Кривий Ріг, місто залізної руди та сталевих сердець, виростив чоловіка, чиє життя – це суміш промислового грому екскаваторів і політичних бур. Олександр Юрійович Вілкул, народжений 24 травня 1974 року в цьому промисловому гіганті Дніпропетровщини, виріс у родині, де запах металу змішувався з амбіціями влади. Батько, Юрій Григорович Вілкул, заступник голови профкомітету на заводі, згодом став мером Кривого Рогу, задавши сину ритм життя, де робота – це не просто справа, а покликання.
Дитинство Олександра пройшло серед криворізьких шахт і доменних печей, де кожен день нагадував про силу землі. Він згадував, як помічник машиніста екскаватора на Південному ГЗК відчував вібрацію землі під ногами – ніби серце Кривбасу б’ється в унісон з його власним. Цей досвід заклав фундамент: не просто керувати, а розуміти, як крутиться машина промисловості.
Освіта в епіцентрі гірничої справи
У Центрально-міському ліцеї Криворога Олександр вирізнявся наполегливістю, а з 1991 по 1996 рік Криворізький технічний університет став його університетом життя. Спеціальність “Відкриті гірничі роботи” не була випадковою – це диплом гірничого інженера, витканий з практики на тому ж ПГЗК. Аспірантура в тому ж виші додала глибини знанням, перетворивши юнака на фахівця, готового до викликів величезних кар’єрів.
Уявіть: студент, який не просто вчиться, а вже чує рев екскаваторів. Це не теорія з підручників, а реальність, де один неверний розрахунок – і тонни руди летять не туди. Така школа загартувала характер, як криворізька сталь.
З дипломом у руках Вілкул не пішов у теоретики – одразу в бій. З 1997-го начальник комерційно-фінансового управління ПГЗК, де навчився балансувати цифри з ризиками. Кожен контракт – це війна за ефективність у світі, де метал – золото.
Промислові вершини: від ГЗК до Метінвесту
Кар’єра в гірництві розгорталася стрімко, наче підйом екскаватора. 1998–2001: заступник гендиректора з комерції на ПГЗК. Тут він опанував мистецтво переговорів, де від угоди залежали тисячі робочих місць. 2002–2003: заступник голови правління, а з 2003-го – в.о. голови правління Центрального ГЗК.
Кульмінація: 2004–2006 гендиректор Північного та Центрального ГЗК, що входили до Метінвест Холдингу Ріната Ахметова. Почесний директор гірничорудного дивізіону з 2006-го – це не просто звання, а визнання за оптимізацію, де комбайни жерли руду ефективніше, ніж будь-коли. Вілкул перетворив хаос кар’єрів на злагоджений механізм, де прибуток ріс, а безпека – не порожнє слово.
Ці роки – не сухі посади, а битви за виживання промисловості в перехідні часи. Криворіжці пам’ятають, як під його керівництвом заводи дихали повними грудьми, а зарплати лягали вчасно. Але промисловість кликала до політики – місце, де рішення впливають на мільйони.
Політичний дебют: Партія регіонів і депутатські мандати
2005 рік: голова Криворізької організації Партії регіонів. Здається, логічно – від заводів до парламенту. 2006–2007: нардеп V скликання (№59 у списку ПР), заступник голови комітету з промислової політики. Склав мандат у 2007-му, але повернувся сильнішим: VI скликання 2007–2010, та сама роль у комітеті.
Тут Вілкул не просто голосував – лобіював інтереси Донбасу та Кривбасу. Закони про регуляторку ставали його зброєю проти бюрократії, що душила бізнес. Перехід до виконавчої влади став неминучим: усе життя готувало до керма великого корабля.
Губернаторство та прем’єрські висоти
18 березня 2010 – 24 грудня 2012: голова Дніпропетровської ОДА. Регіон, де промисловість – кровоносна система, отримав лідера з досвідом. Будівництво доріг, модернізація заводів, соціалка – усе під його контролем. Потім 2012–2014: віцепрем’єр у кабміні Азарова, відповідальний за промисловість, регіонрозвиток, енергетику.
