Гуркіт двох турбореактивних двигунів АЛ-31ФП розриває тишу, коли Су-30 злітає, розганяючись до двох звуків на висоті. Цей двомісний багатоцільовий винищувач покоління 4++ став справжньою легендою сучасної авіації, поєднуючи блискавичну маневреність, дальність польоту понад 3000 кілометрів і здатність нести до 8 тонн озброєння на 12 точках підвіски. Розроблений у СРСР на базі Су-27, він еволюціонував у універсального бійця неба, здатного завоювати перевагу в повітрі, підтримати наземні сили чи патрулювати океани годинами.
Довжина фюзеляжу сягає 21,9 метра, розмах крил – 14,7, а максимальна швидкість перевищує 2120 км/год. Екіпаж з двох пілотів – лідер і оператор озброєння – ділить завдання, роблячи Су-30 ідеальним для складних місій. За даними wikipedia.org, станом на 2025 рік понад 700 таких машин розлетілися по світу, від Арктики до Індійського океану, доводячи свою міць у реальних боях.
Але за цією грацією ховається і вразливість: у сучасних конфліктах, як російсько-українська війна, Су-30 неодноразово ставав жертвою ППО, втративши десятки одиниць. Тепер розберемося, чому цей “Фланкер” завоював серця пілотів і чому його бояться супротивники.
Від Су-27 до Су-30: шлях створення легенди
Усе почалося в середині 1980-х у Комсомольському-на-Амурі авіазаводі, де конструктори КБ Сухого мріяли про літак, здатний керувати групою винищувачів на великій відстані. Базою став двомісний тренувальний Су-27УБ, але з радикальними змінами: система дозаправки в повітрі, потужніша авіоніка і векторована тяга. Перший прототип Т10ПУ здійснив політ 31 грудня 1989 року, а серійне виробництво запустилося в 1992-му, попри розпад СРСР.
Розпад Союзу ледь не поховав проєкт – брак фінансів змусив орієнтуватися на експорт. Першим клієнтом стала Індія з 50 Су-30К у 1996-му, які швидко модернізували до МКІ. Росія ж чекала до 2012-го, коли з’явився Су-30СМ – адаптація індійської версії з французькими системами протидії. Сьогодні Іркутський авіазавод випускає модернізовані СМ2, оснащені радаром “Ірбіс-Е”, що бачить цілі на 400 км.
Цей еволюційний стрибок перетворив Су-30 з тренера на хижака: компоновка з феєрбернським крилом і стабілізаторами на передній кромці крил забезпечує стійкість на сверхзвукових швидкостях, а цифрова система керування FBW дозволяє витягувати +9g без ризику.
Аеродинаміка та конструкція: інженерний шедевр
Су-30 – це інтегральна схема, де фюзеляж зливається з крилами, створюючи ефект “летючого крила” для мінімального опору. Титановий носовий обтічник вміщує радар, а композитні матеріали зменшують вагу до 17,7 тон порожнього літака. Шасі триколісне, з передньою стійкою, що ховається в нішу, витримує посадки на пересіченій злітно-посадковій смузі.
Ключова фішка – крила з незмінною хордою і передні горизонтальні стабілізатори (ПГС), які додають підйомної сили на низьких швидкостях. У варіантах з векторованою тягою сопла гойдаються на ±15 градусів, дозволяючи “кобру Пугачова” – маневр, де ніс піднімається на 120 градусів без втрати швидкості. Це робить Су-30 королем ближнього повітряного бою, де F-16 чи МиГ-29 просто не встигають повернутися.
Життєзабезпечення екіпажу – на рівні космічного корабля: гермокабіни з анти-G костюмами, система СГК-7АМ для дезорієнтації і КСО-30 для кисню. Пілоти бачать усе через “стеклянну кабіну” з МФД і проекційними прицілами.
Двигуни: серце, що реве 25 тисяч кілометрів тяги
Два АЛ-31ФП – це 2×122,6 кН на форсажі, з ресурсом 4000 годин. У СМ2 тестують АЛ-41Ф1С від Су-35, обіцяючи +20% тяги. Запас палива 9400 кг дає 3 години патрулювання, а з ПРНК – безкінечність. Гумор у тому, що ці двигуни такі ненаситні, ніби пілоти годують їх авіакеросином ложками.
Вектор тяги трансформує Су-30 в акробата: на авіашоу він танцює вальс з гравітацією, а в бою уникає ракет на 180-градусних розворотах. За даними airwar.ru, це єдина машина 4-го покоління з такою надманевреністю.
Авіоніка: очі, вуха та мозок неба
Серце – радар Н001ВП “Барс” (X-діапазон, 150 км для РЛС, 400 цілей відстежує). У MKI – Zhuk-ME, в СМ2 – “Ірбіс-Е” з АФАР. Оптоелектронна система ОЛС-30 пасивно ловить теплові сигнатури на 90 км, а шолом “Щілина-3УМ” дозволяє цілитися поглядом.
Протидія – “Хібини” з 8 антенами, що глушать радари на 300 км. Навігація ГЛОНАСС/ІНС з точністю 10 м. Двомісність – золото: оператор сканує горизонт, поки лідер маневрує.
