до головних партій. Наталія Сумська швидко стала улюбленицею режисера Сергія Данченка, який бачив у ній універсальність – від трагедій до фарсу. Її голос, глибокий і мелодійний, ідеально пасував для класики, а пластика тіла додавала ролям вогню.
Тріумф у Театрі Франка
Понад чотири десятиліття на одній сцені – це подвиг, гідний легенд. У репертуарі Наталії В’ячеславівни понад 50 ролей, кожна з яких – шедевр. Ось ключові з них, що зачарували тисячі глядачів.
- Дідона / Лавинія у “Енеїда” (1986): Тут Сумська оживила богиню з гумором Котляревського, її сміх зривав дах залу, а трагізм Лавинії рвав серце.
- Маша у “Три сестри” Чехова (1999): Роль, за яку актриса отримала “Київську пектораль”. Маша – це біль душі, що Наталія передала шепотом і поглядом, ніби сама пережила мрію про Москву.
- Мадам Гортензія у “Грек Зорба” (2010): Поряд з Анатолієм Хостікоєвим – її чоловіком – вони створили дует пристрасті. Гортензія танцює сарданапал, а глядачі не можуть відвести очей.
- Кайдашиха у “Кайдашева сім’я” (2007): Народний колорит, гострий язик – Сумська зробила бабусю живою, як сусідка з села.
- Клер Цаханасян у “Візит” (2023): Сучасна роль, де багатство змішується з помстою; актриса грає з холодом, що морозить зал.
Ці ролі не просто виконані – вони пульсують життям. Наталія Сумська працює й у інших театрах: Йокаста у “Цар Едіп” на Подолі (2023), Одарка у “Задунайець за порогом” з компанією “Бенюк і Хостікоєв”. Кожна вистава – як нова глава її безкінечної книги талантів.
Кінообрази, що запам’яталися назавжди
Хоча театр – її домівка, кіно подарувало Наталії В’ячеславівні 50 ролей, від дебюту в “Чінара” (1973) до епізодів у блокбастерах. Вона не женеться за серіалами, обираючи глибину. Ось порівняльна таблиця ключових робіт:
| Рік | Фільм/Серіал | Роль | Значення |
|---|---|---|---|
| 1978 | Наталка Полтавка | Наталка | Дебютна головна роль, класика. |
| 1980 | Дударики | Христина | Героїня кохання в казці. |
| 2017 | Сторожова застава | Маланка | Фольклорний образ у фентезі. |
| 2019 | Чорний ворон | Явдоха | “Золота дзиґа” за роль. |
Дані з uk.wikipedia.org та kino-teatr.ua. У 2025 році Наталія зізналася в інтерв’ю: чекає “своєї” ролі в кіно, де зможе розкритися повністю. Її дубляж – Відьма у “Відважна”, Знахарка у “Мавка” – додає голосу чарівності.
На телеекранах: від ведучої до голосу нації
З 2003 по 2010 Наталія вела “Ключовий момент” на “Інтері”, де її харизма розплутувала таємниці гостей. А в жовтні 2025-го голос Сумської пролунав у Радіодиктанті національної єдності – мільйони українців писали під її диктовку. Хоч і не без критики за темп, це стало актом єдності. Ви не повірите, але навіть у блекауті вона репетирує, тримаючи свічку.
Любов, родина і спадкоємці
Перший шлюб з оператором Ігорем Мамаєм подарував дочку Дарину (1982), яка обрала тихе життя – Наталія підтримує її, як справжня мати. Другий, з Анатолієм Хостікоєвим, – союз двох зірок: син В’ячеслав (1996) уже актор, дублює блокбастери й грає в “Конотопській відьмі”. Родина – як театральна трупа, де підтримка міцніша за будь-який сценарій.
Акторські династії, на думку Сумської, тримають театр на плаву. Вона захищає це з пристрастю, згадуючи, як син В’ячеслав гастролює попри війну.
Нагороди, що сяють яскраво
Скриня досягнень Наталії В’ячеславівни переповнена: Народна артистка (2000), Шевченківська премія (2008), три “Київські пекторалі”, “Золота дзиґа” (2020). У 2025-му – Орден “За заслуги” I ступеня. Кожен орден – визнання за ролі, що змінюють душі.
Цікаві факти про Наталію Сумську
- До 10 років жила у Львові, де вперше вийшла на сцену шкільного театру.
- Дублювала Відьму у “Відважна” – голос став хітом мультфільму.
- У 2025 читала Радіодиктант, зібравши мільйони слухачів попри суперечки.
- Син В’ячеслав – її “хлопець для кіно”, як жартує мама.
- Обожнює “Конотопську відьму” – грає з гумором, що змушує реготати.
Ці перлини роблять її портрет ще яскравішим, ніби мозаїка з емоцій.
Сцена кличе Наталію В’ячеславівну знову, і ми чекаємо нових шедеврів – бо її талант, як ріка, не вичерпується.