У маленькому селищі Сковородіно на далекому Далекому Сході Росії, де тайга шепоче секрети вітру, 18 серпня 1975 року з’явився на світ Максим Володимирович Степанов. Цей хлопчик, син лікарів, ще в підлітковому віці переїхав до України, до сонячного Слов’янська Донецької області, де почалася його справжня історія. Сім’я медиків – батько Володимир, головний лікар місцевої клініки, і мати – задавали тон: робота руками, турбота про людей, ніяких компромісів із совістю.
З шкільних років Максим уже відчував поклик до дії. У 1990–1992 роках, ще неповнолітнім, він працював санітаром у Слов’янській міській лікарні №1 – мив підлоги, допомагав хворим, вчився терпіти ночі без сну. Ті ранні роки загартували характер, як сталь у вогні, перетворивши звичайного парубка на людину, готову до великих викликів. Не дивно, що медицина стала першим коханням його кар’єри.
Освіта: фундамент для медичного та економічного генія
Донецький державний медичний університет імені Горького зустрів Степанова у 1993-му. Шість років напруженої праці, анатомічних атласів і безсонних чергувань – і в 1998 році в руках диплом за спеціальністю “лікувальна справа”, з акцентом на хірургію. Це був не просто папірець, а квиток у світ, де знання рятують життя, а точність вирішує все.
Але Максим не зупинився на медицині. Паралельно, з 1999 по 2004 рік, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана дав йому другу освіту – “міжнародна економіка”. Кандидат економічних наук, володіє англійською – такий мікс робить його унікальним: лікар з бізнесовим нюхом, здатний керувати не лише скальпелем, а й бюджетами мільйонів. Ця подвійна підготовка стала його суперсилою в державній службі.
Уявіть: з одного боку – операційна, з іншого – біржові графіки. Такий дуалізм допоміг Степанову перейти від палат до кабінетів, де рішення впливають на тисячі доль.
Від бізнесу до Одеси: сходження по кар’єрних сходах
Перші професійні кроки після університету – як стрибок у вир. 1998–1999: виконавчий директор АТЗТ “Енергосервіс” у Києві. Потім 1999–2001: заступник гендиректора “Торгового дому ‘Газ України'” в НАК “Нафтогаз”. Енергетика, газопроводи – це світ, де кожен договір вартий мільйонів, а помилка коштує посади.
2001–2003: ЗАТ “Промислово-фінансова компанія ‘Віче'”. 2003–2004: уже в Державній податковій адміністрації – радник голови, перший заступник з великих платників. А з 2004 по 2008 – голова ради директорів ТОВ “Республіканський правовий союз”. Швидкий ріст, як ракета: від менеджменту до впливу на економіку країни.
У 2008–2010 роках доля закинула до Одеси – перший заступник голови обласної адміністрації при Миколі Сердюку. Звільнили після Януковича, але це лише розпалило амбіції. 2010–2011: директор ДП “Український державний центр транспортного сервісу ‘Ліски'”. А 2011–2017 – кульмінація: директор ДП “Поліграфкомбінат ‘Україна'”, де друкували паспорти, ID-картки, лікарняні.
Губернатор Одеської області: реформи на тлі бурі
12 січня 2017 року – призначення головою Одеської ОДА. Попередник Саакашвілі залишив хаос, Степанов увійшов як бульдозер: пріоритет – дороги, 77 авто для поліції, “Розумний регіон” – план цифровізації. Одеса задихалася від корупції, а він взявся за чистку, ремонтуючи траси, як артерії області.
Але не без хвиль. Конфлікт з мером Трухановим – публічні словесні дуелі, але без бійок. 6 квітня 2019-го Порошенко відсторонив його, та Степанов чіплявся за крісло, посилаючись на закон – звільнили 10 квітня. Ті два роки – мікс успіхів і скандалів, де кожен крок висвічував софіти.
Стратегічний план розвитку Одещини став його візитівкою: від інфраструктури до туризму. Ви не повірите, але регіон зажив новим подихом, хоч і не без опірів старої гвардії.