Ось таблиця ключових систем авіоніки для порівняння основних варіантів:
| Варіант | Радар | Дальність виявлення (км) | IRST |
|---|---|---|---|
| Су-30СМ | Н011М “Барс” | 150 | ОЛС-30 |
| Су-30МКІ | Zhuk-ME | 140 | OLS-33 |
| Су-30СМ2 | “Ірбіс-Е” | 400 | ОЛС-35 |
Джерела даних: wikipedia.org та The Military Balance 2025 (iiss.org). Ця таблиця показує еволюцію: від пасивного сканера до АФАР-монстра.
Озброєння: арсенал для будь-якої погоди
ГШ-30-1 стріляє 150 снарядів 30 мм, але справжня сила – ракети. Повітря-повітря: Р-73 (40 км, теплова), Р-77 (110 км, активна), Р-37М (400 км у СМ2). Наземні: Х-29 (30 км), Х-59 (285 км), КАБ-500. Проти кораблів – Х-31 (250 км). У Індії інтегрували BrahMos – надзвукову ракету 300 км.
- 12 точок підвіски дозволяють комбо: 8 Р-77 + 4 Х-31 для мультирольності.
- Бойове навантаження 8 тонн – більше, ніж у F-15E.
- Сучасні: гіперзвукові “Кинжал” тестують на модифікаціях.
Оператор озброєння керує всім з заднього крісла, роблячи Су-30 бомбардувальником з винищувацьким норовом. Уявіть: ракета летить 400 км, а пілот п’є каву.
Модифікації: Су-30 для кожного
Сімейство Су-30 – як конструктор: від ударного МКК для Китаю без ПГС (більше бомб) до маневреного МКІ з канардами для Індії.
Су-30СМ та СМ2: російський стандарт
СМ – 116 одиниць у ВКС РФ (2025), з “Барсом” і вектором. СМ2 додає “Ірбіс-Е”, двигуни від Су-35 і Р-37М. Нові партії у 2025-2026 йдуть до ВМФ.
Су-30МКІ: індійська фортеця
272 машини – основа ІПС. З французьким радаром, ізраїльським EW і BrahMos. “Super Sukhoi” upgrade додасть AESA до 2055 року.
Інші: МКК для Китаю, МК2 для В’єтнаму
Китай – 97, В’єтнам – 35 з антишипами. Венесуела – 21 МКВ з Р-27ЕР.
Оператори: глобальна армія Су-30
Понад 20 країн літають на Су-30, від джунглів Уганди до сибірських морозів. Ось ключові:
| Країна | Варіант | Кількість (2026) |
|---|---|---|
| Індія | МКІ | 272 |
| Росія | СМ/СМ2 | ~110 |
| Алжир | МКА | 59 |
| Китай | МКК/МК2 | 97 |
| В’єтнам | МК2V | 35 |
Джерела: wikipedia.org. Експорт – рятівник Сухого, з контрактами на мільярди.
Цікаві факти про Су-30
Рекордний політ: Індійський Су-30МКІ пролетів 8000 км без посадки з дозаправками – як від Делі до Лондона.
- Ви не повірите, але в Сирії Су-30 освітлював цілі для Ту-22М3, не стреляючи сам.
- Перша перемога: у 2019-му пакистанський F-16 нісся від індійського МКІ з BrahMos.
- Гуморний факт: санкції змусили РФ ремонтувати “Хібини” в Казахстані – сусіди стали механіками.
- У ЗСУ є нагрудний знак “Су-30” – символ за збиття ворога.
Ці перлини роблять Су-30 не просто залізом, а історією неба.
Бойове хрещення: від сирійських небес до українських степів
У Сирії 2015-го Су-30СМ патрулювали над Латакією, скидаючи КАБи по ІДІЛ. Індія в 2019-му використала МКІ для “розвідки” над Пакистаном, змусивши F-16 тікати. Венесуела тренувалася проти США.
У російсько-українській війні Су-30СМ став основним винищувачем: 7 підтверджених перемог над МиГ-29 і Су-27. Але втрати шокують – понад 20 машин з 2022-го, від “Буков” біля Ізюму до дронів Magura V7 у 2025-му і збиття 28 січня 2026-го. Екіпажі гинули над Чорним морем, а уламки падали на газоплатформи. Це показує: у еру ППО навіть хижак потребує обережності.
- Березень 2022: 4 збиття ППО, полонені льотчики.
- Серпень 2022: 5 на Саках від вибухів.
- 2025-2026: дрони та ПЗРК добивають решту.
Ці бої еволюціонували тактику: від низьких профілів до високих ракет.
Майбутнє Су-30: модернізації та виклики
Індія вкладає $8 млрд у AESA-радари і AI-пілотів. РФ планує 50 СМ2 для флоту, з “Кинжалами”. Але санкції кусючі: двигуни лагуть, запчастини з Китаю. Тренд – гібридизація з дронами, де Су-30 керує роєм БПЛА.
У світі F-35 панує стелс, але Су-30 виграє ціною і маневром. Казахстан і Білорусь отримують нові СМ2 у 2026-му, а Вірменія тестує індійські. Цей винищувач ще політатиме, ревучи двигунами над горизонтами, де небо зустрічає землю вогнем ракет.