Сірі стіни радянських заводів, гул машин і запах свіжоспеченого хліба — так починалася професійна дорога Андрія Павловича Райковича, чоловіка, який з простого електрика перетворився на впливового керівника регіону. Народжений за тисячі кілометрів від України, у Таллінні 7 квітня 1956 року, він рано опинився в серці Кіровоградщини, де й розквітла його кар’єра. Батько, колишній військовий, після демобілізації став шлифовщиком колінвалів, а мати працювала вихователькою в дитсадку — скромна родина, яка прищепила сину працьовитість і наполегливість.
Переїзд до маленького містечка Долинська став поворотним. Тут Андрій закінчив школу, а згодом подав документи до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування. У 1982 році диплом інженера-електрика з фаху “електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства” опинився в його руках. Пізніше, у 1995-му, додалася друга вища — економіста в тому ж закладі, нині Центральноукраїнському національному технічному університеті. Ця комбінація знань — технічних і управлінських — стала фундаментом для майбутніх успіхів.
Ранній період кар’єри: від електрика до директора
Щойно отримавши диплом, Райкович не сидів склавши руки. У 1977 році, ще студентом, влаштувався електриком на комбінат “Будіндустрія” Кіровоградського облміжколгоспбуду. Далі — армія з 1977 по 1979 рік, де дисципліна загартувала характер. Повернувшись, очолив енергетичну службу Долинського птахокомбінату як старший інженер — з 1979 по 1985-й. Той час, коли курчата щодня перетворювалися на тонни продукції, навчив його тонкощів агробізнесу.
Політичний поворот стався в 1985-му: інструктор Долинського райкому Компартії України. Короткий епізод, але показовий — Райкович швидко зрозумів, як керувати людьми й процесами. Уже 1986-го він директор Долинського комбінату хлібопродуктів, а з 1988-го — Долинського птахокомбінату. Ці посади були школою менеджменту: оптимізувати логістику, боротися з дефіцитом, мотивувати колектив. До 1990-го Райкович уже директор Кіровоградського птахокомбінату — одного з найбільших у регіоні.
Бізнес-імперія: птахокомбінат і м’ясна галузь
1990-ті — ера перебудови й хаосу — Райкович перетворив на шанс. Як директор, голова правління та наглядової ради Кіровоградського птахокомбінату до 2006 року, він модернізував виробництво, розширив ринки збуту. Компанія стала постачальником м’яса по всій Україні. З 1992-го Райкович — власник бізнесу, а з 2006-го — голова наглядової ради й гендиректор ТДВ “М’ясокомбінат ‘Ятрань'”. Цей бренд асоціюється з якісними ковбасами та м’ясом, що заполонили полиці супермаркетів Кіровоградщини.
Його підхід простий, але ефективний: інвестувати в обладнання, дбати про персонал, диверсифікувати. За деклараціями, активи вражають — п’ять будинків, мільйони від роялті за оренду нерухомості. У 2023-му доходи перевищили 53 млн грн, у 2024-му — 51 млн. Це не просто цифри, а результат десятиліть праці в агросекторі. Райкович — бенефіціар кількох фірм, пов’язаних із м’ясопереробкою, що робить його одним із найзаможніших політиків регіону.
| Період | Посада | Компанія |
|---|---|---|
| 1988–1990 | Директор | Долинський птахокомбінат |
| 1990–2006 | Директор/Голова правління | Кіровоградський птахокомбінат |
| 2006–2015 | Гендиректор | М’ясокомбінат “Ятрань” |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chEsno.org.
Після таблиці видно чітку траєкторію зростання — від локального керівника до регіонального магната. Цей досвід допоміг у політиці, де бізнес-інтуїція вирішує все.
Політичний дебют і шлях до мерства
Політика кликала ще в 1998-му: невдалі спроби до ВР від Народної партії, облради. У 2002-му — блок “За Єдину Україну!”, 2006 — Народний блок Литвина (депутат облради 5 скл.), 2007 — позачергові до ВР. 2010-й: депутат облради 6 скл. від Народної партії. Ці роки — школа компромісів і лобіювання регіональних інтересів.
Прорив — 2015 рік. На виборах мера Кропивницького (тодішній Кіровоград) від Блоку Петра Порошенка Райкович переміг у II турі з 48,6%. 25 жовтня 2020-го переобраний від “Пропозиції” з 53,53%. Його гасло — “місто для людей” — спрацювало, адже досвід бізнесмена обіцяв ефективність.
Мер Кропивницького: реформи, дороги й арка
З 27 листопада 2015-го по 7 березня 2022-го Райкович змінив обличчя міста. Капітальний ремонт десятків кілометрів доріг, реконструкція арки на Преображенській — символу Кропивницького за 47 млн грн. Нове освітлення, тролейбусні маршрути, модернізація транспорту. За даними “Слово і Діло”, 62% обіцянок виконано, 19% провалено, 15% у процесі — кращий показник серед мерів регіону.
- Реконструкція понад 100 км доріг, включаючи ключові магістралі.
- Будівництво 9 нових котелень для централізованого опалення.
- Модернізація парків і скверів, акцент на зелених зонах.
- Підтримка освіти: ремонт шкіл, закупівля автобусів для перевезення учнів.
Ці проєкти не просто папірці — вони оживили центр міста, полегшили життя тисячам. Райкович часто з’являвся на об’єктах, спілкувався з жителями, що додавало довіри. Але й критика лунала: бюрократія, корупційні звинувачення, які так і не довели.
Голова ОВА: фронт воєнного часу
7 березня 2022-го указом президента Зеленського Райкович — голова Кіровоградської обласної військової адміністрації. Війна змінила все: ракетні атаки на Кропивницький, вибухи складів, евакуація. Він координував укріплення, відновлення інфраструктури, підтримку ЗСУ. У 2025-му зарплата — понад 1 млн грн за рік, плюс бонуси за напружену роботу.
Досягнення вражають: реалізація державних програм, підтримка ветеранського бізнесу, протидія ворожим атакам. Райкович регулярно звітує в Telegram і Facebook, тримає регіон у тонусі. Регіон став логістичним хабом для фронту, з фокусом на оборону й економіку.
Цікаві факти
- Народився в Естонії через службу батька — типова доля радянських дітей.
- Орден Ярослава Мудрого V ст. (2017) — за внесок у розвиток Кропивницького.
- Заслужений працівник сільгоспгосподарства (1997), ордени “За заслуги” I–III ст.
- Не розголошує сім’ю — фокус на роботі, а не на особистому.
- Улюблений вислів: “У любові жінці клянися один раз. І місту. І державі”.
Хронологія нагород підкреслює визнання:
| Рік | Нагорода |
|---|---|
| 1997 | Заслужений працівник с/г України |
| 1998 | Орден За заслуги III ст. |
| 2001 | Орден За заслуги II ст. |
| 2006 | Орден За заслуги I ст. |
| 2017 | Орден Ярослава Мудрого V ст. |
Джерела: uk.wikipedia.org, офіційні укази.
Андрій Райкович продовжує керувати областю, де кожен день — бій за стабільність. Його історія — приклад, як інженер з провінції стає лідером, балансуючи бізнес, політику й виклики війни. Регіон дихає рівніше завдяки таким рукам на кермі.