Оксана Сергіївна Баюл, народжена 16 листопада 1977 року в Дніпрі, стала першою олімпійською чемпіонкою незалежної України. Її золото на Зимових іграх 1994 року в Ліллехаммері не просто увійшло в історію — воно засяяло як перша медаль для молодої держави, запаливши вогонь національної гордості. У 16 років і 101 день вона обійшла легендарну Ненсі Керріган з перевагою в десяту частку бала, виконавши програму, яка досі вважається еталоном грації та сили.
Ця тендітна дівчина з промислового міста подолала сирітство, травми та неймовірний тиск, перетворивши лід на сцену тріумфу. Її коротка програма на музику Чайковського лилася як гірська кришталева річка, а довільна вибухнула каскадом стрибків, що перевернув суддівські оцінки. Але слава принесла не лише овації — алкогольні скандали, суди та особисті бурі випробували її характер ще раз.
Сьогодні, у 48 років, Оксана живе в США, виховує доньку Софію, бере участь у льодових шоу та бореться за справедливість у розлученні з Карло Фаріною. Її історія — це не казка про Попелюшку, а реальна сага про стійкість, де лід тане від сліз, але ковзає вперед.
Дитинство серед розбитих мрій і перші ковзани
Дніпро 1980-х — сіре промислове серце України — став колискою для маленької Оксани. Батьки розлучилися, коли їй ледь виповнилося два: батько Сергій, інженер-механік, зник з горизонту, залишивши матір Маріну, учительку французької, самотньою. Вона мріяла про балетну кар’єру доньки, але комплекція не дозволила — тож у чотири роки, у 1982-му, Оксана вперше ступила на лід у місцевій школі “Метеор”.
Перший тренер Станіслав Корітек побачив у ній іскру: крихітка ковзала з інстинктом птаха, що вчиться літати. Життя ж було жорстким — родина тулилася в тісній квартирі, бабуся Аграфена годувала мрії онучки. Але трагедія вдарила в 1991-му: рак яєчників забрав матір, коли Оксані виповнилося 13. Бабуся померла через місяць, дідусь — раніше. Сирота ночувала в роздягальнях ковзанки, готувала собі кашу на плитці, мріючи про перемогу як про рятівний круг.
Корітек емігрував до Канади 1992-го, передавши ученицю одеській школі. Там Валентин Ніколаєв і Галина Змієвська взяли її під крило — остання стала не просто тренером, а другою матір’ю. Змієвська, вихователька Віктора Петренка, навчила Оксану поєднувати витонченість з вибуховою силою. Цей дует перетворив самотню дівчинку на надію нації.
Шлях до слави: від юнацьких стартів до світового визнання
Ранні змагання були школою терпіння. На юніорських чемпіонатах СРСР Оксана фінішувала 10-12-ю, але 1992-го в Одесі здобула перше золото України. Наступний сезон вибухнув: срібло на Кубку Націй у Гельзенкірхені, золото Skate America в Далласі. Судді зачаровувалися її спіралями — довгими, як обійми вітру, — і стрибками, чистими, ніби кришталь.
Чемпіонат Європи 1993-го в Гельсінкі приніс срібло — поступилася Сур’ї Боналі, француженці з афроамериканським темпераментом. Але Прага, світовий ЧС, стала проривом. Довільна програма без єдиної помилки: потрійний лутц, риттбергер, каскади — Оксана обійшла Боналі та Керріган, завоювавши золото для України. “Я каталася для мами”, — згадувала вона згодом.
Європа-1994 у Копенгагені знову срібло, але фокус — на Олімпіаді. Тренування в Одесі перемежовувалися з голодом: держава ледве годувала спортсменів. Змієвська позичила гроші на форму, Петренко — на квитки. Ця солідарність київської школи фігурного катання стала фундаментом тріумфу.
Олімпійський трилер у Ліллехаммері: золото з кров’ю
Зима 1994-го в Норвегії загриміла скандалом: Тоня Хардинг і напад на Ненсі Керріган. Оксана тихо тренувалася, але доля втрутилася — перед довільною зіткнулася з Танею Шевченко, німкенею: поріз на нозі на 3 см, шви, біль. Катаріна Вітт принесла знеболювальні ін’єкції. Коротка на Чайковського — шедевр: ліричні спіралі, вибухові стрибки, 0.1 бала переваги над Керріган.
Довільна: за 15 секунд до старту Змієвська крикнула — додати каскад подвійний аксель-тулуп. Оксана виконала, плюс екстра потрійний — судді вибухнули оплесками. Перемога! Прапор України підняли догори дригом, гімн шукали на касеті. Цей момент назавжди закарбувався як символ нової ери.
