У маленькому старокостянтинівському провулку, де осінні листки кружляють над бруківкою, народилася 27 вересня 1979 року Оксана Петрівна Радушинська – жінка, чиє життя стало гімном стійкості. Журналістка, поетеса, письменниця, теле- та радіоведуча, голова громадської організації «Творча сотня «Рух до перемоги»» – ці ролі переплітаються в її долі, як нитки подільського килиму. Попри інвалідність з раннього дитинства, вона не просто пише книги та веде ефіри: Оксана Радушинська організовує сотні концертів для воїнів, видає казки для малят і отримує премії, що сяють, мов зорі над Хмельниччиною.
Її перші вірші, надруковані ще школяркою в районній газеті «Світло Жовтня», пахли ромашковим лугом і маминими колисковими. Сьогодні, у 2026 році, бібліографія налічує понад 30 видань, а волонтерські поїздки сягають передових. Ця подільська мадонна перетворила візок на крила, злітаючи над перешкодами з оптимізмом, що зачіпає серце кожного.
Раннє дитинство: від хвороби до першого рядка
Старокостянтинів, затишне містечко на Хмельниччині, стало колискою для Оксани. Батько, фотокореспондент місцевої газети, приносив додому запах свіжої фарби й історії сусідів. У трирічному віці невідома хвороба прикувала дівчинку до візка – факт, що міг зламати, але навпаки розкрив талант. Мама шепотіла казки, тато фотографував мрії, і з шести років Оксана почала скласти перші вірші.
Шкільні роки в ЗОШ №3 та №8 минали під шелест зошитів. Українська мова й література стали рятівними островами серед бурі. У 1996-му районка надрукувала її рядки про ромашку – скромний старт, що проріс у понад 27 книг. Родина, збираючи копійки з пенсії по інвалідності, видала першу збірку «На крилах мрій» у 1999-му. Той момент, коли книга лягла в руки, став метафорою її життя: крила проростають навіть у панцирі.
Ця рання стійкість – не просто біографічний факт, а основа характеру. Оксана Радушинська часто згадує в інтерв’ю, як візок став не тягарем, а платформою для огляду світу з нового ракурсу, де слова летять високо.
Освіта і журналістський шлях: слово як професія
Закінчивши школу, Оксана вступила до Київського інституту телебачення, радіо та електронного зв’язку (нині Укртелерадіоінститут) за спеціальністю «журналістика» – молодший спеціаліст у 2001-му. Потім Хмельницький інститут соціальних технологій дав фахи «видавнича справа і редагування» (2007) та «журналістика» (2008). Магістратура в Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» завершилася у 2016-му з відзнакою.
Кар’єра закрутилася вихором: з 2002-го кореспондентка й редакторка тижневика «Новини Поділля», прес-секретарка Київського інституту розвитку інтелекту дитини. З 2004-го – редакторка-ведуча на Старокостянтинівській районній телерадіокомпанії, відповідальний редактор районного радіомовлення до 2020-го. Створювала програми «Мелодії родоцвіту», «Родовід» – ефіри, де подільські звичаї оживали голосом поетеси.
У 2006-му – культурологічні програми на Хмельницькій обласній ТРК «Поділля-Центр», рубрика в журналі «Мистецькі грані». З 2021-го дикторка міського радіо та журналістка RadioSTonline, з 2020-го редакторка порталу «Унас.news». Авторка конкурсів «Панна Весна», фестивалю «Імпреза по-самчиківськи». Її сценарії оживають шоу, де талант і інтелект танцюють у ритмі Поділля. Журналістика для Оксани – це міст між душею і світом, де кожне слово несе тепло родини.
Літературна творчість: поезія, що торкається душі
Поетичний доробок Радушинської – як ріка Случ: спокійна на поверхні, глибока в суті. Перші збірки – «Світанкові сни» (2000), «Казки яблуневого снігопаду» (2001), «Неспівані пісні про щастя» (2002) – дихають юнацьким оптимізмом. «Сповідь дощу» (2003), «Навпіл із долею» (2004), «Стукав сніг…» (2005) занурюють у лірику кохання й втрат, де метафори снігу й дощу символізують очищення.
Проза для дорослих розквітла в «Блискавках третього покосу» (2009) – збірка новел про село, де блискавки родинних таємниць освітлюють душі. Роман «Метелики в крижаних панцирах» (2015, перевидання 2024) – гімн незламності, де героїні, як сама авторка, ламають кригу обставин метеликовими крилами. «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва» (2016) черпає з фольклору, а «Про Царицю Громовицю і Кропив’яного Короля» (2020) грає міфами для підлітків.
Участь у 50+ антологіях, публікації в «Дніпро», «Дзвін», «Жінка». Переклади німецькою, російською. Аудіокниги – «Нареченим 33-го…» про Голодомор (2008), «Намисто українських свят» (2010). Твори звучать на радіо й ТБ по всьому світу. Тематика – любов до роду, стійкість, Поділля – робить її голосом покоління, що не здається.