Міністр охорони здоров’я: бій з пандемією COVID-19
30 березня 2020-го, на піку хаосу від вірусу, – міністр МОЗ. Замінив Ємця, став обличчям брифінгів: щоденні цифри, маски, локдауни. Закупівлі костюмів для лікарів – скандал з цінами й термінами, але система запрацювала: реформа е-лікарняних, концепція е-охорони здоров’я до 2025-го.
Вакцинація – ахіллесова п’ята. Темпи повільні, Pfizer затримки – прем’єр Шмигаль подав у відставку 18 травня 2021-го. 292 голоси “за”. Степанов пішов з чистою совістю, як сам казав, але критики лунали: “Медичний менеджер провалився”.
Проте успіхи є: трансплантація, медичні ради, цифризація. У розпал апокаліпсису він тримав штурвал, хоч і хиткий.
Сучасні виклики: тіні від Поліграфкомбінату
Після МОЗ – список “Слуги народу” на виборах до Одеської ради 2020-го, але мандат не взяв. З 2023-го за кордоном: НАБУ кидає підозри. Спершу розкрадання 450 млн грн на Поліграфкомбінаті – схема з естонською фірмою, завищені ціни на матеріали для паспортів (uk.wikipedia.org).
13 вересня 2023-го – заочний арешт ВАКС. 23 травня 2025-го – друга підозра: хабар авторські права на дизайн паспортів від французької SURYS, легалізація 7 млн євро через прокладки (chesno.org). Слідство триває, Степанов мовчить з-за кордону.
Ці події – як гроза після сонця: з героя пандемії до фігуранта справ. Хоч правосуддя вирішить, але кар’єра зависла на краю прірви.
Особисте життя: коріння в медицині
Одружений на Наталії Михайлівні Степановій – нефролог вищої категорії, доктор меднаук, викладач Київського медуніверситету ім. Богомольця. Бенефіціар кількох фірм, сильна жінка поряд. Син Михайло – продовження династії.
Батько Володимир пішов 19 березня 2025-го – легенда Слов’янська, головлікар. Сім’я – опора: від Амурської області до Києва, через Одесу. Вони як коріння дуба – глибокі, стійкі.
Нагороди: “Людина року-2015” як менеджер. Цитата: “Ремонт доріг – пріоритет” (uk.wikipedia.org). Життя Степанова – сага амбіцій і випробувань.
Ось ключові етапи кар’єри Максима Степанова в таблиці для наочності. Дані з офіційних джерел станом на 2025 рік.
| Посада | Період | Ключові події |
|---|---|---|
| Санітар, Слов’янськ | 1990–1992 | Перший досвід у медицині |
| Директор Поліграфкомбінат “Україна” | 2011–2017 | Виробництво документів, скандали НАБУ |
| Голова Одеської ОДА | 2017–2019 | Реформи доріг, “Розумний регіон” |
| Міністр МОЗ | 2020–2021 | Пандемія COVID, вакцинація |
Таблиця ілюструє динаміку: від низів до вершин. Джерела: uk.wikipedia.org, chesno.org. Кожен етап – урок стійкості.
Цікаві факти про Максима Степанова
- Народився в Росії, але Україна – дім: переїзд у 2 роки до Слов’янська сформував патріотизм.
- У Поліграфкомбінаті “розвалив міф про незамінність ЄДАПС” – його слова з “Дзеркала тижня”.
- Брифінги МОЗ – щоденний ритуал, де цифри ставали новинами для мільйонів.
- Конфлікт з Трухановим: “Скандалу нема, бо нема сенсу” – пряма цитата.
- Нагорода “Людина року-2015”: визнаний топ-менеджером до політики.
Ці перлини роблять біографію живою, ніби розмова за кавою. Факти додають шарму людині з великими амбіціями.
Степанов досі в центрі уваги: розслідування котяться, як снігова куля. Що далі – повернення чи еміграція? Його історія тримається на диханні.