На початку 2026 року Надія Савченко стоїть пліч-о-пліч з бійцями на східному фронті, командує стрілецькою ротою в 112-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Ця жінка, чий силует колись гримів Європою під час голодування в російській в’язниці, тепер ховає обличчя під шоломом, а голос лунає лише в накази побратимам. Її присутність на передовій – від напрямків Авдіївки до Покровська – спростовує чергові ворожі фейки про полон чи загибель, які лунали ще в 2025-му.
Сестра Віра поруч, сапер у тому ж батальйоні, перетворює родину на бойову одиницю. Надія пережила поранення від міни, що засипала бліндаж, але повернулася в стрій швидше, ніж ворог встиг придумати нову брехню. Станом на січень 2026-го, вона не в Києві чи на політичних трибунах, а там, де гримить артилерія.
Ця історія не про зірку, що згасла, а про вогонь, який палить сильніше з кожним роком. Від штурмана Мі-24 до ув’язненої Кремля, від нардепа до командира роти – шлях Надії Савченко сповнений поворотів, гідних епічного роману.
Ранні роки: мрія про небо в пострадянському Києві
Київ 1981-го. У скромній родині народжується дівчинка з вогнем в очах – Надія Вікторівна Савченко. Батько Віктор, мати Марія, сестра Віра – звичайна сім’я, де дисципліна змішувалася з мріями про велике. Надія з дитинства задирала голову до літаків, малювала крила на зошитах і клялася стати пілотом. Не принцесою, а тією, хто рве хмари.
Шлях до неба виявився тернистим. Спочатку модельєр-дизайнер у Всеукраїнському коледжі, потім журналістика в університеті “Україна”. Але поклик сильніший: залізничні війська, радистка, а згодом контракт у 95-й аеромобільній бригаді Житомира. У 2004-му – Ірак, стрілець у 72-му мехбатальйоні. Пісок, постріли, шість місяців пекла, що загартували сталь.
Повернувшись, вступила до Харківського університету Повітряних Сил. Двічі відрахована за “непридатність” як льотчик-винищувач, але не здалася – стала штурманом-оператором Мі-24 у Бродах. 170 годин нальоту, 45 стрибків з парашутом. Надія не просто літала, вона танцювала з небом, відчуваючи кожен подих вітру.
Полон на Донбасі: випробування, що ламає гори
Літо 2014-го. АТО палить сходом. Надія, у відпустці з ЗСУ, йде добровольцем в “Айдар”. Бої під Металістом, Луганськ. 17 червня – полон у “Зорі”. Терористи звинувачують у смерті російських журналістів, РФ викрадає через кордон. Воронеж, Москва, СІЗО “Печатники”. Дві роки клітки.
Голодування – безстрокове, 41 день. Світ кипить: ПАРЄ делегує, “Меморіал” оголошує політв’язнем. Суд у Ростові – 22 роки. Але Надія не зламається. Її сила – в очах на фото з клітки, де вогонь не гасне. Обмін 25 травня 2016-го: на двох грушників, літаком Порошенка – додому.
- Червень 2014: полон терористами в Луганську.
- Липень 2014: вивезена до РФ, звинувачення у вбивстві.
- Жовтень 2014: політв’язень за ПЦ “Меморіал”.
- Березень 2016: вирок 22 роки.
- Травень 2016: свобода.
Цей список – не суха хроніка, а шрами на душі нації. Після ув’язнення Надія важила 42 кг, але дух важив тисячі тонн. Перехід до наступного етапу природний: героїня повертається не мовчати.
Політичний злет: від “Батьківщини” до власної платформи
Верховна Рада зустрічає оваціями. Вересень 2014-го – у списку “Батьківщини”, перше місце. З листопада – нардеп VIII скликання. Делегат ПАРЄ, голодує за полонених, пропонує очолити Міноборони. Закон “Савченко” – день арешту за два відбуття – вивільнив тисячі, хоч і викликав суперечки.