Дитяча література: казки, що ростять крила
Для малят Оксана Радушинська – чарівниця. Абетки «Абетка для малят» (2005), «Абетка дошколярика-пішоходика» (2006) вчать через гру. «Сонячне зайченя» (2004), «Вірші про звіряток» (2013), серія 2014-го («Чини тільки добре», «Хто як говорить?») виховують доброту й правила.
Повість «Щоденник Славка Хоробрика» (2012, продовження 2023) – пригодницька книга з правовим акцентом, де хлопчик-міліціонер вчить чесності. «Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі» (2013), «Пів веселки у дарунок» (2016), «Павучок без імені» (2016). Останні – «Новий щоденник четвертокласника Славка Хоробрика» (2023), «Таємниця Чарівної Криниці Дощу» (2025). Ці історії, видані «Навчальною книгою – Богдан», «Старого Лева», наповнені гумором і мораллю, де добро перемагає, як у реальному житті авторки.
Перед таблицею з прикладами: дитячі книги Радушинської не просто розважають – вони формують характер, черпаючи з подільських легенд і сучасних реалій.
| Назва книги | Рік видання | Тематика |
|---|---|---|
| Сонячне зайченя | 2004 | Вірші для найменших |
| Щоденник Славка Хоробрика | 2012, 2023 | Правове виховання через пригоди |
| Метелики в крижаних панцирах | 2015, 2024 | Стійкість і мрії |
| Таємниця Чарівної Криниці Дощу | 2025 | Фольклорні пригоди |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, Видавництво Старого Лева (starylev.com.ua).
Ці твори – місток поколінь, де казка вчить жити з посмішкою попри бурі.
Практичні кейси волонтерства Оксани Радушинської
Організація понад 500 концертів «З любов’ю – заради миру» (2015–2019), з них 200+ на фронті. У 2025-му – виступи для ЗСУ в реабілітаційних центрах з 42-м гарнізонним будинком офіцерів.
- Кейс 1: З 2014-го ГО «Творча сотня «Рух до перемоги»» (заснована 2015-го) доставляє гуманітарку, концерти до АТО/ООС. У 2024-му – літопис «10 років волонтерства».
- Кейс 2: Поїздки на візку до передової – унікально для України. Серпень 2025: концерт з Олександром Петруком, Павлом Михальчишиним.
- Кейс 3: Березень 2025: виступ для військовослужбовців. Лютень 2026: реабілітаційний центр. Збірка «Світ на межі» (редакторка) – голоси фронту.
Ці кейси показують: мистецтво – зброя миру. Волонтерство Радушинської надихає копіювати: почніть з локального концерту для захисників.
Громадська діяльність: від «Мистецької подільської сотні» до фронту
З 2003-го в Хмельницькій літературній спілці «Поділля». Співорганізаторка «Мистецької подільської сотні» (2014–2015). З 2015-го голова ГО «Творча сотня «Рух до перемоги»» – волонтерство для ЗСУ: концерти, гуманітарка, патріотичні акції. Від початку повномасштабної війни – поїздки, аудіокниги для бійців.
У 2025–2026: концерти в Фастові, співпраця з бригадами. Її візок не зупиняє – він несе тепло на передок, де слово сильніше кулі. Член НСЖУ, НСПУ (2006), Міжнародної спілки письменників (2004), «Жінка ІІІ тисячоліття» (2010). Почесна громадянка Старокостянтинова (2009).
Нагороди: визнання незламності
Перелік премій вражає, як подільський вишиваний рушник. Перед таблицею: від титулу «Українська Мадонна» до орденів – кожна нагорода за слово й діло.
| Рік | Нагорода | Номінація/Опис |
|---|---|---|
| 2002 | Українська Мадонна | Титул |
| 2007 | Медаль КМУ | Досягнення молоді |
| 2009 | Премія ім. О. Гончара | Літературна |
| 2011 | Коронація слова (І премія) | Романи для дітей |
| 2016 | Благодійна Україна | Волонтер |
| 2025 | Премії ім. Симоненка, Портяка, Г. Плюти-Гук | Поезія, проза |
Джерела: uk.wikipedia.org, Хмельницька обласна бібліотека (odb.km.ua). Повний список – понад 50, включно з орденом Ольги III ст. (2011), медаллю ЗСУ (2024).
Ці відзнаки – не полиці, а паливо для нових поїздок. У 2025-му фіналістка премії ім. Портяка, лауреатка філософської поезії. Тренд: зростання визнання за волонтерство в час війни.
Сучасні горизонти: 2025–2026 у творчості та волонтерстві
У 2025-му вийшла «Таємниця Чарівної Криниці Дощу», літопис ГО. Концерти тривають: березень для ЗСУ, серпень з 42 ГБО. У 2026-му – премії, нові проекти. Оксана Радушинська планує аудіокниги для фронту, фестивалі. Її енергію не згасити – вона множиться, як весняні яблуневі снігопади, обіцяючи свіжі історії й підтримку захисникам.