Краснодарські вулиці, де гуляв вітер з Чорного моря, стали колискою для дівчинки з армянськими коренями, яка мріяла про мікрофон. Маргарита Симонівна Симоньян з’явилася на світ 6 квітня 1980 року в родині простих людей: батько Симон лагодив холодильники, мати Зінаїда торгувала квітами на базарі. Їхні предки пережили геноцид вірменів у Османській імперії – прабабуся втекла з Трабзона до Криму, а родина по материнській лінії оселилася біля Сочі. Ці історії про виживання, переказані за сімейним столом, загартували характер Маргарити, перетворивши її на жінку, яка не боїться камер і кулеметів.
Сім’я жила скромно, але з теплом. У Маргарити є сестра Аліса, яка згодом стала PR-фахівцем, просуваючи проєкти на кшталт будівництва Кримського мосту. Дитинство минає в мовній спецшколі №36, де відмінниця з золотою медаллю вивчає англійську. У 16 років – рік у США за програмою FLEX у Бристолі, Нью-Гемпшир. Там, серед американських передмість, вона скептично дивиться на “демократію” – досвід, що згодом виллється в гострі репортажі. Повернувшись, Маргарита захоплюється журналістикою: читає газети, пише вірші (навіть видає збірник у 18!).
Освіта, що відкрила двері в медіа
Кубанський державний університет, факультет журналістики – тут Маргарита поглинає знання, як губка воду. Викладачі за методичками Заходу вчать об’єктивності, але вона вже бачить світ по-російськи. Доповнює дипломи Школою телевізійної майстерності Володимира Познера та курсами “Інтерньюс” Манани Асламазян. Ця база робить її не просто репортеркою, а стратегом медіа – жінкою, яка знає, як формувати думку. У 19 років вона вже на ТБ, бо талант не чекає диплома.
Перехід від студентських мрій до фронту – як стрибок з парашутом. У лютому 1999-го, у 18, Маргарита стає кореспонденткою телерадіокомпанії “Краснодар”. Репортажі про повінь у регіоні приносять перші нагороди, але справжній хрещення вогнем – попереду.
Репортажі з гарячих точок: Чечня і Беслан
Кінець 1999-го: Друга чеченська війна. Вісімнадцятирічна дівчина з рюкзаком і камерою мчить у зону бойових дій. Кулі свистять, але вона фіксує реальність – діти-сироти в Анапі, солдати в окопах. Союз журналістів Кубані вручає премію “За професійне мужество”. 2000-й: ведуча редакторка в ТРК “Краснодар”, президентська стипендія. З 2001-го – кореспондентка ВДТРК у Ростові-на-Дону, висвітлює абхазькі сутички.
Вересень 2004-го, Беслан. Теракт у школі: 334 загиблих, 186 дітей. Маргарита в президентському пулі, веде ефір під кулями. “Ой, мама!” – виривається в прямому ефірі, коли куля проноситься повз. “Найгірше, що сталося зі мною”, – зізнається пізніше. Медаль Міноборони “За зміцнення бойової співдружності”. Ці репортажі – не просто новини, а крик душі, що робить її зіркою. З Москви, у Кремлівському пулі, шлях до вершин відкрито.
RT: народження медіа-імперії
Квітень 2005-го, 25 років: головна редакторка Russia Today (тепер RT). Канал запускається в грудні з 300 співробітниками, 70 іноземцями. Мета – “відображати думку Росії”, як BBC чи CNN, але з московським акцентом. “Немає об’єктивності – тільки наближення до правди різними голосами”, – каже вона. RT росте: арабська версія 2007-го, іспанська 2009-го. З 2013-го – головред “Росія сьогодні”, Sputnik 2014-го.
Вона веде шоу: “Що відбувається?” на РЕН ТВ, “Залізні леді” на НТВ з Тіною Канделаки. Книги: “В Москву!” (2010) про провінційних мрійників, “Чорні очі” (2019). Член ради Першого каналу, Академії російського ТБ, віце-президент НАТ. Рейтинги: топ-5 впливових жінок у медіа 2012-го, 15-та в “Огоньку” 2014-го. RT стає голосом Кремля за кордоном, а Симоньян – його валкірією, як пише Financial Times 2025-го.
