У львівських вуличках, де ще витав дух опору радянській машині, 1 червня 1964 року з’явився на світ Тарас В’ячеславович Чорновіл. Син легендарного В’ячеслава Чорновола, який роками гнив у тюрмах за правду, виріс у родині, де звичайне дитинство перепліталося з арештами та самвидавом. Батько, дисидент і журналіст, став символом боротьби, а мати Олена Антонів, лікарка і правозахисниця, вчила сина стійкості серед безперервних обшуків КДБ. Старший брат Андрій і молодша сестра Ірина доповнювали цю гарячу атмосферу, де розмови за вечерею крутилися навколо заборонених книг і мрій про незалежну Україну.
Тарас згадував, як у дитинстві ховався від міліції, бо будинок Чорноволів перетворився на осередок підпілля. Втрата матері в 1986 році від раку додала болю, а пізніше мачуха Атена Пашко, теж дисидентка, принесла нові сили. Ця родинна драма загартувала хлопця, перетворивши його на людину, яка вміє витримувати удари долі, ніби скеля в Карпатах під бурею.
Освіта з паузами: від лаборанта до спроб міжнародного права
Після школи Тарас не побіг одразу до університету – спершу рік лаборантом на кафедрі прикладної геодезії Львівського політехнічного інституту в 1981–1982 роках. Потім армія в Озерному на Житомирщині з 1982 по 1984, де радянська муштра не зламала духу сина дисидента. Повернувшись, чотири роки санітаром в операційній Львівської швидкої – робота брудна, але вчить поважати життя в його сирих реаліях.
З 1986 по 1991 пробував біологічний факультет Львівського національного університету імені Франка, але не дотягував до диплома через видавничі справи та політику. Заочно майже рік у Українській академії друкарства, а з 2001 по 2005 – Інститут підвищення кваліфікації того ж ЛНУ за фахом “міжнародне право”. Та й тут відрахували через борги за навчання та ненаписаний диплом. Освіта Тараса Чорновола – це не папірець, а шкільний досвід боротьби з системою, де знання черпалися з самвидаву й вуличних дебатів.
Цей нерівний шлях відображає епоху: коли КДБ стежив за кожним кроком, а університети були пастками для “неблагонадійних”. Тарас не став академіком, але навчився аналізувати реальність гостріше за багатьох професорів.
Підпілля 80-х: самвидав і перші протести
Ще студентом Тарас у 1987–1988 роках став технічним редактором самвидавного “Українського вісника” – легендарного видання батька. З 1988 по 1990 член Української Гельсінської спілки та СНУМ, видавець газети “Молода Україна”. Участь у Львівському дискусійному та Українському культурологічному клубах – це були іскри, що запалювали вогонь незалежності.
У 1990–1994 депутат Львівської обласної ради, де відточував навички оратора. З 1990 по 1992 керував Українською незалежною видавничо-інформаційною спілкою, а 1993–1997 – директор “Мети” та редактор “Стріму”. Ці роки – чиста адреналіновий коктейль: друкувати заборонене на ризик арешту, роздавати на мітингах. Тарас Чорновіл тут виріс з хлопця в чоловіка, готового кинути виклик імперії.
Вхід у великий парламент: тінь батька і власні крила
Смерть В’ячеслава Чорновола в березні 1999 у загадковій аварії під Києвом шокувала Україну. Тарас, радник батька з 1998, очолив агітаційний відділ НРУ, став помічником депутата Григорія Удовенка та головним редактором газети “Час”. У грудні 2000 – у президії “За правду”, лютий 2001 – рада “Форуму національного порятунку”. Травень 2001 – Партія реформ і порядок.
На довиборах 2000-го пройшов до Верховної Ради III скликання по округу №115 (Львівщина) від НРУ. Фракція НРУ, потім ПРП “Реформи-Конгрес”. 2002–2003 – протести “Повстань, Україно!”. Це був пік: син героя Руху в епіцентрі опозиції Кучмі.
