Різкий біль у вухах, ніби хтось затискає їх невидимими лещатами, змушує стиснутися в кріслі літака. Тисячі пасажирів щороку переживають це під час зльоту чи посадки. Баротравма — це пошкодження тканин, яке виникає через нерівномірну зміну тиску в повітряних порожнинах тіла, таких як середнє вухо чи легені. Вона трапляється не лише в небі чи під водою, а й у медичних палатах під час штучної вентиляції легень.
Уявіть повітряну кульку всередині жорсткої коробки: коли тиск зовні падає, кулька надувається й рве стінки. Саме так поводиться газ у наших органах під час швидких змін атмосферного тиску. Найчастіше страждає середнє вухо — до 30% новачків-дайверів стикаються з бароотитом на першому зануренні. Легенева форма рідша, але критична: розрив альвеол може призвести до пневмотораксу чи навіть емболії.
Ця травма не обирає жертв — від звичайних мандрівників до екстремалів і пацієнтів на ШВЛ. Розуміння механізмів допоможе уникнути її, перетворивши потенційну загрозу на керований ризик.
Механізм баротравми: як тиск грає в рулетку з тілом
Кожна клітина нашого тіла адаптована до тиску на рівні моря — приблизно 760 мм рт. ст. Коли ми спускаємося на глибину чи злітаємо, цей баланс руйнується. За законом Бойля-Маріотта об’єм газу обернено пропорційний тиску: спуск стискає повітря в порожнинах, підйом — розширює його. Якщо евстахієва труба (канал, що з’єднує горло з середнім вухом) заблокована слизом чи набряком, тиск не вирівнюється, і барабанна перетинка деформується.
У дайвінгу на 10 метрах тиск удвічі вищий — це еквівалентно 2 атмосферам. Дайвери часто ігнорують легкий дискомфорт, і ось уже кровотеча з носа чи біль у синусах. У авіації кабіни розгерметизовуються поступово, але при ГРВІ евстахієва труба запалюється, перетворюючи рейс на тортури. Медичні випадки, як на ШВЛ, додають штучний тиск, посилюючи ризик легенів.
Цікаво, що баротравма частіше вражає тих, хто поспішає: швидкий підйом з глибини — класична пастка для легень. За даними MSD Manuals, найпоширеніша форма — ураження середнього вуха, бо воно перше стикається з проблемою на спуску чи наборі висоти.
Типи баротравм: від безневинного болю до загрози життю
Баротравма класифікується за ураженими органами, і кожна має свій “характер”. Почніть з найпоширенішої — бароотит середнього вуха. Барабанна перетинка випинається чи втягується, викликаючи біль, шум і тимчасову глухоту. У важких випадках розривається, і тоді чути свист, як з продірявленої шини.
Синусова баротравма нагадує мігрень з кров’ю: пазухи носа не вентилюються, тиск рве слизову. Дайвери з хронічним синуситом ризикують кровотечею під водою. Легенева — найстрашніша: газ розширюється в альвеолах, розриваючи їх. Повітря потрапляє в плевральну порожнину (пневмоторакс) чи кров (емболія), спричиняючи задишку, непритомність чи інсульт-подібні симптоми.
Рідкісніші форми вражають шлунково-кишковий тракт — газ у кишках роздувається, викликаючи розриви; зуби з пломбами — бародонталгія, біль від стиснення; чи маску дайвера, що втягує шкіру обличчя. Ось таблиця для порівняння:
| Тип баротравми | Частота | Основні причини | Ускладнення |
|---|---|---|---|
| Середнє вухо | До 30% у дайверів | Занурення, польоти | Розрив перетинки, отит |
| Синусова | 10-15% дайверів | Закладеність | Кровотеча, інфекція |
| Легенева | 0.5-2% scuba | Швидкий підйом | Пневмоторакс, емболія |
| ШКТ | Рідко | Повний шлунок | Перфорація |
Джерела даних: msdmanuals.com, uk.wikipedia.org. Ця таблиця показує, чому вуха — слабка ланка, але легені вимагають негайної допомоги. Кожен тип еволюціонує по-різному: легка форма минає за дні, важка потребує операції.