Таблиця нижче ілюструє ключові етапи. Дані з uk.wikipedia.org та en.wikipedia.org.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1999 | Початок у “Краснодар” | Репортажі з Чечні |
| 2004 | Беслан | Медаль Міноборони |
| 2005 | Головред RT | Запуск каналу |
| 2013 | “Росія сьогодні” | Sputnik |
| 2025 | Нагороди | Орден Ольги III ст. |
Після таблиці: Ця хронологія показує стрімкий злет, де кожна сходинка – боротьба. RT у 2025-му набирає 40 млрд переглядів у соцмережах – удвічі більше, ніж 2024-го.
Особисте життя: кохання, діти і втрати
Маргарита – кулінарка-аматорка, фанатка ягід ялівцю. Цивільний шлюб з журналістом Андрієм Благодиренком (~6 років), дочка Мар’яна (2013). З 2012-го – з Тиграном Кеосаяном, режисером “Кримського мосту”. Офіційний шлюб 2022-го. Діти: син Баграт (2014), Маро (2019). Вони говорять п’ятьма мовами – російською, вірменською, англійською, французькою, китайською. Сім’я тримається на любові, але 2024-й приносить трагедію: Тигран у комі після клінічної смерті в грудні. Помирає 26 вересня 2025-го, не опам’ятавшись.
Маргарита тримається: “Готова померти за праве діло”. Її армянське серце б’ється російським ритмом – предки-військові WWII надихають.
Цікаві факти про Маргариту Симоньян
- Мем “боброїдка” з 2012-го: пост про варіння бобра з часником і лаврушкою. Навіть надіслала м’ясо Навальному у в’язницю!
- Сценаристка фільму “Кримський міст” (2018) – найгірший рейтинг, але 736 млн руб. контрактів для родини (ФБК).
- Прізвиська від FT: “Валкірія пропаганди”. У 2025-му – у списку найвпливовіших.
- Заборонена в 27 країнах, але пише в Telegram мільйонам.
Ці деталі додають кольору: за жорсткою редакторкою – жінка з гумором і болем.
Скандали, санкції та контроверсії
Підтримка Криму 2014-го: орден За заслуги IV ст. Але заборона в’їзду в Україну. 2021: заклик анексувати Донбас. Війна 2022-го: “Звичайна репетиція параду в Києві”. Твердження про нацизм в Україні, пропозиція вимкнути українські АЕС. Жовтень 2023: “Термоядерний вибух над Сибірем” як ультиматум Заходу – відкаталася після критики. Санкції: ЄС, США (2024, вибори), Великобританія, Канада, Австралія. Вірменія – персона нон грата 2022-го за антипашиньянські заяви.
- Пропаганда: Госдеп США – “майстер подавати брехню”.
- Расизм: 2020, чорний грим на НТВ про Обаму.
- Корупція: ФБК – мільйони від Москви на шоу.
Після списку: Критики бачать маріонетку, фанати – патріотку. Санкції не зупиняють – RT процвітає.
2025 рік: нагороди серед бур
Квітень: привітання від Лаврова і Кирила, Орден Ольги III ст. від РПЦ. Травень: Путин вручає За заслуги III ст. Грудень: Почесний громадянин Краснодара. Але вересень – удар: “Страшна хвороба” (рак грудей, uk.wikipedia.org). Операція 8-9 вересня, хімія з жовтня. “Виросла рак молниеносно після коми Тиграна”, – зізнається. Стан погіршується: ледь ходить у грудні. ФСБ розкриває замах 2023-го (замовлення $50 тис.).
Симоньян тримається, бо “всі помремо колись” – її слова про WWIII. Медіа-імперія росте, а вона бореться, як у Беслані. Її історія – про силу, де пропаганда переплітається з болем, нагородами з санкціями. Події 2025-го нагадують: навіть велетні вразливі, але не здаються.