Хвилі Чорного моря б’ються об одеські береги, ніби передчуваючи долю дівчини, народженої 29 жовтня 1985 року в цьому яскравому портовому місті. Ольга Віталіївна Стефанішина, у дівоцтві Кравець, виросла серед солоного бризу та гомону вулиць, де кожен крок формує характер борця. Її шлях – це не просто низка посад, а справжня епопея про те, як амбіції одеситки перетворюють Україну на гравця світової арени.
Раннє дитинство Ольги пройшло в атмосфері типової одеської родини, де гумор змішується з наполегливістю. Одеса, з її хаотичною енергією, навчила її маневрувати між викликами, як досвідчений капітан у шторм. Хоча деталі шкільних років лишаються поза публічним поглядом, саме це місто заклало основу її любові до права – інструменту, що може змінити світ.
Освіта: міцний фундамент для дипломатичних вершин
У 2008 році Ольга завершила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спеціальність юриста-міжнародника та перекладача з англійської мови відкрила двері до світу, де слова важать більше за золото. Цей диплом став пропуском не лише до Мін’юсту, а й до переговорних столів ЄС.
Не зупинившись на досягнутому, у 2016 році вона здобула другу освіту в Одеському національному економічному університеті за фахом “фінанси і кредит”. Додатково пройшла навчання в дипломатичних академіях Відня та Таллінна – перлинах європейської дипломатії. Ці роки формували не тільки знання, а й світогляд: від теорії до практики, де кожна стаття законодавства – це цеглинка у фундаменті державності.
Освіта Ольги – це мозаїка, що поєднує право, економіку та дипломатію. Вона не просто вчилася, а жила цими знаннями, готуючись до ролі, де Україна мала завоювати своє місце в Європі.
Перші кроки: від приватної практики до серця Мін’юсту
2006 рік. Молода юристка починає з приватної практики в Одесі – скромні консультації, що пахнуть свободою підприємництва. Але амбіції тягнуть до Києва. З 2007-го Ольга входить у Міністерство юстиції: спочатку спеціаліст у відділі правового забезпечення європейської інтеграції, потім керівниця відділу.
До 2015 року вона піднімається до посади заступниці директора департаменту міжнародного права та директорки департаменту європейської інтеграції. Тут, у лабіринтах бюрократії, Ольга навчається мистецтву адаптації українського законодавства до стандартів ЄС. Кожен документ, підписаний нею, наближав країну до мрії про безвіз.
- 2007–2010: Формування експертних навичок у департаменті адаптації законодавства.
- 2010–2015: Керівництво управлінням європейської інтеграції – час ключових реформ.
- Приватна практика та фірма “Ілляшев та Партнери” (січень–червень 2020): місток до великої політики.
Ці етапи загартували її, перетворивши юриста на стратега. Перехід до Секретаріату Кабміну в 2017-му як директорки Урядового офісу з євроінтеграції став логічним кроком – від виконавця до координатора.
Політичний злет: кандидатка і віцепрем’єрка-реформаторка
2019 рік приніс вибори. Ольга балотується за списком “Української стратегії Гройсмана” під №25, але мандат не здобуває. Та доля готувала інше: 4 червня 2020-го Верховна Рада призначає її віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Ця посада стає її бойовим полем – особливо після повномасштабного вторгнення.
Під її керівництвом Україна відкриває кластери переговорів про вступ до ЄС, веде діалог з НАТО. У часи війни Ольга стає голосом реформ: від антикорупційних змін до оборонних угод. Вона координує понад 100 завдань адаптації законодавства, доводячи, що євроінтеграція – це щит для нації.
Міністерка юстиції: справедливість у вогні війни
5 вересня 2024-го парламент голосує за її призначення міністеркою юстиції, зберігаючи віцепрем’єрську роль. Це період випробувань: відновлення реєстрів після кібератак, реформи АРМА, інформування Конгресу США про антикорупційні справи, як-от відкати в “Енергоатомі”.
| Дата | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2020–2024 | Віцепрем’єрка з євроінтеграції | Відкриття 7 кластерів переговорів з ЄС |
| 2024–2025 | Міністерка юстиції | Реформи реєстрів, співпраця з США (джерело: mind.ua) |
| 2025–дотепер | Посолка в США | Оборонні угоди, копалини |
Таблиця ілюструє динаміку кар’єри. Липень 2025-го приносить відставку уряду Шмигаля – і нову роль: 17 липня спеціальна уповноважена Президента з США.
Посолка в США: нова ера дипломатії
27 серпня 2025-го указом №662/2025 Ольга Стефанішина стає Надзвичайним і Повноважним послом України в Сполучених Штатах. Замінює Оксану Маркарову, фокусуючись на оборонних угодах, корисних копалинах та рідкісноземельних металах. У Вашингтоні вона – міст між двома народами, де кожна зустріч у Конгресі може змінити хід війни.
Її стиль – прямий, як одеський вітер: заяви про вступ до НАТО без окупованих територій, переговори в Маямі. Це не просто посада, а місія, де досвід євроінтеграції зустрічається з американським прагматизмом.
Особисте життя: родина як опора
Розлучена з 2017 року, Ольга виховує сина Даниїла та доньку Анастасію разом з ексчоловіком Михайлом Стефанішиним, співробітником кіберполіції. Родина – її якір у бурхливому морі політики. Нагороди підкреслюють внесок: Орден “За заслуги” II ступеня (20 липня 2025, за даними uk.wikipedia.org), III ступеня, Литовський хрест.
Скандали, як справа тендеру 2013-го чи декларації, не зламали її – радше загартували. Ольга лишається символом стійкості.
Цікаві факти про Ольгу Стефанішину
- Вона перекладач з англійської – ідеально для переговорів у Вашингтоні.
- У 2025-му інформувала Конгрес про корупцію в “Енергоатомі” – прозорість понад усе.
- Одеса в серці: навіть посолка згадує море як джерело сили.
- Дві освіти – право й економіка – роблять її унікальним стратегом.
Ці перлини біографії роблять Ольгу живою героїнею. Її кар’єра триває, обіцяючи нові перемоги для України на глобальній арені. Хто знає, які горизонти відкриє завтрашній день?