Таблиця з основними досягненнями розкриває велич:
| Змагання | Рік | Медаль | Місце проведення |
|---|---|---|---|
| Чемпіонат світу | 1993 | Золото | Прага, Чехія |
| Зимові Олімпійські ігри | 1994 | Золото | Ліллегаммер, Норвегія |
| Чемпіонат Європи | 1993 | Срібло | Гельсінкі, Фінляндія |
| Чемпіонат Європи | 1994 | Срібло | Копенгаген, Данія |
| Чемпіонат України | 1993, 1994 | Золото | Одеса, Київ |
| Skate America | 1993 | Золото | Даллас, США |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Ця таблиця показує не випадковий успіх, а системний ріст — від національних до глобальних вершин.
США: вершина слави та прірва спокус
Контракт з William Morris Endeavor у травні 1994-го кинув Оксану в вир: Лас-Вегас, “Лускунчик на льоду”, “Чарівник країни Оз”. Гонорари мільйонні, але тиск розчавив — вечірки, алкоголь як втеча від самотності. 1997-го: DUI в Коннектикуті, арешт, rehab на два з половиною місяці. “Я зрозуміла, що стала алкоголіком”, — зізналася в інтерв’ю.
Відродження прийшло: sobriety з 1997-го (за винятком рецидивів?), тури з Tom Collins, Broadway on Ice. Книги 1997-го — “Oksana: My Own Story” та “Secrets of Skating” — стали бестселерами. Бізнес: ювелірка “Oksana: Ice Treasures” 1996-го, одяг для фігуристів 2002-го. Повернення 2005-го: шоу в Оберстдорфі, Червона площа в Москві 2006-го.
2010-й: спроба школи в Україні, університет Драгоманова — але конфлікти з чиновниками змусили повернутися. Судові баталії: позови до агентств (9.5 млн дол. від WME 2012-го), NBC, звинувачення Змієвської-Петренка в крадіжках 2015-го. Позов до України на 50 млн 2018-го відхилили 2020-го.
Цікаві факти про Оксану Баюл
- Єдина олімпійська чемпіонка України з фігурного катання донині; рекорд наймолодшої зимової чемпіонки тримався до Тари Ліпінські.
- Єврейське коріння по матері: бабуся Аграфена, підтверджене батьком 2003-го; Оксана пишається: “Це як друга шкіра”.
- Знялася в “Я, Тоня” (2017) як камео; її історія надихнула “Королеву льоду” (2018).
- День Оксани Баюл у Шривпорті (Луїзіана) — 25 лютого 2024-го, мер Том Арсено.
- Підтримує одеський дитячий будинок “Тиква”; з 2022-го — проти російських фігуристів у шоу.
- В Instagram ділиться тренуваннями доньки Софії, яка робить шпагати та “мостики”.
Ці перлини розкривають багатогранність: від льодової принцеси до бізнесвумен з серцем патріота.
Особисте життя: шрами кохання та материнська сила
Батько Сергій повернувся 2003-го — прощення перед його смертю 2006-го. Романи палкі: з Іллею Куликом — драма з спробою самогубства. Шлюби: Євген Сунік (2000-2005, бізнес-партнер), Джим Бреннон (будівельник), Карло Фаріна — менеджер, з яким 2012-го (шлюб у Пенсильванії). Донька Софія народилася 2015-го — радість, що зцілила рани.
Переїзди: Коннектикут, Нью-Джерсі (14 років), Пенсильванія 2012-го, Шривпорт 2022-го. Але 2025-го Карло подав на розлучення — процес завершився 2026-го, опіка над Софією (11 років) відійшла батькові. Оксана продає будинок за 1.2 млн дол., переїжджає до Лас-Вегасу. “Серце розбите, але дочка — все”, — поділилася в соцмережах. Вона відмовилася від опіки, аби уникнути конфліктів.
Підтримка України: Революція Гідності 2014-го, протести проти корупції. Повідомлення про відмову від громадянства 2021-го спростувала — паспорт прострочений, але серце українське. З 2022-го — волонтерство, бойкот росіян.
Спадщина на льоду: натхнення для поколінь
Оксана — піонерка: перше золото для України, натхнення для Подкопаєвої, Харлан. Її стиль — суміш радянської школи (техніка) та душі (емоції) — вплинув на сучасні тренди: акцент на артистизм поряд зі стрибками. У шоу як “Ice Theatre of New York” 2007-го вона моделювала на льоду, поєднуючи спорт і моду.
Сьогодні Instagram @oksanabaiul — 113 тис. підписників: відео з Софією на льоду, майстер-класи. Плани: нова школа в Неваді? Благодійність для “Тикви”. Її історія вчить: лід слизький, але воля веде вперед. Оксана ковзає далі, лишаючи слід блискучих стружок — для нас, українців, вічних фанатів її піруетів.