Гуркіт потужних двигунів розриває тишу поля бою, а тінь масивного фюзеляжу ковзає над землею, змушуючи ворога ховатися в окопах. Мі-24, прозваний “Крокодилом” за агресивний силует і зубасту лють, з’явився як відповідь на виклики сучасної війни. Цей гелікоптер поєднує в собі штурмову міць танка з маневреністю птаха, перевозячи десантників прямо в пекло і розправляючись з бронетехнікою шквалом вогню.
З моменту першого польоту наприкінці 1960-х Мі-24 став символом домінування в небі. Він не просто машина – це легенда, що пережила десятиліття конфліктів, від афганських гір до українських степів. Сьогодні, у 2025 році, “Крокодил” продовжує кусати ворога, доводячи, що справжня сила не в роках, а в досконалій конструкції.
Історія створення: від ідеї до першого реву
Усе почалося в серці радянської авіаційної школи – ОКБ ім. Міля, де Михайло Міль, геній вертолітобудування, взявся за амбітний проєкт. Досвід американців у В’єтнамі, де AH-1 Cobra рвав в’єтконгівців, підштовхнув СРСР до створення власного ударного гелікоптера. Розробка стартувала 1968 року, а вже 1969-го злетів прототип В-24, що базувався на елементах Мі-8 та Мі-14 для прискорення робіт.
Перша серійна модифікація Мі-24А з’явилася 1970-го, але справжній прорив стався 1972-го з Мі-24В. Конструктори перевернули уявлення про гелікоптери: замість чистого штурмовика вийшов гібрид, здатний висадити вісім бійців і одразу підтримати їх вогнем. Виробництво розкрутилося на заводах у Москві, Арсеньєві та Ростові-на-Дону – до 1989-го зібрали понад 2500 машин, за даними uk.wikipedia.org.
Цей процес не обійшовся без драматичних поворотів. Початкове “поперечне” розміщення пілотів замінили на тандемне після тестів, а броньована кабіна з герметизацією стала стандартом для ядерної ери. “Крокодил” народився як машина тотальної війни, але вижив у партизанських реаліях.
Технічні характеристики: серце і крила “Крокодила”
Мі-24 вражає поєднанням brute force і витонченої аеродинаміки. Два турбовальні двигуни ТВ3-117ВМ (виробництво “Мотор Січ” у Запоріжжі) видають по 2200 к.с., розганяючи гелікоптер до 335 км/год – швидше за багатьох сучасників. Несучий гвинт діаметром 17,3 м і коротке крило з негативним V-нахилом стабілізують політ на високих швидкостях, зменшуючи навантаження на ротор.
Фюзеляж – це фортеця: титанова броня на кабіні витримує 12,7-мм кулі, а герметизація захищає від отруйних речовин. Десантний відсік вміщує 8 воїнів у повному спорядженні або ноші для поранених. Паливні баки на 2100 л дають дальність 450 км у бойовому режимі, а з ППБ – до 950 км.
Ось ключові параметри в порівняльній таблиці основних модифікацій:
| Параметр | Мі-24В | Мі-24П | Мі-24ВП |
|---|---|---|---|
| Макс. швидкість, км/год | 335 | 335 | 320 |
| Крейсерська, км/год | 280 | 250 | 250 |
| Макс. злітна маса, кг | 12000 | 12000 | 11200 |
| Двигуни, к.с. | 2×2200 | 2×2200 | 2×2200 |
| Бойове навантаження, кг | 2400 | 2400 | 1500 |
| Стеля, м | 4500 | 4500 | 4000 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org та nuou.org.ua. Ці цифри показують, чому Мі-24 досі актуальний – маневреність на гранично-малих висотах дозволяє “виринати” з-за пагорбів і нищити колони.
Модифікації: еволюція зубастого монстра
Сімейство Мі-24 налічує понад 20 варіантів, від базових до спеціалізованих. Мі-24А стартував без гармати, але з антеною Р-860; випустили 240 штук до 1974-го. Мі-24В, наймасовіша (понад 1000), додала ПТКР “Штурм-В” і кулемет ЯкБ-12,7 – ідеал для 1970-х.