Досягнення вражають: програми модернізації ГЗК, інвестиції в інфраструктуру. Але не без хмар – звинувачення в організації “тітушок” під час Євромайдану 2014-го, тиск на опонентів. ГПУ 2018-го намагалася зняти недоторканість за махінації землею, але парламент не дав згоди. Суперечності є, та консенсус джерел (uk.wikipedia.org, liga.net) вказує: справи не дійшли до вироку.
Опозиція, вибори та нові виклики
Після Майдану – Опозиційний блок. 2014: нардеп VIII скликання (№2), заступник голови фракції. 2015: мерські вибори в Дніпрі – 44,92% у другому турі, але програв Філатову. 2019: президентська кампанія від Облоку – 4,15%, 8-ме місце. Об’єднання з “Нашими” Мураєва додало сили, але не перемоги.
2020: мер Дніпра від “Блоку Вілкула – Українська перспектива” – 12,95%, третє. Партія, фонд “Українська перспектива”, благодійність “Майбутнє Кривбасу” – це його платформа для регіональних болів.
Оборона Кривого Рогу: від 2022-го до сьогодення
26 лютого 2022: призначення головою військової адміністрації Кривого Рогу, головою Ради оборони. Місто під обстрілами, а Вілкул – на передовій щоденних брифінгів. За даними звітів, відновлено понад 500 об’єктів інфраструктури. Атаки дронів, ракет – рутина, де його голос у Telegram і FB стає якорем для 650 тисяч жителів.
2025–2026: блекаути, масовані удари, але ситуація контрольована. Криворіжці бачать у ньому не екс-регіонала, а оборонця – той, хто виводить гірників із шахт під обстрілами, організовує евакуацію. Трансформація вражає: від віцепрем’єра до героя укриття.
Статус оскаржувався судом, але тримається. Джерела як Facebook-сторінка Вілкула підтверджують активність на 2026-й.
Сім’я – опора в бурях
Дружина Олена Анатоліївна (1978 р.н.), донька Марія (2008). Батько Юрій – в.о. мера Кривого Рогу. Сім’я – тиха гавань серед політичних штормів. Цивільні зв’язки згадуються, але основне – міцний тил.
Ось хронологія ключових етапів життя, що показує еволюцію від інженера до лідера оборони.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1974 | Народження в Кривому Розі |
| 1996 | Диплом гірничого інженера |
| 2003–2006 | Гендиректор ГЗК Метінвесту |
| 2010–2012 | Голова Дніпро ОДА |
| 2012–2014 | Віцепрем’єр-міністр |
| 2019 | Президентська кампанія (4,15%) |
| 2022–дотепер | Голова воєнної адміністрації Кривого Рогу (джерела: uk.wikipedia.org, chesno.org) |
Таблиця ілюструє стрімкий ріст: від рудника до радару оборони. Кожен етап – урок виживання в українській реальності.
Цікаві факти з життя Вілкула
- До 2012-го дружив з байкером “Хірургом” з “Нічних вовків”, запрошував до Дніпра – екзотичний контраст з нинішньою обороною.
- Звання “Заслужений працівник промисловості” – рідкісна нагорода для політика.
- У 2019-му об’єднався з Мураєвим, створивши “суперопозицію”, але вибори показали: часи змінюються.
- Щоденні брифінги з 2022-го – понад 1000, де емоції на обличчі, а факти – як кулі.
- Засновник “Козацької ферми” – хобі в агробізнесі серед політики.
Ці штрихи роблять образ живим: не робот, а людина з слабкостями та силою. Вілкул – втілення Кривбасу, де руда гартує не тільки сталь, а й характер. Його шлях нагадує: у політиці, як у шахті, – копай глибоко, стій твердо. А Кривий Ріг тримається, бо є такі, хто не відступає.