У серці промислового гіганта радянської доби, де гули металургійні заводи, 24 травня 1970 року народився Геннадій Олегович Корбан. Єврейська родина інженерів – батько Олег і мати – тулилася в тісній комуналці разом із старшою сестрою Вікторією. Ті роки формували характер: брак простору вчив виживати, а мрії про велике світло пробивалися крізь сірість буденності. Геннадій ріс допитливим хлопцем, який не мирився з шаблонами, і це визначило весь його шлях – від біржових авантюр до політичних баталій.
Школа №21 у Дніпропетровську стала першим полем битви. Закінчивши її 1987-го, юнак кинувся штурмувати філософський факультет у Ростові-на-Дону. Та партійна рекомендація КПРС виявилася каменем спотикання – без неї двері зачинилися. Замість філософії Корбан обрав металургійний інститут у рідному місті, але служба в армії перервала навчання. Рядовий у гвардійському льотному полку Мелітополя з 1988 по 1990 рік загартував його, як сталь у печі. Демобілізувавшись, мріяв про драматургію в Москві, але реальність покликала до роботи.
Екстерном закінчив Дніпропетровську гірничу академію за фахом “фінанси і кредит” у 1997-му. Ця освіта стала трампліном, бо Корбан уже тоді нюхав гроші в повітрі перебудови. Родина розкидалася: сестра емігрувала до Ізраїлю 1990-го, батьки згодом взяли ізраїльське громадянство. Геннадій же в’ївся в українську землю, де почав плести свою мережу.
Біржові старти: як Корбан завоював хаос 90-х
1990 рік – Москва, біржа “Центр союз” і Російська товарно-сировинна. Двадцятирічний Корбан став брокером, де перші мільйони ковталися за хвилини. Хаос ваучерної приватизації був його стихією: торгівля акціями, ризики, інстинкт хижака. Повернувшись до Дніпропетровська 1992-го, заснував брокерську контору “Україна”. Це був не просто офіс – це база для рейдів на активи.
У 1994-му з’явилася інвестиційна компанія ВАТ “ІК Славутич Капітал”, де Корбан очолив раду директорів. Торгівля “блакитними фішками” – акціями гігантів – приносила статки. Він інвестував за кордон, будував торгові центри в Києві та Дніпрі. 1999-го приватизував Миколаївський глиноземний завод, а 2001-го став головою наглядової ради “Південного гірничо-збагачувального комбінату”. Бізнес цвів, ніби кактус у пустелі – колючий, але живий.
- 1992: Створення “Україна” – перша брокерська контора в регіоні, що хапала шматки від розвалу СРСР.
- 1994–2000: Рейдерські операції на приватизацію, де Корбан майстерно грав на слабкостях конкурентів.
- 2005: Вхід до наглядової ради “Укрнафти” за квотою Ігоря Коломойського – альянс, що змінив усе.
Цей список лише вершина айсберга. Корбан не просто торгував – він перебудовував економіку регіону, іноді силою. Після списку стає ясно: його імперія трималася на сміливості й зв’язках, які витримали випробування часом.
Коломойський і Приват: братство сталевих магнатів
Зустріч із Ігорем Коломойським 1999-го запустила ракету. Корбан став ключовим гравцем групи “Приват”, керуючи поглинанням Кременчуцького НПЗ 2007-го разом з Ярославським. “Укрнафта”, “Укртатнафта” – активи, де його підпис важив тонни. Будівництво офісних хмарочосів у Дніпрі робило горизонт міста вищим, а кишені – повнішими.
Та не без бур. 2010-го в кафе “Хутор” вибух гранати поранив Корбана й друга Геннадія Аксельрода. Замах, що ледь не обірвав життя, лише загартував. Хто замовив? Версії кружляли від бізнес-ворогів до політичних. Корбан вижив, як кіт із дев’ятьма життями.
Революція Гідності: від бруківки до ОДА
Євромайдан 2013-го застав Корбана в епіцентрі. Фінанси, юристи, інформація – усе для дніпропетровських протестувальників. Коли Янукович втік, а Вілкул чіплявся за владу, Корбан емігрував 28 січня 2014-го. Повернувся тріумфатором: 16 березня призначений заступником голови – керівником апарату ДніпроОДА при Коломойському.
Вони змонтували 100 блокпостів, рубежі для артилерії. Дніпро став фортецею, а Корбан – її архітектором. Без нього регіон міг би впасти, як доміно. До березня 2015-го вони утримали фронт, поки Коломойський не полетів у відставку.
| Рік | Подія | Результат |
|---|---|---|
| 2014 | Призначення в ОДА | 100 блокпостів, оборона регіону |
| 2015 | Відставка | Перехід до партії УКРОП |
| 2022 | Тероборона Дніпра | Очолив штаб на початку вторгнення |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та chesno.org. Вона ілюструє поворотні моменти, де Корбан міняв хід історії.
Політичний УКРОП: вибори й бурхливі амбіції
Літо 2015-го: Корбан очолив партію “УКРОП” з 12 липня по 23 січня 2016-го. На виборах до Ради в Чернігові взяв 14,76%, обійшовши багатьох, але програв Березенку. У Києві на мера – 2,61%, партія 7,5%. Обіцянки патріотизму резонували, та підкуп виборців продуктами (“Сітка”) кинув тінь.
Після відставки з ОДА посипалися справи про перевищення. Та Корбан тримався, як скеля в штормі.
Скандали, що не ламали: арешт і суди
31 жовтня 2015-го – арешт. Звинувачення: ОЗУ, розкрадання з “Фонду оборони”, викрадення. Вилучили мільйони, зброю. ООН фіксувала тортури. Домашній арешт, Ізраїль на лікування 2016-го. Справи закрили 2017-го за браком доказів. Ви не повірите, але це лише додало йому ореолу борця.
Повномасштабна війна: тероборона й громадянство в пастці
24 лютого 2022-го Корбан очолив штаб тероборони Дніпра. Місто трималося, попри ракети. Та липень приніс удар: позбавлення громадянства указом президента. Спроба в’їзду з Польщі – паспорт конфісковано. Оскаржив у судах, петиція набрала голоси, але указ стоїть. Станом на 2025-й формально лишається керівником тероборони, та зник із радару – можливо, з сином за кордоном. Бізнес-скандали не вщухли: фірми з оточення купують держмайно в Дніпрі, блогери кричать про санкції.
Родина, втрати й пристрасть до полотен
Розлучений, чотири сини. Трагедія 5 січня 2021-го: 16-річний Лев загинув на багі біля річки. Біль, що не зникає. Член дніпровської єврейської громади, Корбан колекціонує модернізм: 2008-го заснував Korban Art Foundation. Полотна Пивоварова, сучасні шедеври – його притулок від бур.
Цікаві факти про Геннадія Корбана
- Колекція мистецтва коштує мільйони й експонується в музеях – від модернізму до стріт-арту.
- Замах 2010-го: граната в кафе не зламала, а навчила пильності.
- У 2021-му намагався увійти в “Цитрус”, але суд викинув – типовий твіст його кар’єри.
- Формально досі голова тероборони, хоч і без паспорта.
Ці перлини роблять Корбана не просто бізнесменом, а легендою з людським обличчям.
Його шлях – мозаїка перемог і падінь, де кожен шрам розповідає історію. Сьогодні, у 2025-му, Корбан – тінь над Дніпром, чекаючи моменту повернення. Хто знає, яким феніксом згорить наступного разу?