- Мі-24Д: Тандемні кабіни, рульовий гвинт зліва, озброєння як у ранніх – 340 випущено, перехідна модель.
- Мі-24П: Фіксована 30-мм ГШ-30К замість кулемета, 620 штук – для прориву укріплень.
- Мі-24ВП: 23-мм ГШ-23Л, ракети “Атака-В” і Р-60М – 25 штук, рідкісний “важковаговик”.
Українські ноу-хау вражають: Мі-24ПУ1 (на базі П) з двигунами ВМА-СБМ1В, тепловізорами SAGEM і GPS – три штуки з Конотопського заводу до 2014-го. У 2024-му ЗСУ “засвітили” Мі-24ВП, а партнери надіслали чеські Мі-24В. Ці апгрейди роблять “Крокодила” конкурентним AH-64.
Озброєння: арсенал, що сіє жах
Шість точок підвіски несуть до 2400 кг смерті. Основне – кулемет ЯкБ-12,7 з 1470 набоями або гармати ГШ-30К/ГШ-23Л. Протитанкові ракети “Штурм-В” (до 16 на пізніх) пробивають 700 мм броні за 5 км.
- Некеровані ракети: Б8В20-А (С-8, 80 мм), Б13Л1 (С-13) – для піхоти і укріплень.
- Повітря-повітря: Р-60М, “Ігла” – проти ворожих гелікоптерів.
- Бомби: до 500 кг, касетні – для площ.
Найстрашніше – комбо: ракети + гармата + НУРС, що перетворює Мі-24 на літаючий танк. Тактика: низький політ, раптовий удар, відхід – класика, перевірена Афганом.
Цікаві факти про Мі-24
- У 1986-му Мі-24РХБ гасили Чорнобиль: знімали забруднення лопатями-екскаваторами.
- США “вкрали” Мі-24 в Лівії 1988-го (операція Mount Hope III) для тестів.
- В Афганістані “Стінгери” збили десятки, але “Крокодил” адаптувався тепловізорами.
- Українські пілоти 2022-го чеськими Мі-24В нищать колони – понад 10 підтверджених танків.
- Швидкість 335 км/год робить його найшвидшим у класі до 2025-го.
Бойове хрещення: від Афгану до гарячих точок
Перший баптизм – Афганістан 1979-го: 250 Мі-24 громили моджахедів, ескортували конвої. Втрати високі від ПЗРК, але успіхи – тисячі знищених цілей. У Карабасі азербайджанці втратили 9 машин, але здобули Кельбаджар.
Ірак 1991-го, Македонія 2001-го (українські екіпажі) – скрізь “Крокодил” домінував. У Чечні та Сирії росіяни хвалили його живучість. Тактика еволюціонувала: нічні рейди, групові атаки по три машини.
Мі-24 в ЗСУ: спадщина, що оживає
Україна успадкувала десятки Мі-24, станом на 2021 – 119. З 2014-го вони прикривала Краматорськ, Іловайськ, Донецький аеропорт. Втрати болючі – два під Слов’янськом 2014-го, екіпажі 2025-го в 12-й бригаді, але успіхи вражають: чеські Мі-24В з липня 2022-го рвуть броню, armyinform.com.ua фіксує десятки хітів.
Модернізації тривають: тепловізори, нові двигуни, інтеграція західної авіоніки. У 2024-му показали Мі-24ВП – з гарматою і ракетами “Атака”. Пілоти маневрують на 50 м, б’ють з-за relieves, евакуюють поранених. Цей “дідусь” авіації лишається елітним зброєю ЗСУ, чекаючи на нові апгрейди.
Коли ротор Мі-24 чуєш над полем – ворог тремтить, а наші йдуть уперед. Легенда продовжує писати історію кривавими полум’ями ракет.