Зіграй у шахи політики: переходи фракцій і штаб Януковича
IV скликання (2002–2006): мажоритарка №116 від “Наша Україна”, фракція до березня 2004. Потім конфлікт з Ющенком, група “Центр”, грудень 2004 – фракція “Регіони України”. Ви не повірите, але син Чорновола очолив штаб Януковича на переголосуваннях президентських виборів! Грудень 2004 – січень 2005: довірена особа, заступник штабу ПР у 2005–2006.
V скликання (2006–2007): №4 списку ПР. Радник прем’єра Януковича. VI (2007–2012): №3 ПР, заступник голови комітету з закордонних справ. Фракція ПР до червня 2009, потім позафракційний, група “Реформи заради майбутнього” до 2012 (вийшов через “плівки Забзлюка”). Виключений з ПР у 2009 за переговори з Тимошенко.
Ось хронологія депутатства для ясності:
| Скликання | Період | Округ/Список | Фракції/Групи |
|---|---|---|---|
| III | 2000–2002 | №115 (Львів) | НРУ → ПРП |
| IV | 2002–2006 | №116 (Львів) | Наша Україна → Центр → Регіони |
| V | 2006–2007 | №4 ПР | ПР |
| VI | 2007–2012 | №3 ПР | ПР → позафр. → Реформи заради майбутнього → позафр. |
Дані з uk.wikipedia.org та chesno.org. Ця таблиця показує хаос переходів – від націоналістів до “регіоналів”, де Тарас грав на кількох дошках, як досвідчений шахіст у тумані революцій.
Скандали, що не вщухают: від “зрадника” до нападу зеленкою
2004-й: “Зрадник року” від “Пори” за підтримку Януковича. Заява про “камінь в Івано-Франківську”. 2016: зізнання про “чорний кеш” з ПР. Після Майдану 2014 – фанат Порошенка. З 2019 – лютий критик Зеленського. 2022: “українці обрали війну в 2019” – проросійські нотки. 2023: образив Аліну Михайлову (“олігархічна шмара”), 13 червня – напад: сечу, зеленку, смітник. Назвав замовленням ОП. Ці інциденти роблять Чорновола живим мішенню в українській політиці, де слова ранять гостріше за кулі.
Блогер на фронті думок: 2020-ті роки активності
Після 2012 балотувався 2012 по №212 Київ (самовисуванець) – програв. Став політологом: YouTube “Чорновіл ВІДВЕРТО”, Telegram @Chornovil_official. Коментує бюджет 2026, Єрмака, Трампа, перемовини. У 2025 скандал з Віктором Кирій про закон Ставки. Критикує “слуг”, пророкує кризи, але лишається прихильником Порошенка. Сайт chornovil.openua.net – арена його рефлексій.
Його ефіри – як карпатські стежки: вузькі, круті, з краєвидами на майбутнє. Тарас не мовчить, бо мовчати – зрадити спадщину.
Сім’я в тіні публічності: дружина і сини
Дружина Марія – IT-спеціалістка, тиха опора в бурях. Від першого шлюбу двійнята Максим і Богдан (1988), з трьох років у Німеччині. Від другого – Маркіян (1998). Тарас тримає родину подалі від софітів, але в інтерв’ю зізнавався: вони – якір у штормі. Захоплення: гірський туризм, авто, фото – втікає від політики в природу.
Цікаві факти про Тараса Чорновола
- Техредактор “Українського вісника” – продовжив батькову справу в підпіллі.
- Голосував за Голодомор як геноцид у 2006 – навіть у ПР лишився принциповим.
- Противник НАТО через “конфлікт з РФ” – позиція, що дратувала союзників.
- У 2025 коментував “династію слуг” і Трампа – мільйони переглядів.
- Мови: українська, англійська, російська, польська – справжній космополіт Галичини.
Ці перлини роблять його не просто політиком, а легендою з людським обличчям.
Тарас Чорновіл продовжує говорити, провокувати, аналізувати – ніби розмова з ним тільки розпочинається на тлі нових викликів 2026-го.