Та буря наближається. Вихід з фракції, фонд, партія “Громадсько-політична платформа Надії Савченко”. Кандидат у президенти 2019-го – ЦВК блокує. На виборах по 51 округу – 1,24%. Зустрічі з Захарченком, Плотницьким – обмін полоненими, але скандал: держзрада?
| Дата | Подія |
|---|---|
| 2014 | Народний депутат від “Батьківщини” |
| 2016 | Звільнення, голодування за полонених |
| 2017 | Зустрічі на Донбасі з Рубаном |
| 2018 | Арешт за “тероризм у Раді” |
| 2019 | Звільнення, вибори |
Джерела даних: uk.wikipedia.org. Ця таблиця показує хаос переходів – від кумира до підозрюваної. Після неї Надія не зникає, а перезавантажується.
Скандали: гранати в Раді та COVID-сертифікати
Березень 2018-го: арешт. План теракту з Рубаном – гранати, міномети на ложу влади. Зняття недоторканності, СІЗО СБУ. Рік під слідством, звільнення 2019-го. Справа закрита 2021-го. 2021: підозра в підробці COVID-сертифіката з сестрою – закрито 2022-го.
Ці бурі не зламали, а очистили. Надія говорила прямо: “Диктатура для реформ”, “Захарченко кращий за Порошенка”. Політика як окоп – брудна, але чесна. Ви не повірите, але після скандалів вона знайшла спокій у формі.
Цікаві факти про Надію Савченко
- Єдина жінка-штурман Мі-24 в історії ЗСУ – 170 годин у небі.
- Участіла в “Битві екстрасенсів” 2012-го як консультант.
- Герой України (2015), Орден За мужність, премія Атлантичної ради США.
- Гора в Гімалаях носить її ім’я з 2016-го.
- Записалася до ТрО 24 лютого 2022-го – перша хвиля повномасштабки.
- Поранена на фронті, але спростовувала фейки відео: “Я жива – на зло ворогам”.
Ці перлини роблять її не іконою, а живою легендою, сповненою несподіванок.
Повернення на фронт: де Надія Савченко зараз у 2026-му
Повномасштабне вторгнення 2022-го. Надія, старший лейтенант, іде в 112-ту бригаду ТрО Києва – Регіональне управління “Північ”, 12-й корпус. Спочатку командир роти, поранення від міни. Тепер стрілецька рота на сході: Донеччина, Харківщина. Точні позиції – секрет, бо “не підставляю людей”.
112 бригада: деталі служби та поранення
Бригада – щит столиці, але фронт гарячий. Надія керує стрільцями, навчає, тримає стрій. 2025: фейки про полон під Куп’янськом, загибель від ФАБу. Відповідь – відео в травні та липні. Журналіст Володимир Бойко підтверджує: “Командує ротою, поранена, але в строю”. Сестра Віра сапер – мінні поля стають могилою для окупантів.
- Лютий 2022: мобілізація до ТрО.
- 2023-2024: Бахмутський напрямок, поранення.
- 2025: спростування фейків, служба на Покровську.
- 2026: східний фронт, рота в строю.
Після списку реальність: артилерія ревить, але Надія шепоче: “Ми переможемо”. unian.ua фіксує її реакції на фейки.
Родина на фронті: Віра Савченко як сапер
Сестри – незламний дует. Віра, адвокатка, боронила Надію в РФ, тепер сапер. Разом у батальйоні: одна стріляє, друга чистить шлях. Родина Савченків – символ: мати чекала, дочки б’ються. Особисте життя Надії – таємниця, але любов до України – на видноті.
Спадщина: чому Надія надихає досі
Герой України, автор закону, що змінив тюрми. Від ПАРЄ до окопу – кар’єра як ріка, що пробиває скелі. Скандали? Так, але чесність вища за PR. У 44 роки Надія доводить: вік – не бар’єр, а досвід. Її рота тримає лінію, а дух – націю.
Фронт змінюється щодня, і Надія з ним. Хто знає, що принесе завтра – нове поранення чи перемогу. Але одне ясно: ця воїтелька не здається.