Вірус, що ховається в слині, раптово перетворює буденне життя на справжню битву з втомою та лихоманкою. Інфекційний мононуклеоз вражає переважно підлітків і молодих дорослих, змушуючи їх тижнями лежати в ліжку, ніби організм вирішив узяти паузу на перезавантаження. Хоча повне знищення вірусу Епштейна-Барр неможливе, симптоми минають у більшості випадків без сліду, повертаючи сили за 2–4 тижні. Розберемося, чому ця хвороба така підступна і як з нею впоратися.
Що таке інфекційний мононуклеоз і чому його називають хворобою поцілунків
Уявіть непрошеного гостя, який проникає в клітини імунної системи й оселяється там назавжди. Вірус Епштейна-Барр (EBV), герпесвірус 4 типу, стає причиною понад 90% випадків мононуклеозу. Він активізує лімфоцити, провокуючи їх надмірне розмноження, що й дало хворобі таку назву – “мононуклеоз” через збільшені мононуклеарні клітини в крові.
Поширеність вражає: понад 90% дорослих у світі колись стикалися з EBV, але повноцінні симптоми проявляються лише у 25–50% підлітків і молодих людей. В Україні щороку фіксують близько 5 тисяч випадків, з піком у 15–24 роки. Діти до 5 років часто переносять інфекцію безсимптомно, а от у старшому віці вона б’є по повній.
Хронічна активна форма – рідкість, менше 5% випадків, коли вірус не встигає “заснути” й продовжує атакувати. Тут справа йде про серйозніші проблеми, аж до трансплантації стовбурових клітин.
Шляхи зараження: від поцілунків до спільної ложки
Слина – головний транспорт для EBV, тому прізвисько “хвороба поцілунків” не випадкове. Вірус передається при глибоких поцілунках, чиханні, кашлі чи навіть обміні соломинками в коктейлях. Рідше – через кров (переливання, голки) чи трансплантацію органів.
Інкубаційний період тягнеться 4–6 тижнів, іноді до 50 днів, дозволяючи носію поширювати інфекцію непомітно. Вірус виживає поза організмом до кількох годин, тому спільний посуд чи зубні щітки – зона ризику. У сім’ях чи гуртожитках спалахи не рідкість.
- Основний шлях: контакт слизових (поцілунки, оральний секс).
- Додатковий: забруднені предмети гігієни чи їжа.
- Рідкісний: вертикальна передача від матері (менше 1% випадків).
Після списку стає зрозуміло: гігієна – ваш щит. А в імунодепресованих пацієнтів ризик вищий у рази.
Симптоми мононуклеозу: коли тіло кричить про допомогу
Спочатку легка втома, ніби після безсонної ночі, а потім навалюється лавина: температура до 39–40°C, біль у горлі гостріший за лезо, лімфовузли на шиї набухають як волоські горіхи. Додається гепатоспленомегалія – печінка й селезінка збільшуються в 50% хворих, провокуючи тягар у правому боці.
Втома – найважчий симптом, триває тижнями, крадучи сили навіть на прості справи. Висип з’являється у 5–10%, особливо якщо помилково дати амоксицилін – реакція на 80–90% випадків. Головний біль, нудота, мігрень доповнюють картину.
- Продромальний етап (3–5 днів): слабкість, субфебрилітет.
- Гострий (1–2 тижні): фарингіт, лихоманка, лімфаденіт.
- Реконвалесценція (місяці): залишкова втома, лімфовузли зменшуються повільно.
У дітей симптоми м’якші – нежить, кашель, але в дорослих фатіг може затягнутися, впливаючи на роботу чи навчання.
Діагностика: тести, що розкривають таємницю
Лікар починає з огляду: мигдалини в нальоті, вузли болючі. Ключ – аналіз крові: лейкоцитоз з атиповими лімфоцитами (до 20%), моноцитоз. Гетерофільний тест позитивний у 80–90% після 1 тижня хвороби.
Для точності – ПЛР на EBV-ДНК та антитіла: IgM сигналізує гостру фазу, IgG – минулу інфекцію. УЗД органів перевіряє селезінку, біохімія – печінку (АЛТ/АСТ у 10–15% підвищені).
| Показник | Норма | При мононуклеозі |
|---|---|---|
| Атипові лімфоцити | <10% | 10–20% |
| Гетерофільні антитіла | Відсутні | Позитивні |
| EBV IgM | Негативні | Позитивні |
Дані з Mayo Clinic. Диференціація від стрептококової ангіни чи ВІЛ критична – мазок з горла допоможе.
Чи виліковний мононуклеоз: реальність проти міфів
Симптоми виліковні в 95% випадків самостійно чи з підтримкою, але вірус ховається в B-лімфоцитах довічно, як партизан у лісі. Гостра фаза минає за 2–4 тижні, але повне відновлення – до 3–6 місяців. Хронічна форма (CAEBV) трапляється в 1–2%, вимагає агресивної терапії.
У 2025 році дослідження пов’язують EBV з розсіяним склерозом та вовчаком, але вакцини ще в пробах. Прогноз сприятливий: смертність <0,1%.
Типові помилки при мононуклеозі
- Самолікування антибіотиками: провокує висип і не діє на вірус.
- Ігнор відпочинку: затягує фатіг на місяці.
- Спорт рано: ризик розриву селезінки в 0,1–0,5%.
- Ігнор аналізів: плутанина з іншими хворобами.
Уникайте цих пасток – звертайтеся до інфекціоніста одразу.
Лікування: від постелі до нових препаратів
Специфічного “антимоно” немає, тож фокус на симптомах: парацетамол чи ібупрофен збивають жар, полоскання – горло, рясне питво виводить токсини. Постільний режим 2–3 тижні, дієта з антиоксидантами (ягоди, зелень), без алкоголю.
При бактеріях – антибіотики (азитроміцин), кортикостероїди для тяжкого набряку. У хронічних – імуномодулятори чи ruxolitinib (дослідження 2025). HSCT – порятунок для CAEBV.
Відновлення: поступові прогулянки, сон 9–10 годин, Б-вітаміни. Психологічна підтримка важлива – фатіг демотивує.
Ускладнення: тіні хвороби поцілунків
Розрив селезінки – кошмар у 0,5%, біль ліворуч сигналізує терміново до хірурга. Гепатит минає, але неврологія (менінгіт, енцефаліт) – у 1–5%. У імунодефіцитних – лімфоми.
Довгостроково EBV асоціюють з 1% неходжкінських лімфом та MS (дослідження Harvard 2022–2025). Моніторинг 6–12 місяців обов’язковий.
Профілактика та повернення до життя
Не цілуйтеся з незнайомцями, мийте руки, уникайте спільного посуду – базові правила. Немає вакцини, але гігієна знижує ризик на 50%. Після одужання антитіла IgG захищають від рецидивів гострої форми.
Повертайтеся до спорту через 4–6 тижнів, з УЗД селезінки. Життя після моно яскравіше – імунітет сильніший, а поцілунки обдуманніші. Слухайте тіло, і воно віддячить енергією.