Сонячні промені ковзають по хвилях Одеської затоки, а в самому серці сучасного міста, біля підніжжя пам’ятника Дюку де Рішельє, ховаються таємниці минулого. Фортеця Хаджибей, ця мовчазна свідчиня бурхливих епох, постає перед нами як ключ до розуміння, як невелике османське укріплення перетворилося на основу одного з найяскравіших міст України. Її стіни, зведені з каменю та історії, шепочуть про битви, торгівлю і культурні переплетіння, що формували Північне Причорномор’я століттями.
Коли ми говоримо про фортецю Хаджибей, перед очима постає не просто оборонна споруда, а цілий світ османської епохи, де перетиналися шляхи козаків, турецьких воїнів і європейських мандрівників. Ця фортеця, відома також як Єні-Дунья, тобто “Новий Світ” турецькою, стояла на крутому березі, охороняючи торгівельні шляхи і морські кордони. Її історія переплітається з долею Одеси, роблячи її невід’ємною частиною регіональної спадщини, яка досі надихає археологів і ентузіастів.
Історичне походження фортеці Хаджибей
Фортеця Хаджибей виросла на землях, де століттями панували різні імперії, від Золотої Орди до Османської держави. Збудована в 1764 році османами, вона слугувала стратегічним форпостом на березі Одеської затоки, неподалік поселення Хаджибей, яке існувало ще з 15 століття. Це місце, відоме як Коцюбіїв або Качибеїв у давніх джерелах, згадується в документах Великого князівства Литовського як прикордонний порт уже в 1415 році, коли король Владислав II Ягайло передав його генуезьким купцям для торгівлі.
Османська імперія, розширюючи свій вплив у Північному Причорномор’ї, перетворила це поселення на потужну фортецю. Стіни зводили з місцевого каменю, посилюючи їх земляними валами і ровами, що робило її майже неприступною з моря. Фортеця простягалася від району сучасного Воронцовського палацу до Приморського бульвару, охоплюючи територію, де зараз пульсує життя Одеси. Її архітектура поєднувала турецькі традиції з місцевими елементами: квадратні вежі, аркові брами і внутрішні двори, де кипіла торгівля зерном, сіллю та рабами.
Роль у османсько-російських війнах
Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років фортеця Хаджибей стала ареною запеклих боїв. Російські війська під командуванням Хосе де Рібаса і козаки взяли її штурмом 14 вересня 1789 року, що стало переломним моментом у завоюванні регіону. Уявіть грім гармат, що лунає над затокою, і дим, який застилає небо, – ці події не просто військова хроніка, а драма людських доль, де перепліталися відвага і трагедія.
Після захоплення фортецю розібрали, а її каміння пішло на будівництво нової Одеси. Це рішення імператриці Катерини II символізувало перехід від османського панування до російського, але залишки фортеці зберігали спогади про минуле. Археологічні знахідки 2025 року, такі як фрагменти стін і фундаментів, підтвердили, що вона стояла саме в центрі сучасного міста, між пам’ятником Дюку і Приморським бульваром.
Архітектурні особливості та конструкція
Фортеця Хаджибей вражала своєю міццю: її стіни сягали 5-7 метрів у висоту, з чотирма вежами, що охороняли кути. Всередині розташовувалися казарми, мечеть і склади, а зовнішні укріплення включали бастіони для артилерії. Матеріали – вапняк і пісковик з місцевих кар’єрів – робили її стійкою до облог, а розташування на крутому схилі додавало природного захисту, ніби сама земля ставала частиною оборонної системи.
Порівняно з іншими османськими фортецями, як Аккерман чи Бендери, Хаджибей був компактнішим, орієнтованим на морську торгівлю. Її план нагадував зірку з витягнутими бастіонами, що дозволяло вести перехресний вогонь. Деталі, такі як декоративні арки над брамами, свідчили про культурний вплив Сходу, де функціональність поєднувалася з естетикою.
Сучасні реконструкції, базовані на архівних кресленнях, показують, як фортеця інтегрувалася в ландшафт: з одного боку – море, з іншого – степи, де паслися табуни. Це робило її не просто військовим об’єктом, а центром життя, де торгівці обмінювалися товарами під захистом гармат.
Матеріали та будівельні техніки
Османи використовували техніку “таш йапи” – будівництво з каменю без розчину в деяких частинах, що забезпечувало гнучкість під час землетрусів. Внутрішні стіни обкладали глиняною цеглою, а дахи покривали черепицею, імпортованою з Анатолії. Ці деталі, виявлені під час розкопок, розкривають майстерність ремісників, які працювали в умовах постійної загрози від козаків.
Один з унікальних елементів – система підземних тунелів, що з’єднували фортецю з затокою для постачання води і втечі. Такі конструкції, подібні до тих у Стамбулі, додавали фортеці ауру таємничості, ніби вона ховала секрети в своїх глибинах.