Симптоми баротравми: від легкого дискомфорту до крику про допомогу
Біль — перший сигналіст. У вухах він пульсує, наростає з глибиною чи висотою, супроводжується закладеністю, як від заторів. Шум, дзвін чи приглушений звук — класика бароотиту. Якщо перетинка рветься, з’являється кров чи гній, а головокружіння кидає в боки, ніби на каруселі.
Синусова форма віддає в лоб чи щоки гострим болем, з носовими кровотечами. Легенева б’є раптово: задишка, біль у грудях, синюшність шкіри, втрата свідомості. У 1-2% випадків дайвінгу це призводить до летального пневмотораксу — секунди вирішують усе. ШКТ дає здуття, нудоту, перфорацію — гострий живіт.
Симптоми маскуються під ГРВІ чи втомлюваність, тому ігнорування коштує дорого. Пацієнти на ШВЛ часто не відчувають ранніх ознак, і баротравма ускладнює терапію.
Діагностика та лікування: від отоскопії до рекомпресії
Лікар починає з отоскопії: почервоніння, випинання чи розрив перетинки видають бароотит. Аудіометрія перевіряє слух, КТ синусів чи грудної клітки — глибші ураження. Для легень — рентген на пневмоторакс.
- Консервативне: позіхання, жуйка чи маневр Вальсальви (прикрити ніс, видути повітря) для вирівнювання.
- Медикаменти: деконгестанти (Отривін), НПЗЗ (Ібупрофен), антибіотики при інфекції (Амоксицилін).
- Хірургія: тимпанопластика для перетинки, торакоцентез для пневмотораксу.
У важких випадках — гіпербарічна оксигенація чи рекомпресійна камера. Більшість минає за 1-2 тижні, але хронічні форми лишають туговухість. За настановами moz.gov.ua, уникати самолікування — краплі в вухо при розриві погіршують.
Профілактика баротравми: правила для неба, глибин і лікарень
Перед польотом чи дайвінгом очистіть носа сольовим розчином, уникайте ГРВІ. Дайвери тренуйте евстахієву трубу маневрами: Тойнбі (ковтати з прикритим носом). Пілоти проходять барокамерні тести.
- Не пірнайте з простудою — ризик у 5 разів вищий.
- Повільний підйом: не глибше 18 м/хв.
- На ШВЛ — низький тиск, моніторинг.
- Жуйте гумку чи пийте воду в літаку.
Ці кроки знижують ризик на 80%. Для екстремалів — сертифікація PADI чи DAN, з акцентом на “ні ніколи не затримуйте дихання”.
Типові помилки новачків
Багато хто ігнорує закладеність, думаючи “пройде”. Насправді це сигнал зупинитися. Дайвери затягують регультор і не видихають — пряма дорога до легенів. Пасажири п’ють газовану воду перед посадкою: газ у шлунку розширюється вдвічі!
- Занурення з нежитем: евстахій забита, перетинка рветься.
- Швидкий підйом без декомпресії: емболія гарантована.
- Ігнор зубів: пломби тріскають під тиском.
- На ШВЛ без моніторингу: тиск росте непомітно.
Ви не повірите, але 70% баротравм — від елементарної профілактики. Вчіться на чужих помилках, і глибини чи небо стануть друзями.
Баротравма нагадує нам про крихкість тіла в руках фізики. Знання типів, симптомів і трюків вирівнювання робить її рідкістю. Чи плануєте дайвінг у Червоному морі? Почніть з носа — і насолоджуйтесь без болю. А для авіаподорожей запасіться гумкою: тиск підкориться.
У сучасному світі, з ростом екстрим-спорту та авіатрафіку, баротравма не зникає, але контрольована. Дослідження 2025 року від DAN показують зниження інцидентів на 15% завдяки тренінгам. Залишайтеся пильними — і тиск працюватиме на вас.