Культурне та історичне значення для Одеси
Фортеця Хаджибей – це не просто руїни, а корінь одеської ідентичності, де османська спадщина переплітається з українською історією. Вона слугувала мостом між Сходом і Заходом, приваблюючи купців з Генуї, Стамбула і навіть Персії. Сьогодні її залишки надихають на роздуми про мультикультурність Одеси, міста, що виросло на фундаменті цієї фортеці.
У 2020 році вийшов фільм “Фортеця Хаджибей”, знятий на Одеській кіностудії спільно з грузинськими і турецькими партнерами. Стрічка розповідає про козака Андрія, який намагається визволити батька коханої з темниці, – це художнє осмислення реальних подій, де романтика переплітається з історичними фактами. Фільм не тільки популяризує тему, але й підкреслює дружбу народів, що колись воювали.
Археологічні розкопки 2025 року стали справжнім проривом: вчені знайшли фрагменти стін, кераміку і навіть монети османської чеканки. Це спростувало міфи про “порожнє місце” перед заснуванням Одеси, показуючи, що регіон кипів життям століттями. Такі відкриття, ніби шматочки пазлу, складають повну картину минулого, роблячи історію живою і доступною.
Сучасні інтерпретації та туризм
Парк Шевченка в Одесі, де розташовані залишки фортеці, приваблює туристів панорамними видами на порт. Екскурсії розповідають про її роль, а віртуальні реконструкції в музеях дозволяють “прогулятися” стінами. Це не просто атракціон, а спосіб відчути пульс історії, де кожен камінь шепоче оповідь про минуле.
Фортеця надихає локальних художників і письменників, стаючи символом стійкості. Уявіть, як сучасні одесити прогулюються бульваром, не підозрюючи, що під ногами – шари століть, від османських базарів до імперських палаців.
Порівняльний аналіз з іншими фортецями регіону
Щоб глибше зрозуміти унікальність фортеці Хаджибей, варто порівняти її з сусідніми укріпленнями. Ось таблиця, яка ілюструє ключові відмінності:
| Фортеця | Рік будівництва | Імперія | Особливості | Сучасний стан |
|---|---|---|---|---|
| Хаджибей | 1764 | Османська | Морська орієнтація, земляні вали | Руїни, розкопки 2025 |
| Аккерман | 13 століття | Молдавська/Османська | Масивні стіни, цитадель | Добре збережена, музей |
| Білгород-Дністровський | 14 століття | Генуезька/Османська | Бастіони, рови | Туристичний об’єкт |
| Ізмаїл | 16 століття | Османська | Артилерійські платформи | Частково відновлена |
Порівняння розкриває, чому Хаджибей не збереглася так добре, як Аккерман: її швидко розібрали для новобудов, але це зробило її “невидимим” фундаментом Одеси, додаючи шарму міським легендам.
Цікаві факти
- 🏰 Фортеця носила назву Єні-Дунья, що турецькою означає “Новий Світ”, символізуючи османські амбіції в регіоні, подібно до відкриття Америки Колумбом.
- 🗡️ Під час штурму 1789 року козаки використовували хитрість: вони імітували відступ, щоб заманити османів у пастку, що стало легендою про “хитрих запорожців”.
- 🎥 Фільм “Фортеця Хаджибей” 2020 року знятий у копродукції України, Грузії та Туреччини, підкреслюючи сучасну дружбу народів, які колись воювали.
- 🔍 Розкопки 2025 року виявили монети з портретом султана Абдул-Гаміда I, підтверджуючи торгівельні зв’язки з Близьким Сходом.
- 🌊 Фортеця мала таємний вихід до моря, який використовували для контрабанди, роблячи її центром пригодницьких історій, ніби з романів про піратів.
Ці факти додають кольору історії, роблячи фортецю Хаджибей не сухим фактом, а живою оповіддю.
Вплив на сучасну культуру та освіту
Сьогодні фортеця Хаджибей оживає в шкільних підручниках і музейних експозиціях, навчаючи про мультикультурне минуле України. Локальні фестивалі в Одесі відтворюють османські базари, де актори в історичних костюмах торгують спеціями, ніби переносячи відвідувачів у 18 століття. Це не просто розвага, а спосіб зберегти спадщину, що ризикує зникнути під шаром сучасності.
Експерти, як археологи з Одеського університету, використовують знахідки для реконструкцій, що допомагають зрозуміти еволюцію містобудування. Ви не повірите, але ці руїни впливають навіть на урбаністику: сучасні проєкти в Одесі враховують історичні шари, щоб уникнути руйнування пам’яток.
У ширшому контексті фортеця символізує стійкість: попри руйнування, її дух живе в одеському гуморі і гостинності, що кореняться в мультиетнічному минулому. Дослідження 2025 року, з їх сенсаційними відкриттями, спонукають до нових розкопок, обіцяючи ще більше таємниць.
Фортеця Хаджибей нагадує, як історія формує сьогодення, запрошуючи нас копати глибше – буквально і метафорично – у пошуках коренів. Її спадщина, від торгівельних шляхів до культурних мостів, продовжує надихати, роблячи Одесу містом, де минуле і майбутнє танцюють у ритмі морських хвиль.